справа №2-250/10

РІШЕННЯ

Іменем України

м. Арциз                                                                                                                   14 грудня 2010 року

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                          Гусєвої Н.Д.,

при секретарі                                        Максимчук О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4., в якому просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 4 000 гривень та моральну шкоду в розмірі 2 500 гривень, посилаючись на те. що 08 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1, в наслідок чого останньому були завдані легкі тілесні ушкодження та був вибитий зуб. За даним фактом ОСОБА_3 звертався до Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області із заявою про факт побиття, але в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 було відмовлено. В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди, яка полягає в необхідності проведення зубопротезування, яке коштує 4 000 гривень та моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, нервовому стресі та порушення звичайного укладу життя.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли повноліття, у зв’язку з чим ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги, які викладені в остаточній редакції в уточненій позовній заяві (а.с.82), згідно якої ОСОБА_1 заявив позовні вимоги до ОСОБА_2, при цьому не змінюючи підставу звернення до суду та обґрунтування позову, просив суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 4 000 гривень матеріальної шкоди на зубопротезування та 2 500 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник, якій діє на підставі довіреності (а.с.93) заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник, якій діє на підставі довіреності (а.с.88), в судовому засіданні заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, надані сторонами, заслухавши пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з обов’язком винної особи відшкодувати завдану шкоду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Так, з дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу №1953 судом встановлено, що до Арцизького РВ ГУМВС України звернувся ОСОБА_3, який просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2, який 08 листопада побив його сина, вибив йому зуб та розбив губу (а.с.1). На підставі заяви ОСОБА_3 проведено перевірку, в ході якої було допитано ОСОБА_1, який пояснив, що 08 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 вдарив його кулаком в нижню щелепу, в наслідок чого був вибитий один з зубів, потім від сильного болю він нічого не пам’ятає. А наступного дня його відвезли до лікарні, було зроблено знімки та обстежено експертом (а.с.3, 4); ОСОБА_2, який пояснив підтвердивши, що 08 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої він наніс ОСОБА_1 удар кулаком у щелепу, від чого останній упав, а поки він пішов за водою, щоб дати ОСОБА_1, повернувшись ОСОБА_1 вже не було (а.с.4); ОСОБА_5., яка дала пояснення про те, що в холі сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній наніс удар кулаком у щелепу ОСОБА_1, від чого він упав на землю (а.с.5); ОСОБА_6., який пояснив, що бачив 08 листопада 2008 року, як ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 вийти на вулицю дратись, після чого, на вулиці з розбігу вдарив ОСОБА_1 кулаком по щелепі, від чого останній упав (а.с.7); ОСОБА_7., який пояснив, що бачив як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 кулаком в область обличчя, від чого ОСОБА_1 упав (а.с.8); ОСОБА_8., яка пояснила, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 кулаком по обличчю, від чого він упав на землю, за те, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_2 та його батьків непристойними словами (а.с.9). Згідно акту судово-медичного обстеження №485 від 10 листопада 2008 року у досліджуваного ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді спадини на слизовій нижньої губи праворуч, ушкодження слизової по внутрішній поверхні нижньої губи праворуч. На нижній  щелепі  праворуч відсутні другий та третій зуб. Травматичний пориодонтит  перших зубів на нижній щелепі ліворуч та праворуч . Наявні тілесні ушкодження могли біти завдані в результатіф дії тупого предмету, або ударі о такий, можливо у вказаний строк, при вказаний обставинах і как викликане втрату загальної працездатності більш ніж п’ять днів, але не більш 10% та відносяться до легких тілесних ушкоджень с короткочасним розладом здоров’я (а.с.21). Постановою дільничного інспектора Арцизького РВ ГУМВС України від 13 грудня 2008 року в порушенні кримінальної справи за скоєння злочину, передбаченого ст.122 КК України, відносно ОСОБА_2 було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки в його діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України, які порушуються не інакше як за заявою потерпілого, та ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду в приватному порядку (а.с.21).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_5., ОСОБА_8. та ОСОБА_7. підтвердили факт завдання тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 08 листопада 2008 року, в наслідок сварки, яка виникла між ними.

Отже, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт завдання тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2

У зв’язку з завданими тілесними ушкодженнями, зокрема втратою зуба, ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування у лікаря-стоматолога, яким він був направлений на рентгенограму, якою було встановлено відсутність третього зуба нижньої щелепи праворуч, у зв’язку з чим ОСОБА_1 рекомендований мостовидний протез після досягнення ним вісімнадцятиліття (а.с.42-44), вартість якого становить 4 000 гривень, що підтверджується довідками, виданими лікарем Арцизької районної поліклініки Кураловим А.С. (а.с.8, 16). Як вбачається з довідки Главанської ЗОШ ОСОБА_1 пропустив заняття в школі 10.11.2008р., 12.11.2008р., 18.11.2008р., 26.11.2008р., 01.12.2008р., 25.12.2008р. (а.с.7), а з досліджених матеріалів справи випливає, що він пропускав навчання у зв’язку з проходженням амбулаторного лікування.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди», зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Ст.60 ЦПК України на сторони покладено обов’язок по доведенню обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка відповідно передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 614 ЦК вина може виявлятися у формі умислу та необережності. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність вини відповідача в завданні шкоди, яка виразилася в його умислі, тобто відповідач завдаючи удар позивачу знав про можливі наслідки та бажав їх настання, яка перебуває в прямому причинному зв’язку з завданою позивачу шкодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів той факт, що матеріальна шкода, яка полягає в необхідності проведення зубопротезування, яке коштує 4 000 гривень, виникла з вини відповідача. В зв’язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 4 000 гривень – вартість зубопротезування згідно довідок, виданих лікарем стоматологом Арцизької поліклініки Кураловим А.С.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, який вказував на відсутність вини його довірителя ОСОБА_2 в завданні матеріальної шкоди позивачу, оскільки відсутній вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, так як такі твердження спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за скоєння злочину, передбаченого ст.122 КК України, відносно ОСОБА_2 було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки в його діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України, які порушуються не інакше як за заявою потерпілого, та ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду в приватному порядку. Але звернутися зі скаргою про порушення кримінальної справи в порядку ст.27 КПК України є правом позивача, а не обов’язком та більш того, для звільнення від цивільної відповідальності, тобто відшкодування завданої шкоди, відповідач має довести, що саме не з його вини завдано шкоду, оскільки закон покладає обов’язок саме на заподіювача шкоди доводити, що шкода завдана не з його вини.

Суд критично відноситься до позиції відповідача, висловленої ним та їх уповноваженим представником, з приводу відсутності вини відповідача у завданні шкоди позивачу, оскільки будь-яких переконливих доказів, які мали спростувати надані позивачем докази, які підтверджують факт завдання шкоди відповідачем, суду надано не було. Таким чином, суд розцінює таку позицію відповідача та представника відповідача, як спосіб уникнути цивільно-правової відповідальності.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи доведеність вини відповідача, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 500 гривень. При цьому суд приймаючи до уваги принципи виваженості, розумності та справедливості, виходить з того, що завдання шкоди відповідачем позивачу викликало порушення звичайного укладу життя позивача, неможливістю до цього часу повністю належний стан його зубів. Суд також приймає до уваги негативне відношення та ставлення відповідача до відновлення порушених прав позивача. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, судом враховано, що відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона у справі повинна доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Також судом враховані вимоги ст.ст. 57, 60 ЦК України. У зв’язку з чим суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт моральних страждань, понесених позивачем в зв’язку з завданням йому шкоди в розмірі, зазначеному позивачем.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь представника позивача підлягають стягненню судові витрати, які сплачено ним за подання позову при зверненні до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, що підтверджується долученими до справи квитанціями про їх оплату, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в розмірі 45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 20 грн. 77 коп. Крім того, в силу ст.83 ЦПК України ОСОБА_3 підлягає поверненню сума судового збору в розмірі 111 грн., внесену ним у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, при зверненні до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, що підтверджується долученими до справи квитанціями про їх оплату.

На підставі вищезазначеного, суд, оцінивши в сукупності всі добуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

На підставі ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 15, 30, 57-60, 64, 83, 88, 158, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п’ятсот) гривень.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог: судовий збір в розмірі 45 (сорок п’ять) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 20 гривень 77 копійок, сплачених ним при зверненні до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1

Повернути ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 111 (сто одинадцять) гривень, внесену ним у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, при зверненні до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Арцизького районного суду                                                   Гусєва Н.Д.