Справа №1-8/10 р.
В И Р О К
ІМ»ЯМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого: судді Янків Т.П.
при секретарі Гордієнко А.М.
за участю прокурора Воляна В.В.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м.Вінниця, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, освіта середня, непрацюючого, раніше не судимого,
в скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 та ч.1 ст.304 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, уродженця с.Цапівка Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 Липовецького району Вінницької області, освіта середня спеціальна, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,
в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 Липовецького району Вінницької області, освіта неповна середня, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, раніше не судимого,
в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, суд,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4, 12.04.2009 року, приблизно о 1 год. ночі, знаходячись на вул.. Мічуріна в с.Л.Лисіївка Калинівського району, побачив на узбіччі автомобіль ВАЗ 2104 н.з. НОМЕР_2, та, скориставшись тим, що автомобіль був у відкритому стані, а ключі знаходилися в замку запалювання, шляхом вільного доступу, з метою прокататися, незаконно заволодів вказаним автомобілем, вартістю 13679 грн., що належить по дорученню ОСОБА_7
ОСОБА_5 12.04.2009 року, в нічний час з автомобіля ВАЗ 2104 н.з. НОМЕР_2 між населеними пунктами с.Приборівка Липовецького району та с.Л.Лисіївка Калинівського району, маючи умисел на крадіжку чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав акумулятор 6 СТ-60 Аз вартістю 470 грн., карбюратор ВАЗ вартістю 690 грн., запасне колесо з диском вартістю 410 грн. та авто магнітолу «Соні» вартістю 700 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 2270 грн.
Крім того, ОСОБА_4 16.02.2010 р., приблизно о 18 год.30 хв., знаходячись дворі, неподалік будинку №34 по вул.Шмідта в м.Вінниця, повторно, маючи на умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, заволодів автомобілем ІЖ 21251, жовтого кольору, д.н.з.НОМЕР_1, вартість якого 9108 грн.60 коп. і належить ОСОБА_8, відкривши задні дверцята, проник у середину автомобіля. Після чого за допомогою монети номіналом 10 коп. через замок запалювання завів даний автомобіль і на ньому разом з ОСОБА_6 поїхав до с.Приборівка Липовецького району.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4, доїхавши до с.Приборівка Липовецького району, маючи умисел на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, достовірно знаючи проте, що ОСОБА_6 неповнолітній, шляхом залякування, а саме, розповіді працівникам міліції про ніби-то співучасть ОСОБА_6 у незаконному заволодінні вказаним автомобілем, запропонував неповнолітньому ОСОБА_6 виштовхати вказаний автомобіль з болота, так як тай застряг, на що останній погодився. Також ОСОБА_4 запропонував виштовхати автомобіль з болота неповнолітньому ОСОБА_9, але про походження даного автомобіля йому не розповідав. Після того, як ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виштовхали автомобіль з болота, сві разом поїхали в ньому в с.Сиваківці Липовецького району, де ОСОБА_4 хотів заховати автомобіль. По дорозі ОСОБА_4 повідомив неповнолітньому ОСОБА_9 про те, що даний автомобіль він викрав у м.Вінниця, оскільки не було чим добратися додому. Оскільки автомобіль знову застряг у болоті, то вони автомобіль залишили в полі біля лісу, перед цим ОСОБА_4 зняв задні номерні знаки, а ОСОБА_6 передні номерні знаки, які передав ОСОБА_4, який викинув їх у рів по дорозі додому.
Неповнолітній ОСОБА_6, 16.02.2010 р., приблизно о 18 год.30 хв., знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_4, маючи умисел на заздалегідь н еобіцяне приховування приховування тяжкого злочину, сів у автомобіль ІЖ 21251, жовтого кольору, д.н.з.НОМЕР_1, достовірно знаючи, що вказаним автомобілем незаконно заволодів ОСОБА_4, та усвідомлюючи фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 злочинного діяння, на викраденому автомобілі поїхали в с.Приборівку Липовецького району. Проте, що сталося ОСОБА_6 нікому не розповів.
Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свою вину в скоєному визнали повністю. Суду показали, що дійсно скоїли вказані злочини. В скоєному розкаюються, просить суворо не карати.
Крім визнання своєї вини в скоєному підсудними ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх винність в судовому засіданні підтверджується: заявами (а.с.2 т.1, а.с.3 т.2); протоколами огляду місця події (а.с.3-11,131-136 т.1, а.с.10-16 т.2); протоколами виїмки (а.с.37,39 т.1); явкою з повинною (а.с.40 т.1); протоколами вилучення (а.с.43-44 т.1); протоколом очної ставки (а.с.59-62 т.1, а.с.48-50,95-96 т.2); речовими доказами (а.с.66-69,124 т.1, а.с.111 т.2); висновком судово-криміналістичної експертизи (а.с.100-101); протоколом огляду транспортного засобу (а.с.137 т.1); протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с.51-58 т.2); протокол добровільної видачі (а.с.97-98 т.2); протоколом огляду предмету (а.с.109-110 т.2); висновком судово-автотоварознавчої експертизи (а.с.126-127 т.2), а також показами потерпілих та свідків.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 11.04.2009 року постаив свій автомобіль ВАЗ 2104 і випадково забув у ньому ключі, 13.04.2009 року вранці, приблизно о 3 год.40 хв. виявив зникнення свого автомобіля. Спочатку він сам шукав автомобіль по селу, а потім зателефонував до міліції, де йому повідомили, що автомобіль знаходиться неподалік с.Н.Прилука Липовецького району. Однак, коли він туди приїхав, то виявив, що автомобіль повністю згорів. Просить стягнути з підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 тис. грн. моральної шкоди та 8 тис.грн. за надання юридичних послуг. Оскільки матеріальна шкода йому повністю відшкодована, а саме йому повернули автомобіль, тому від стягнення матеріальної шкоди відмовляється. Просить підсудних суворо не карати та не позбавляти їх волі.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 16.02.2010 р., приблизно о 20 год. почув, що заводять його автомобіль ІЖ 21251, який стояв на стоянці біля його будинку. Коли виглянув у вікно, то побачив, що його автомобіль поїхав. Він повідомив у міліцію про викрадення, а на слідуючий день автомобіль йому повернули. Претензій до підсудних немає, просить суворо не карати.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що 12.04.2009 р., приблизно в 0 год.30 хв. до нього зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що знаходиться з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в с.Л.Лисіївка Калинівського району і просив приїхати, щоб їх забрати. Він своїм автомобілем забрав їх, але ОСОБА_4 та ОСОБА_9 попросили зупинити автомобіль і вийшли, а він поїхав далі. Коли повертався додому, то його обігнав ВАЗ 2104 червоного кольору, який рухався на великій швидкості. За поворотом він побачив, що автомобіль знаходиться у куветі, з якого вискочили ОСОБА_4 та ОСОБА_9, та сіли до його автомобіля, проте були дуже налякані. ОСОБА_5 в цей час вийшов з автомобіля, взяв його гайкові ключі і пішов до перекинутого автомобіля, а згодом повернувся та щось поклав у багажник. Згодом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Цвик пересіли до автомобіля ОСОБА_5 і кудись поїхали. ОСОБА_5 попросив, щоб до ранку речі побули у нього. Вранці він поїхав до ОСОБА_5, а потім разом із ним до ОСОБА_12, де ОСОБА_5 щось залишив у білому мішку та попросив, щоб автомагнітола «Соні» побула поки що у нього. На слідуючий день ОСОБА_5 повідомив, що запаска та автомагнітола були зняті з автомобіля ВАЗ 2104. 15.04.2009 р. він усе розповів працівникам міліції, які прийшли до нього. Він сам нічого не робив, а проте, що робили інші нічого не знає.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 11.04.2009 р. в с.Приборівка Липовецького району зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 і вирішили просити ОСОБА_5 , у якого був автомобіль, відвезти їх в смт.Турбів на дискотеку. Однак, їм там не сподобалося, тому поїхали в с.Л.Лисіївку Калинівського району, проте там також не сподобалося. Коли поверталися, то ОСОБА_4 попросив зупинити автомобіль і вони вийшли. На одному з подвір»їв побачили автомобіль ВАЗ 2104 і ОСОБА_4 зайшов на подвір»я та сів у автомобіль, дверцята якого були не замкнені. ОСОБА_4 сів за кермо і завів автомобіль, в якому були ключі, а він під час руху заскочив у салон. По дорозі ОСОБА_4 не впорався з керуванням та автомобіль перекинувся у кувет. Коли до них під»їхав на автомобілі ОСОБА_10, то вони пересіли в автомобіль, а ОСОБА_5 пішов до «Жигулів», а коли повернувся, то щось поклав до багажника. Однак, що саме сказати не може, оскільки був дуже наляканий і нікуди не виходив.
Крім того, в лютому 2010 р. допомагав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 витягти автомобіль ІЖ зі снігу, а потім поїхав разом із ними в с.Сиваківці. За кермом весь час був ОСОБА_4, оскільки вони з ОСОБА_6 не вміють керувати автомобілем. Приблизно о 23 год., прямуючи назад до смт.Турбова, знову застрягли, тому автомобіль кинули, а самі повернулися додому пішки. Зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які сварилися між собою, зрозумів, що автомобіль викрав ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 11.04.2009 р. разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали в смт.Турбів на дискотеку. Коли поверталися з клубу, то побачили автомобіль ОСОБА_10, сіли в нього і поїхали. На прохання ОСОБА_4 ОСОБА_10 зупинив автомобіль і ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вийшли з автомобіля. Через деякий час біля них проїхала червона ВАЗ 2104, з вікна якої їм рукою махав ОСОБА_9, тому вони поїхали за нею. Трохи проїхавши, вони побачили вказаний автомобіль у куветі, а згодом до автомобіля ОСОБА_10 підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_9, який повідомив, що ОСОБА_4 викрав автомобіль.
Оцінивши зібрані докази по справі в іх сукупності суд вважає дії підсудного ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою за кваліфікуючою ознакою повторно, за ч.1 ст.304 КК України, як втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ; дії підсудного ОСОБА_5 за ч.1 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна; дії підсудного ОСОБА_6 кваліфікувати за ч.1 ст.396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.
Суд вважає, що кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4 за ч.1 ст.289 КК України є зайвою.
При обрані виду та міри покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, думку потерпілого про покарання, скоїв злочин неповнолітнім, відшкодував шкоду, тому з урахуванням особистості підсудного, характеру та суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, з обранням йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Суд також враховує, що відповідно до ст.102 КК України мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку може бути призначене на строк від 6 міс.
При обрані виду та міри покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, думку потерпілого щодо призначення несуворої міри покарання, має на утриманні малолітню дитину-інваліда, завдану матеріальну шкоду відшкодовав, з»явлення із зізнанням, тому з урахуванням особистості підсудного, характеру та суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, з обранням йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
При обрані виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, думку потерпілого щодо призначення несуворої міри покарання, скоїв один із злочинів будучи неповнолітнім, завдану матеріальну шкоду відшкодував, його ставлення до вчиненого, усунув негативні наслідки внаслідок здійснення протиправної поведінки.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_4 суд визнає вчинення ним злочину повторно.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним остаточне покарання обрати підсудному ОСОБА_4 відповідно до ст.70 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
З урахуванням особистості підсудного ОСОБА_4, характеру та суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов»язків, передбачених п.п.2 та 3 ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті злочину, підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 23.05.2001 р. №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди».
Аналізуючи доводи потерпілого, на які він посилається як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що останнім не було мотивовано та документально доведено, з чого він виходив, оцінюючи завдану йому моральну шкоду в сумі 20 тис. грн. Крім того, при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності та справедливості, як того вимагає ст.3 ЦК України.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що внаслідок вчинення відносно потерпілого злочину останньому було заподіяно життєві незручності, внаслідок яких потерпілий зазнав моральних страждань, що були зумовлені тим, що було порушено звичний для потерпілого спосіб життя та дозвілля, а також заподіяно душевних та моральних страждань внаслідок вчиненого відносно нього злочину.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілого підлягають частковому задоволенню з підсудних ОСОБА_4 в сумі 2 тис.грн. та ОСОБА_5 в сумі 1 тис. грн., враховуючи роль кожного з підсудних у скоєних ними злочинах.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з підсудних 8 тис. грн. по відшкодуванню витрат на правову допомогу адвоката, позов підлягає до часткового задоволення. При вирішенні даної вимоги суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Зокрема, суд вважає стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 солідарно 2000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. В іншій частині заявленої суми суд вважає необхідним відмовити як в безпідставній, оскільки на думку суду вказана сума в розмірі 8 тис. грн. є занадто високою, а також з наданих матеріалів не вбачається, який час витрачено особою, що надавала правову допомогу, та виходячи з якого встановленого розміру погодинної оплати праці цієї особи було визначено вказану суму.
Крім того, в ході досудового слідства було проведено ряд криміналістичних досліджень, витрати за проведення яких відповідно до ст. 93 КПК України підлягають стягненню з підсудних.
При цьому судові витрати щодо проведення авто-товарознавчих експертиз (а.с100-101 т.1, 126-127 т.2) підлягають розподілу між підсудними ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_6 визнати виним за ч.1 ст.396 КК України та призначити йому покарання 6 міс. позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.
Період перебування засудженого ОСОБА_6 під вартою з 03.09.2010 р. по 08.12.2010 р., тобто 4 міс. 5 днів зарахувати в строк відбуття покарання.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області за проведення авто-товарознавчої експертизи 45 грн.64 коп.
ОСОБА_5 визнати винним за ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 1000 грн. та 1000 грн. відшкодування за надання правової допомоги.
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області за проведення авто-товарознавчої експертизи 112 грн.68 коп.
ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання:
за ч.2 ст.289 КК України - 5 (п»ять) років позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч.1 ст.304 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України по сукупності призначених покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_4 покарання 5 (п»ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу з тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.
Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 18.02.2010 року. Період перебування засудженого ОСОБА_4 під вартою з 18.02.2010 р. по 08.12.2010 р., тобто 9 міс. 19 днів зарахувати в строк відбуття покарання.
Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 2000 грн. та 1000 грн. відшкодування за надання правової допомоги.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області за проведення авто-товарознавчої експертизи 158 грн.32 коп.
Речові докази – акумулятор «Сентра стандарт» чорного кольору, карбюратор та колесо з диском до автомобіля ВАЗ, авто магнітолу «Соні», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Калинівського РВ УМВС України – повернути потерпілому ОСОБА_7
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 днів після проголошення.
Суддя: