Справа № 2-8386/10

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

Іменем         України

17 грудня 2010 року

Малиновський  районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Гуревського В.К.

за участю секретаря – Кузнецовій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче Будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче Будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» звернувся до Малиновського районного суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. На підставі рішення адміністрацій та профкомів БМП – 686 і заводу ЖБК Дорбудтрест Одеської залізничної дороги, протокол №1 від 09 серпня 1999 року позивачу була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, який був збудований за рахунок коштів Одеської залізничної дороги, замість отриманої Дорбудтрестом від ВБМО «Одесбуду»за нарядом № 25/13 від 18.03.1991 р. трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3. 19.12.1999 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була передана у власність позивачу згідно з актом приймання-передачі. У зв’язку з тим, що багато робітників ВБМО «Одесбуд» не мали житла в м. Одесі, позивачем була надана спірна квартира відповідачу у користування за умови додержання її у відповідному стані та сплати комунальних платежів. Однак в останні роки відповідачем ця домовленість порушувалась, та на вимогу звільнити спірну квартиру, позивачу було відмовлено та не надано можливості доступу до приміщень. Через ці обставини позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного майнового права. В подальшому, користуючись своїм процесуальним правом за ст.ст. 27,31 ЦПК України, позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати за ним право власності на спірне майно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, надав письмову заяву про визнання позову та просив слухати справу у його відсутність.

Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень представника позивача, представлених письмових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення адміністрацій та профкомів БМП – 686 і заводу ЖБК Дорбудтрест Одеської залізничної дороги, протокол №1 від 09 серпня 1999 року позивачу була надана у власність трьохкімнатна квартира під АДРЕСА_1, який був збудований за рахунок коштів Одеської залізничної дороги, замість отриманої Дорбудтрестом від ВБМО «Одесбуду» за нарядом № 25/13 від 18 березня 1991 року трикімнатної квартири АДРЕСА_3. Згідно з актом приймання-передачі 19 грудня 1999 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була передана у власність позивачу та позивач її прийняв. У зв’язку з тим, що багато робітників ВБМО «Одесбуд» не мали житла в м. Одесі, позивачем була надана спірна квартира відповідачу у користування за умови додержання її у відповідному стані та сплати комунальних платежів.

Матеріалами справи підтверджується, що з 2008 року відповідач став затримувати оплату комунальних платежів за житло, через що отримував претензії від підприємств, які надають відповідні послуги. А на протязі останніх двох років припинив нести свої обов’язки щодо обслуговування квартири, що була надана йому у користування. Коли керівництвом ТДВ «ВБМО «Одесбуд» було запропоновано звільнити житлове приміщення, ОСОБА_2 відмовився, зазначивши, що не має іншого житла та він постійно мешкає у спірній квартирі. Але відповідно з даними про реєстрацію місця постійного проживання, у паспорті громадянина України ОСОБА_2 зазначено, що до 31 липня 2009 року він був зареєстрований у Бершадському районі Вінницької області, а з 28 серпня 2009 року адресою реєстрації місця проживання є АДРЕСА_2. Але незважаючи на те, що відповідач не користується належним чином спірною квартирою, він перешкоджає позивачу у користуванні спірним майном та не визнає його право на спірне майно.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 була передана позивачу за актом-приймання передачі, а відповідно до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 36/5 від 17.05.2004 р., акт приймання-передачі нерухомого майна не є правовстановлюючим документом, та у позивача немає документа, на підставі якого він міг би розпоряджатися своєю власністю, він був змушений звернутися до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до довідки КП «ОМБТІ та РОН» станом на 01.12.2010 р. квартира АДРЕСА_1 не зареєстрована. Однак судом встановлено, що з 1999 року позивач володів та користувався цією

квартирою та вона знаходиться на балансі підприємства.

Спірна квартира була проінвентаризована КП «ОМБТІ та РОН» та відповідно до технічного паспорту від 06.12.2010 р. має загальну площу 66,8 кв. м., житлову 38,6 кв. м. та складається з житлових кімнат площею 16,8 кв. м., 9,7 кв. м., 12,1 кв. м., кухні – 7,1 кв. м., ванної кімнати – 2,6 кв. м., коридору – 12,9 кв. м., балкону – 1,0; 1,9 кв. м., туалету – 1,3 кв. м., комори – 1,4 кв. м.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Як наголошує ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже суд дійшов висновку, що право власності позивача є непорушним та безумовним, але документально не підтвердженим у розумінні переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на нерухоме майно, та беручи до уваги обставини справи, зокрема, неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд вважає за можливе захистити право позивача шляхом визнання за ним права власності на отримане у власність майно – квартиру.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Задовольняючи позов суд виходить з того, що згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Загальними засадами цивільного законодавства згідно ст. 3 ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Згідно з п.5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. За переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002р., із змінами, рішення суду є правовстановлюючим документом для визнання права власності особи.

Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють задовольнити позов ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» у повному обсязі.

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

 Керуючись ст.ст.16, 317, 319, 328, 392 ЦК України, ст.ст.10, 11, 169, 212-215, 217 ЦПК України, -СУД

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, код ЄДРПОУ 31768648) шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири № 56 у будинку 74 «Б» по вулиці Гайдара в місті Одесі.

Визнати за ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, код ЄДРПОУ 31768648), право власності на квартиру 56 у будинку 74 «Б» по вулиці Гайдара в місті Одесі загальною площею 66,8 кв. м., житловою 38,6 кв. м., яка складається з житлових кімнат площею 16,8 кв. м., 9,7 кв. м., 12,1 кв. м., кухні – 7,1 кв. м., ванної кімнати – 2,6 кв. м., коридору – 12,9 кв. м., балкону – 1,0; 1,9 кв. м., туалету – 1,3 кв. м., комори – 1,4 кв. м., відповідно до технічного паспорту від 06.12.2010 р.

Встановити порядок виконання рішення, зазначивши, що постановлене рішення є підставою для державної реєстрації КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” за ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об’єднання «Одесбуд» (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 33, код ЄДРПОУ 31768648), права власності на квартиру 56 у будинку 74 «Б» по вулиці Гайдара в місті Одесі загальною площею 66,8 кв. м., житловою 38,6 кв. м., яка складається з житлових кімнат площею 16,8 кв. м., 9,7 кв. м., 12,1 кв. м., кухні – 7,1 кв. м., ванної кімнати – 2,6 кв. м., коридору – 12,9 кв. м., балкону – 1,0; 1,9 кв. м., туалету – 1,3 кв. м., комори – 1,4 кв. м., відповідно до технічного паспорту від 06.12.2010 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду апеляційному суду через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення  протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: