№ 2-1232

                                                                                                                                          2010 рік  

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

 28 грудня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої – судді Бухтіярової І.О.,

при секретарі – Галич Л.В.,  

з участю – представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності, -

 ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_4 звернувся 04.01.2010 року до суду з даним позовом до відповідача  ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності , посилаючись на наступні обставини: у вересні 1997 року він познайомився з ОСОБА_2. Декілька місяців потому 10.12.1997 року він та відповідачка вирішили утворити сім’ю та весті спільне господарство як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. В цей же день вони переїхали мешкати до його сестри ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, у зв’язку з тим, що почали робити ремонт у  квартирі відповідачки за адресою: АДРЕСА_3та стали проживати однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Наприкінці весни 1998 року вони переїхали до квартири відповідачки.

ОСОБА_2 вела домашнє господарство, а він заробляв гроші та забезпечував сім’ю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції від 28.08.2003 троку.

В цей же день 28.08.2003 року Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції видано свідоцтво, згідно якого він визнаний батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 запропонувала поліпшити їх житлові умови та придбати спільну квартиру.

14.10.2006 року вони придбали чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,3 кв.м. для подальшого проживання всією сім’єю, що підтверджується нотаріальним договором, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ярмак Л.К. та зареєстрованим у реєстрі за № 2380.

За обоюдною згодою дану квартиру вони оформили на ОСОБА_2 та сплатити за неї продавцям ринкову ціну 690 000,00 гривень

Частину грошей на покупку квартири вони накопили за час спільного проживання, а часину зайняли у його родичів, що підтверджується розписками про отримання грошей.

Після покупки квартири вони продовжували мешкати однією сім’єю, він зареєструвався у цій квартирі, робив ремонт.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набутне ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Оскільки ніяких письмових угод по питанням придбання квартири він з ОСОБА_2 не укладав, квартиру придбали для нужд своєї сім’ї, то він вважає, що вона належить їм на праві спільної сумісної власності.

З березня 2007 року між ним та ОСОБА_2 стали виникати сварки із-за того, що вона не хотіла переїжджати  жити до нього в м. Северодонецьк, де він знаходився у зв’язку з роботою. Між ними виникло почуття відчуженості та взаємної недовіри.

05.02.2009 року він переїхав жити до родичів, при цьому їх донька ОСОБА_7 за обоюдною згодою переїхала з ним, тому цей день вважає фактичним днем розірвання їх відносин та розірвання цивільного шлюбу.

Через відсутність особистого житла для проживання з донкою, він запропонував ОСОБА_2 продати квартиру, яку вони придбали за час спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та гроші поділити пополам, щоб мати можливість придбати інше житло. Спочатку вона погодилася, але потім категорично відмовилася, посилаючись на те, що квартира оформлена на її ім’я і він не має до неї ніякого відношення.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Просить встановити факт його перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 10.09.1997 року по 05.02.2009 року, визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, розділити цю квартиру, визнав за ним право власності на Ѕ частку даною квартири та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, підтримував позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2(до шлюбу ОСОБА_2)  у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що у неї з позивачем ніяких фактичних або нефактичних шлюбних відносин не було, разом вони спільно не проживали ані в її квартирі, ані в його родичів, сумісного господарства не вели, спільного сімейного бюджету не мали, а тому ніяких фактичних шлюбних відносин не було, а тому і спільного майно також. До 29.04.1999 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 Квартиру АДРЕСА_3, яку колишній чоловік ОСОБА_9 залишив їй та своєї  доньці ОСОБА_5 вона продала в серпні 2008 року, та одразу купила квартиру АДРЕСА_3, де проживала до 2006 року разом зі своїми дітьми. Квартиру АДРЕСА_1 вона придбала виключно на ті кошти, що були нею отримані від продажу її квартири АДРЕСА_3 У квартирі вона зробила ремонт також за свої кошти.  Просила у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3, у судовому засіданні позов не визнала, підтримувала пояснення відповідача, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набутне ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 10.09.1997 року  проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Це факт підтвердив і свідок зі сторони відповідачки – ОСОБА_9, який пояснив, що юридично їх шлюб був припинений 29.04.1999 року, але фактично до розірвання шлюбу вони не проживали однією сім’єю майже 3 роки, та він знав, що дружина проживає з іншим чоловіком – ОСОБА_4  

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилася донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції від 28.08.2003 троку, актовий запис № 351.

Згідно свідоцтва про встановлення батьківства, виданого 28.08.2003 року Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 40 ОСОБА_4 визнаний батьком дитини ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ярмак Л.К. та зареєстрованого у реєстрі за № 2380 ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_19 квартиру АДРЕСА_1.

Ту обставину, що на момент придбання квартири у 2006 році сторони  проживали однією сім’єю,  підтвердив у суді свідок ОСОБА_11 який пояснив, що по 2009 рік сторони постійно перебували у нього на відпочинку у Криму.  

Крім  того, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_20, які робили ремонт у квартирі  АДРЕСА_1, підтвердили, що ремонт був зроблений за ті гроші, які надавав  ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідачка не довела суду, що спірну квартиру вона придбала виключно на гроші, які нею були отримані від продажу попередньої квартири.

Як у  договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, так і у договорі  купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, вказані ціни, які вказані у довідці БТІ, та не відповідають ринковим цінам та цій ціні, за яку продавалась та придбалась квартира.  

Оскільки сторони проживали однією сім ’єю довгий проміжок часу, з 1997 року, суд вважає, що спірна квартира є    об’єктом права спільної сумісної власності.

Враховуючи наведене, позов про визнання права  спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру, та визнання права власності на Ѕ частину  цієї квартири за позивачем  підлягає задоволенню.

Що стосується позову в частині розділу квартири, то цей позов задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано варіантів можливого розділу даної квартири.  

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень.  

На підставі ст. ст. 355, 369, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 70, 74 Сімейного кодексу України,  керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

 ВИРІШИВ:

 Позов  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності  – задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 10.09.1997 року по 05.02.2009 року.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1700,00 гривень та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів після проголошення.

  Суддя Ворошиловського районного суду

 м. Донецька                                                                  І.О.Бухтіярова