Справа № 2-4631/2010 р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Горбачової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А -3840 про стягнення замість речового майна грошової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася в суд з позовом до військової частини А-3840, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 4931 грн. 64 коп., та судові витрати, посилаючись на те, що Наказом командира частини А 3840 за № 82 від 30 квітня 2010 року вона була звільнена у запас відповідно до п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно складає 4931 грн. 64 коп., але до сьогодні компенсації за речовий одяг вона не отримала, тому вимушена звернутися до суду.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заперечення у якому позов визнає частково у сумі 647 грн. 60 коп., посилаючись на закон України від 11 березня 2000 року «Про деякі заходи для економії бюджетних кошт», яким припинено дію ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, в зв'язку з економією бюджетних коштів, у частині виплати грошової компенсації за речове майно.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в частині стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна, а у частині стягнення судових витрат у сумі 5 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інші забезпечення в розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, а ч.2 вказаної статті передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави, речове майно і продовольчі товари чи за бажанням військовослужбовця компенсацію замість них.
Наказом командира частини А 3840 за № 82 від 30 квітня 2010 року позивачка була звільнена у запас відповідно до п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно склала 4931 грн. 64 коп., але до сьогодні компенсації за речовий одяг вона не отримала.
Таким чином, відповідно до зазначеного нормативного акту, позивачка повинна була отримати в військовій частині А 3840 грошову компенсацію за невидане речове майно за період служби в кількості, переліченій у наданій довідці № 281 Ж від 30 квітня 2010 року (а.с.8), яка містить 24 найменування, на загальну суму 4931 грн. 64 коп.
Дія частини 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, в зв'язку з економією бюджетних коштів з 11 березня 2000 року була призупинена відповідними законами Законом України № 1459-III від 17 лютого 2000 року.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині із списків особового складу.
Суд, аналізуючи зміст Закону України №1459-III від 17 лютого 2000 року, вважає що призупинення вказаним нормативним актом права військовослужбовців отримувати речове майно, продовольчі пайки чи по їх бажанню грошову компенсацію замість них суперечить положенням Конституції України.
Згідно ст.17, ст.22 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, що знаходяться на службі в Збройних Силах України, конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів чи внесенні змін у чинне законодавство не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
В Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року вказано, що оскільки для значної кількості громадян пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачені діючим законодавством, є доповненням до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), то звуження змісту об'єму цього права шляхом внесення змін в діюче законодавство у відповідності зі ст.22 Конституції України не допускається.
Крім того, ст.16 Закону України “Про збройні Сили України” від 5 жовтня 2000 року, військовослужбовцям гарантується отримання за рахунок держави, продовольчого забезпечення, в яке входить продовольчі пайки чи грошова компенсація за них. Вказана стаття набрала чинності в 2001 році.
Таким чином, суд, вважає що доводи позивачки щодо стягнення з військової частини грошової компенсації за речове майно за період до та після 11.03.2000 року в кількості, переліченій у наданій довідці (а.с.8), яка містить 24 найменування, на загальну суму 4931 грн. 64 коп., є законними та обґрунтованими.
Суд, керуючись ст.ст.9,10,11,17,41,89,159,161,162 Кодексу Адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Стягнути з військової частини А 3840, м.Мелітополь-7, Запорізької області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 4931 (чотири тисячі дев?ятсот тридцять одної) грн. 64 коп., згідно довідки № 281 Ж від 30 квітня 2010 року, виданої на підставі наказу командира військової частини А-3840 № 82 від 30 квітня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі апеляційної скарги.
СУДДЯ: