Справа № 2а-76/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2010 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді – Мазун І.А.,
при секретарі – Чудновської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій, -
В С Т А Н О В И В:
08.05.2009 року Військова прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Малиновського району міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не виплати ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2008 рік виходячи з розміру п’яти мінімальних пенсій за віком, зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_2 різницю з щорічної разової грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2008 рік, на загальну суму 2095 грн. Позивач посилався на те, що відповідно до ч.5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3552 – ХІІ він має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня поточного року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, оскільки він є учасником бойових дій. Вказана допомога була йому виплачена не в повному обсязі. Відповідач від здійснення нарахування та виплати вищевказаних коштів ухиляється.
01.07.2010р. ухвалою суду за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.
Представник військової прокуратури Одеського гарнізону подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не виплати ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2008 рік виходячи з розміру п’яти мінімальних пенсій за віком, визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не виплати ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2009 рік виходячи з розміру п’яти мінімальних пенсій за віком, стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 різницю з щорічної разової грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2008-2009 роки, на загальну суму 4245 грн.
Представник військової прокуратури Одеського гарнізону в останнє судове засідання не з»явився, сповіщений належним чином.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав уточнену позовну заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за довіреністю Сьомова Т.Ю. в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, про що надала письмове заперечення на адміністративний позов.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з’явився. Згідно до свідоцтва про державну реєстрацію Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради державну реєстрацію припинення юридичної особи проведено 14.06.2010р. Згідно рішення Одеської міської ради №3407-Y від 09.10.2008р. з 01.01.2009р. на базі Управління праці та соціального захисту населення Малиновської райадміністрації Одеської міської ради створено Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін вважає, що позовна заява Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 підлягає частково задоволенню.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 589679 від 16.12.2006р., у звязку з чим та відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3552 – ХІІ він має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як ветеран війни - учасник бойових дій.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем в 2008 році ОСОБА_2 було виплачено 310 грн. грошової допомоги до 5-го травня відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року встановлено, що у 2008 році виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій, до яких відноситься і ОСОБА_2, здійснюється в розмірі 310 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. в справі №10-рп2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію ч.5 ст.12,13,14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. було прийнято після закінчення строку проведення допомоги, суд вважає, що на момент виплати щорічної допомоги (до 5-го травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства а тому підстав для задоволення позову за 2008 рік немає.
Відповідно до ч.1 п.п. 1,6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Виходячи з вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни, відносно яких Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги веретранів (інвалідів) війни, передбачені цим законом, є недійсними.
При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неоднарозово розглядав питання щодо неконституційності положень Законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповдіно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, права на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від рожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19, ч.1, ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 44 Конституції України) (Рішення Конситутційного Суду України від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Крім того, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що практика ревізування пільг, компенсацій і гарантій триває, тому на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно, до 5 травня, учасникам бойових дій повинна виплчуватись разова грошова допомога в розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.
Зменшення розміру зазначеної щорічної разової грошової допомоги, як зазначив Конституційний Суд України, суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Тому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними положення, зокрема ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» (рішення від 09.07.2007р. № 6-пр/2007).
Таким чином, правові положення, які передбачають виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до Дня Перемоги є чинними, тому позивач має право на її одержання і органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати та відмовляти у цих виплатах.
Положення Законів «Про Державний бюджет України» не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22 ч. 3 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна … особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власність», яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату, таких надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). В зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis. Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» обмежень щодо застосування ст.ст.12,13,14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить, а отже підлягають задоволенню вимоги позивача за 2009 рік.
Крім того, суд зазначає, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, в зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта владних повноважень, щодо проведення розрахунків суми заборгованості, суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік.
Керуючись ст. 22, ч.2 ст. 152 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3552 – ХІІ, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.ст. 1,4,8,9,11,21,105,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо невиплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги перед Днем Перемоги за 2009 рік в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплаченої разової грошової допомоги до 5-го травня відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3552 – ХІІ у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком за 2009 рік з урахуванням сум, що ним отримані.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: (підпис) І.А.Мазун
З оригіналом згідно.
Суддя:
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а
___________________________________________________________________________
12 листопада 2010 року Управлінню праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради
№2а-76/10 65000, м. Одеса, вул. Космонавтів,27\1
С-22
Направляємо на Вашу адресу копію постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2010р. за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій.
Додаток: копія постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2010р.
Суддя: І.А.Мазун