Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ            справа № 2-43/2010

  29 жовтня  2010 року                                       Цюрупинський районний суд

                                     Херсонської області

у складі: судді                                  Заславець Н.В.

при секретарі                                  Бондаревій Т.К.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Цюрупинську в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача Державна Іпотечна Установа, про визнання недійсними змін до договору про іпотечний кредит, здійснених в односторонньому порядку в частині збільшення договором про іпотечний кредит, зобов*язання ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок  надмірно сплачених платежів за  договором про іпотечний кредит за підвищеною відсотковою ставкою  та повернення надмірно сплачених коштів, стягнення моральної шкоди у розмірі 300000,00 гривень,-

                                                                          в с т а н о в и в :

             ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»   з позовом про визнання недійсними змін до укладеного між ними договору про іпотечний кредит за

 № НЕС0G10000004816 від 20 березня 2008 року в частині збільшення відповідачем в односторонньому порядку існуючої відсоткової ставки та стягнення 330000,00 гривень моральної шкоди. У ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги і просила визнати недійсними вчинені відповідачем в односторонньому порядку зміни до вказаного договору в частині збільшення відсоткової ставки понад 15% річних, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок надмірно сплачених нею платежів, здійснених за договором за підвищеною відсотковою ставкою з моменту їх сплати і до дати розірвання договору та повернути надмірно сплачені кошти, стягнути з відповідача 300000,00 гривень завданої моральної шкоди.

    У ході розгляду справи за клопотанням позивача до участі в справі у якості третьої особи на стороні відповідача було залучено Державну іпотечну установу.

           Свої вимоги у наданих суду письмових та усних поясненнях позивач та її представник обґрунтовували відсутністю у відповідача передбачених пунктом 8.8, підпунктами «а», «б», «в» пункту 8.9 договору підстав для збільшення відсоткової ставки. Суду пояснила, що неправомірні дії відповідача змусили її достроково припинити договірні взаємовідносини з банком та достроково повернути кредитні кошти з урахуванням безпідставно підвищеної відсоткової ставки. Наведені обставини завдали їй істотної моральної шкоди, оскільки з липня 2008 року вона перебувала в напруженому, тривожному стані переживань, викликаних непередбачуваними протиправними діями відповідача. Крім цього, вже після сплати всієї суми кредиту з відсотками відповідач звернувся з позовом до Жовтневого районного суду  м. Дніпропетровська про стягнення всієї суми боргу. Зазначений позов був прийнятий до розгляду, а судом за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» вжито заходів до забезпечення позову і накладено арешт на грошові кошти та нерухоме майно не її, а  її батьків. Вирішення ситуації що склалася, потребувало від неї додаткових зусиль і супроводжувалося істотними моральними переживаннями, тому просила стягнути на її користь 300000,00 грн, які вона визначила як суму відповідну спричиненій їй моральній шкоді неправомірними діями відповідача.

На підтвердження вимог позивач надала суду відповідні ухвали про відкриття провадження у справі і про забезпечення позову. В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди посилалася на Закон України «Про захист прав споживачів» і частину другу ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо  у  зв'язку  із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,  вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

    Представник  відповідача надала письмові заперечення проти позову, суду пояснила , що банк діяв відповідно до умов пункту 8.9 укладеного з позивачем договору та в рамках чинного законодавства України, а тому правомірно в односторонньому порядку підвищив позивачеві з 01.08.2008 року відсоткову ставку до 2,09 % у місяць, про що у встановленому договором порядку повідомив позичальника листом від 26.06.2008 року за вих. № 20.1.3.2/6-10510. В обґрунтування правомірності підвищення відсоткової ставки послалася на те, що підставою   для зміни відсоткової ставки стало встановлення НБУ облікової ставки з 30.04.2008 року у розмірі 12% і змінився курс долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні на момент укладання договору. Проти задоволення моральної шкоди заперечила, посилаючись на відсутність для цього правових підстав у Законі України «Про захист прав споживачів».

     Представник третьої особи до суду не з’явився, подано клопотання про розгляд справи у їх відсутності. В наданих до клопотання поясненнях повідомляє, що співпраця ДІУ із ПАТ КБ «ПриватБанк» ґрунтується на Генеральному договорі про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28 березня 2006 року, згідно якого ДІУ вправі рефінансувати видані банком іпотечні кредити в залежності від якості та відповідності їх Стандартам надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів. Рефінансування здійснюється шляхом укладення з банком договору відступлення права вимоги за конкретним іпотечним кредитом або за пулом іпотечних кредитів.

    Для можливості рефінансування іпотечних кредитів, виданих банком, останнім надаються ДІУ відповідні документи по житлових іпотечних кредитах для перевірки на відповідність їх установленим вимогам, після чого ДІУ приймає рішення щодо можливості рефінансування. Договір про іпотечний кредит № НЕС0G10000004816, виданий відповідачем ОСОБА_1, ДІУ для здійснення рефінансування не надавався, а тому майнові права банку за цим договором і не відступалися. У зв'язку з цим намагання банку перекласти вину за підняття ставки за кредитом на ДІУ вважають некоректними по відношенню до своїх клієнтів (позичальників), дії банку щодо підвищення процентної ставки за іпотечними кредитами своїх клієнтів не пов'язані із діяльністю ДІУ, а неодноразові посилання на те, що ДІУ не викуповує кредити і не виконує своїх договірних зобов'язань, що призвело до підняття банком процентної ставки, не відповідають дійсності та є безпідставними. Також ДІУ спростовує твердження відповідача, що особливістю вказаного іпотечного договору є його тристоронній характер.

     Заслухавши пояснення учасників судового розгляду , дослідивши письмові матерфали  справи та оцінивши отримані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між позивачем і відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит № НЕС0G10000004816, згідно якого позивач отримала від банку грошові кошти в сумі 227250,00 гривень на термін до 20.05.2022 року під 15% річних зі сплатою відповідно до погодженого сторонами графіку. Свої зобов'язання позивач виконувала в повному обсязі, що підтверджується наданими у справу платіжними документами та не заперечується відповідачем.

    Відповідно до пункту 8.1 договору позичальника поінформовано та він згоден, що права вимоги за цим Договором про іпотечний кредит можуть бути передані у заставу або відступлені Державній іпотечній установі, а пунктом 8.8 встановлено, що у випадку якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру звичайної процентної ставки, що встановлена у Кредитора для таких видів кредитів. При цьому застосовуються механізми зміни, що вказані в наступному пункті.

    Згідно пункту 8.9 договору сторони домовилися, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених цим підпунктом. Зокрема, такими обставинами відповідно до підпунктів «а», «б», «в» є: порушення позичальником кредитної дисципліни ; погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться кредитором; здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ);підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

    У ході розгляду справи суду не надано доказів  на підствердження того, що жодна з перелічених підстав мала місце у договірних взаємовідносинах сторін за договором. Відповідачем  також не надано суду доказів  про порушення позичальником кредитної дисципліни чи погіршення його фінансового стану, документально підтверджених результатами щорічного моніторингу, що повинен проводитися відповідачем, як не надав доказів на підтвердження обставин, перелічених у підпункті «в» пункту 8.9 іпотечного договору.

    Натомість, відповідач у своєму повідомленні позичальнику від 26.06.2008 року за вихідним № 20.1.3.2/6-10510 в якості підстави для одностороннього підвищення відсоткової ставки посилається на непередбачену пунктом 8.9 договору підставу, згідно якої для відповідача склалася ситуація, коли ДІУ не має можливості викупляти кредити у ПриватБанку і фактично не виконує зобов'язання за договором про співпрацю з ПриватБанком. При цьому відповідач змушений констатувати, що відмова ДІУ в рефінансуванні іпотечних кредитів, виданих ПриватБанком у порядку вимог Стандартів ДІУ, приводить до виникнення збитків з боку ПриватБанку, у зв'язку з чим останній вимушений змінити процентну ставку за договором, яка з 01.08.2008 року складатиме 2,09% у місяць, тобто – 25,08  відсотки річних замість 15 відсотків.

    Таким чином, наявності підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 8.9 договору в цьому повідомленні не міститься. Також відповідачем ні у додатку до такого  повідомлення, ні в судовому засіданні не надано доказів порушення третьою особою умов співпраці з відповідачем за Генеральним договором про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28 березня 2006 року, доказів звернення до третьої особи про здійснення відступлення права вимоги за іпотечним договором з позивачем, доказів відмови ДІУ у рефінансуванні цього кредиту та наявності у зв'язку з цим збитків у відповідача.

    Також позивач стверджує, що відповідач всупереч пункту 8.9 договору надіслав йому повідомлення значно пізніше, ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки. Вказане повідомлення позивач отримала лише 27.07.2008 року, тобто за три дні до зміни відсоткової ставки. Доказів тому, що повідомлення направлене позивачу завчасно в порядку, встановленому пунктом 8.3 договору, що можна було підтвердити фіскальним поштовим чеком, відповідачем не надано.

    Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.  Згідно статей 536 та 1054 ЦК необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Згідно пункту 10.3 договору всі зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками сторін. Таким чином, у разі недосягнення сторонами договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною відповідно до ч. 2 ст. 215 та ч. 2 ст. 236 ЦК. Надіслане відповідачем з порушенням строків одностороннє повідомлення вважати змінами чи доповненнями до договору з огляду на зміст п. 10.3 договору та статей 651, 653 ЦК неможливо. За таких обставин, суд вважає дії відповідача щодо одностороннього  збільшення процентної ставки, що потягло  зміну однієї і суттєвих умов договору, такими що не відповідають умовам договору, такими що порушуть права позичальника. Тому, позовні вимоги про зобов’язання  відповідача здійснити перерахунок на користь  позивача надмірно сплачених платежів за договором про іпотечний кредит № НЕСОG10000004816 від 20.03.2008 року за підвищеною відсотковою ставкою понад 15% та повернути  їй  надмірно сплачені грошові кошти такими, що підлягають задоволенню.

                   Разом з тим,   вимоги позивача щодо стягнення  на її користь моральної шкоди суд задоволенню не підлягають. Статтею 23 ЦК України зазначено основні підстави відшкодування моральної шкоди, які стосуються деліктних (позадоговірних) правовідносин. Іншими положеннями ЦК України та договором про іпотечний кредит сторін не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору.  Законом  України «Про захист прав споживачів» також не перебачено можливість морального відшкодування у випадку порушень зобов’язань за  кредитним договором однією із сторін, окрім, коли порушення прав споживача призвело до спричинення шкоди здоров’ю, і між цими діми має бути встановлено прямий причинний зв’язок. Посилання позивача на ч.2 ст. 216 ЦК України, як на підставу  права вимоги морального відшкодування, суд вважає не обгрунтованим, оскільки зазначені положення можуть бути застосованні лише у випадку, коли законом не встановлені особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів( ч.3 ст. 216 ЦК). В зазначених правовідносинах не йдеться про недійсність правочину в цілому, позивачем оспорено лише дії кредидора щодо збільшення відсоткової ставки і відступ від умов договору в односторонньому порядку. А Законом України « Про захист прав споживачів» конкретно передбачено підстави відшкодування моральної шкоди, за яким заявлені вимоги є неогрунтованими.

      Керуючись ст.ст. 10,60, ч.3 ст. 209, ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст. 11, 23, 216, 236, 629, 536, 651, 653 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»,  суд

                          В И Р І Ш И В:

             Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача Державна Іпотечна Установа,   задовольнити частково.

            Визнати недійсними зміни до договору про іпотечний кредит № НЕСОG10000004816 від 20.03.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, в частині одностороннього збільшення відсоткової ставки понад 15% річних, здійсненої ПАТ КБ «Приватбанк»,  та зобов*язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 надмірно сплачених платежів за договором про іпотечний кредит

№ НЕСОG10000004816 від 20.03.2008 року за підвищеною відсотковою ставкою понад 15% та повернути  ОСОБА_1 надмірно сплачені грошові кошти.

    У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

    Стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» судові витрати на користь ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 51,00 гривні.

             Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк»  кошти з ІТЗ в сумі 120,00 гривень  

    На рішення протягом десяти  днів з дня його проголошення може бути подано   апеляційну скаргу до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.  

    Суддя:                                                                                          Н.В. Заславець