№2-16/2010

ЗАОЧНЕ

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 резолютивна частина

27.12.2010року       Енергодарський міський суд Запорізької області у складі судді Дзямко О.П.    при  секретарі Клячевій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,   третя   особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округуОсипенко Людмила Альбертівна, ДКП «Енергодарське БТІ», про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним,

        В И Р І Ш И В

      Позов ОСОБА_1 задовольнити.

      Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 25 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Осипенко Л.А. і зареєстрований в реєстрі за №141.

       Повне рішення суду буде виготовлено  31.12.2010р.

       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

        Апеляційна скарга на рішення може бути подана  протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя

№2-16/2010р.

ЗАОЧНЕ

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.12.2010року      Енергодарський міський суд Запорізької області у складі судді  Дзямко О.П. при секретарі Клячевій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Осипенко Людмила Альбертівна, ДКП «Енергодарське БТІ»,

про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому вказує,що на уговори рідної сестри ОСОБА_5 та племінниці ОСОБА_2 – відповідача по справі, погодилася переїхати на постійне місце проживання в м. Енергодар з м. Запоріжжя. Інших близьких родичів в неї немає. Погодилася переїхати, так як вони обіцяли їй догляд та належний ухід з боку племінниці, оскільки  вона людина похилого віку  ( 82 роки) та має поганий стан здоров’я. Для цього продала трикімнатну квартиру в м. Запоріжжя та купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 31,8 кв.м.

Майже відразу після придбання цієї квартири і реєстрації права власності   на  своє ім’я, а саме, 16 липня 2007 року,  зробила заповіт на ім’я племінниці - ОСОБА_2

Спочатку  ОСОБА_2 добре ставилась до  неї, провідувала її, але через деякий час відношення   з її боку змінилося. Своє відношення пояснила тим,  що   позивач може в будь  який час зробити відмову від заповіту і вона залишиться ні з чим.

Тому, коли наприкінці  2007 року вона почала вести розмову про укладення договору на квартиру,  позивач вважала, що мова йде про договір довічного утримання.

25 січня 2008 року  між ними був укладений та нотаріально посвідчений договір.

З цього часу  позивач вважала, що  ОСОБА_2 взяла на себе обов’язок вже відповідно до закону здійснювати за  нею догляд.

Але і укладення такого договору не змінило ставлення та відношення до  неї ОСОБА_2 Тому вона вирішила скасувати і заповіт, і договір,  як вона  вважала - довічного утримання .

05 березня 2009 року  позивач  скасувала свій заповіт щодо того, що після  її смерті все   майно буде належати племінниці ОСОБА_2, про що відразу  повідомила її,  і сказала, що має намір скасувати і укладений між ними договір.  ОСОБА_2 розсміялась  їй в обличчя і зазначила на те, що    позивач  давно не власниця своєї квартири, оскільки вона у  неї її купила за гроші, про що  позивач підписалась сама в договорі.  Ця звістка привела позивача в шоковий стан,оскільки позивач за життя не мала наміру позбавлятися права власності на свою квартиру.

Прийшовши до тями після таких новин,  вона  почала з’ясовувати це питання і дійсно виявилось, що   з січня 2008 року  позивач не є власницею квартири, оскільки продала її племінниці ОСОБА_2  Вона запропонувала  ОСОБА_2 розірвати укладений   договір про перехід до неї права власності, на що остання не погодилась.  Тоді позивач   звернулася до дільничого інспектора щодо цього питання, який запрошував до себе  ОСОБА_2. Але  відповідач наполягала  , що між ними був укладений договір купівлі-продажу   квартири позивача і  що вона заплатила   гроші позивачу за придбання квартири.

Вважає, що іншого шляху, ніж вирішення цього питання в судовому порядку, у  неї  не має.

У судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_7 позов підтримують у повному обсязі , підтвердивши викладені в позові обставини та просять їх задовольнити. ОСОБА_1 суду пояснила, що ніколи не мала наміру продавати квартиру, так як іншої жилої площі вона не має, її рідна сестра – ОСОБА_5 проживає в селі Примірне Камянсько – Дніпровського району  Запорізької області і вона не мала наміру проживати з сестрою в селі, вона хотіла подарувати квартиру племінниці ОСОБА_2 ,  при умові довічного утримання, грошей вона  від ОСОБА_2 ніколи за квартиру  не отримувала. В нотаріальній конторі вона погано розуміла про що йде мова, так як боліла голова, а після перенесеної операції катаракти ока – погано бачила. До теперішнього часу вона проживає в квартирі,оплачує   комунальні послуги і перебуває на реєстраційному обліку.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник за довіреністю ОСОБА_8 на останні судові засідання  двічі не з’явилася, причини неявки суду не повідомили, тому у відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України  суд вважає за можливе розглянути справу на підставі  наявних у ній даних чи доказів, постановив заочне рішення.  В  поясненнях, наданих   в попередніх  судових засіданнях, ОСОБА_2 зазначала, що  ОСОБА_1 дійсно перевезли з м. Запоріжжя  до рідної сестри ( матері ОСОБА_2.) –ОСОБА_5  в село, так як вона просила   забрати її з м. Запоріжжя. Потім ОСОБА_1 запропонувала   купити в м. Енергодар квартиру    для її дочки Вона стала шукати квартиру, а коли дійшло до оформлення – ОСОБА_1 сказала , щоб квартиру оформили на неї, а ОСОБА_1 оформить на неї заповіт, що   і зробила. Вона доглядала за ОСОБА_1, а коли   лежала в лікарні, провідувала її. Так було весь 2008рік. У 2009р. ОСОБА_2 захворіла, перебувала в лікарні, а ОСОБА_1 здружилася з сусідами з 25 квартири, стала дзвонити ОСОБА_5 , що вона за нею не доглядає,  що  стірає їй сусідка.  Не заперечує, що в 2007 році хотіли укласти договір довічного утримання, але ОСОБА_1 відмовилася.  Тоді  ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 купити у неї  квартиру, так як заповітам не вірить. В кінці 2007року зверталися до нотаріуса для укладення договору купівлі – продажу квартири, але їм було відмовлено на тій підставі, що квартира була куплена у 2007р.Тоді вони звернулися у 2008році. Договорилися за ціну – 54 000 грн. Проживаючи у Запоріжжі ,ОСОБА_1 вже судилася за квартиру, займала у ОСОБА_2 гроші., а так як ОСОБА_1 була    їй винувата гроші, то сказала, що віддасть квартиру. У нотаріальній конторі чоловік ОСОБА_2 зачитував договір купівлі – продажу квартири і ОСОБА_1 добре розуміла про що йде мова, розуміла, що продає квартиру. Для оформлення договору купівлі – продажу квартири вона ходила з ОСОБА_1 в  Енергодарське БТІ і заповнювала заяву, мови про договір дарування з довічним утриманням у них не було, мова йшла за договір купівлі – продажу квартири. Просить у задоволенні позову відмовити.

 Треті особи без самостійних вимог у судове засідання не з’явилися, просять справу розглянути без їх участі, про що повідомили суд письмово.

 Вислухавши пояснення, дослідив матеріали  справи, суд приходить до слідуючого.

Як встановлено у судовому засіданні - 13 червня 2007 року ОСОБА_1 придбала квартиру в м. Енергодар за адресою АДРЕСА_1, зареєстрована і проживає за вказаною адресою  до теперішнього часу.  До цього проживала в м. Запоріжжі , де мала 3-х кімнатну квартиру  і яку продала.

Вказані обставини ніким із сторін не оспорюються.

На стор. 7 справи є нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу  від 25.01.2008 року зазначеної квартири , укладений між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  відповідно до якого ОСОБА_1 продала та передала, а ОСОБА_2  купила і прийняла у власність  двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.  04.03.2008р своє право власності на зазначену квартиру ОСОБА_2 зареєструвала в Енергодарському БТІ, про що свідчить витяг  про реєстрацію права власності на нерухоме майно( а/с9).

Дійсність зазначеного договору   позивач ОСОБА_1 оспорює., пояснивши, що не мала наміру продавати квартиру, а бажала укласти з племінницею договір довічного утримування, тобто позивач  помилялася щодо обставин, які мають істотне  значення.  Підтвердженням її волевиявлення є її заява до ДКП «Енергодарське БТІ» від 16.10.2007р  про надання витягу  з Реєстру права власності на нерухоме майно, а саме АДРЕСА_1 для «дарения» (а/с111).

Загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності будь якого правочину передбачені ст.. 203 ЦК України, а саме:    

 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто важливим  елементом чинності правочину є воля та її зовнішній вираз – волевиявлення. Наявність  правочину свідчить про те, що   обидва учасники бажали укласти правочин і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення є характерною для правочинів, оскільки невідповідність  внутрішньої волі і волевиявлення означає, що справжнє бажання  укласти правочин відсутній. Такий правочин не може охоронятися законом.

 Статтею 229 ЦК України  передбачено, якщо особа , яка вчинила правочин, помилилася щодо  обставин, які мають істотне  значення, такий правочин  може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка  щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей  і якостей предмета, які значно  знижують його цінність або можливість використання за цільовим  призначенням.

В конкретному випадку воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються у разі помилки, якщо вона має істотне значення.

Як вбачається із пояснень сторін, підписуючи  договір купівлі – продажу квартири,  ОСОБА_1 сама його не читала, оскільки має дуже поганий зір, що підтверджується  відповідним діагнозом щодо цього , а саме, в жовтні 2006 року  їй була зроблена операція лівого ока, діагноз «Зріла катаракта правого ока, начальна катаракта лівого ока». При виписці з лікарні  гострота  о зору складала ОД = 0,4Н +1,0Д =0,6  ОS = 0,3Н +1,0 = 0,4 та були надані рекомендації щодо нагляду окулісту. Протягом квітня та травня 2008 року  вона зверталась до окуліста зі скаргами на біль в очах та неможливість чіткого зображення, і в жовтні 2008 року  їй було проведена операція   на правому оці, діагноз «Майже зріла катаракта правого ока. Артифакія лівого ока». В момент укладення договору  позивач була твердо впевнена, що укладає саме договір довічного утримання, тобто нею було неправильно сприйнято фактичні обставини  правочину, що вплинуло на  її волевиявлення;  її  бажання  і впевненість була в тому, що за це  їй буде надаватись матеріальна допомога та догляд за нею протягом всього життя.  

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи : позивач не мала наміру припиняти свої цивільні права щодо квартири, а також позбавлятися права приватної власності на це майно, так як є людиною похилого віку (80р), її стан   здоров’я, що потребує постійного лікування, відсутність  іншої власності, окрім спірної квартири,  -    суд приходить до висновку що   позивач помилялася щодо правової природи правочину та  його змісту, прав та обов’язків сторін, що має істотне значення, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.. 3, 8,11,169ч4, 224-218 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 229 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 25 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Осипенко Л.А. і зареєстрований в реєстрі за №141.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана  протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя