Справа №2-8125-2010 рік  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  13 грудня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:  

головуючої             судді Токар Н.В.,  

при секретарі             Галенко А.А.,  

за участю позивача           ОСОБА_1,  

за участю відповідача           ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,  -  

  ВСТАНОВИВ:  

  У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив винести рішення, яким стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 18742 грн. 50 коп. та судові витрати по справі.  

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказав на те, що 27 грудня 2008 року відповідач за даним позовом, взяв у нього в борг 1750 Євро для власних потреб, про що власноруч написав розписку, яку він додає до даного позову. Відповідач у розписці зобов’язався повернути йому суму боргу у термін до 31 травня 2009 року, проте, до теперішнього часу не повернув. Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням повернути гроші, але всі ці звернення ніякого позитивного результату не дали, відповідач на його прохання ніяк не реагує, посилаючись на відсутність грошових коштів, у зв’язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.  

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.    

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти стягнення заборгованості, посилаючись скрутне матеріальне становище.  

Вислухавши позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню у зв’язку з наступним.  

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

За змістом ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

У судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2008 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 1750 Євро для власних потреб, про що власноруч написав розписку. ОСОБА_2  у розписці зобов’язався повернути йому суму боргу у термін до 31 травня 2009 року (арк.с.7).  

В силу передбаченого ст.545 ЦК України, загального правила на позикодавця, як кредитора, покладається обов’язок підтвердити прийняття виконання. Позикодавець повинен видати позичальникові розписку про отримання виконання або повернути отриманий при укладенні договору борговий документ (розписку позичальника).  

Отже, якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов’язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ. Знаходження розписки у позикодавця – позивача по справі, свідчить про те, що боргове зобов’язання не припинено.  

Оскільки, у визначений строк, грошові кошти відповідачем не були повернуті, суд, відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача суми боргу  за договором позики у розмірі 18742 грн. 50 коп. Крім того, відповідач в судовому засіданні проти зазначеного не заперечував.  

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав   для задоволення позовних вимог.  

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачені судові витрати по справі – судовий збір у розмірі 187 грн. 42 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати, пов’язані із наданням довідки про курс валют згідно тарифу банку у сумі 30 грн. 00 коп.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  ст.ст.545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

  Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   суму боргу   за договором позики у розмірі 18742  (вісімнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 50 (п’ятдесят) коп.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 42 (сорок дві) коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. та витрати, пов’язані із наданням довідки про курс валют згідно тарифу банку у сумі 30 (тридцять) грн., а разом – 337 (триста тридцять сім) грн. 42 (сорок дві) коп.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

    Суддя                   Н.В. Токар