Справа № 2-8926/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва
в складі головуючого судді - Агєєвої Л.І., при секретарі – Юрчак Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання вчинити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги,
В С Т А Н О В И В:
19.10.2010р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення їй строку звернення до суду, оскільки її конституційні права обмежуються на всіх рівнях – від вищого органу законодавчої влади до управління ПФУ в Миколаївській області та про їх порушення він дізнався після висвітлення цього питання у засобах масової інформації, а також просив зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату суми заборгованості щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2008р. по жовтень 2010р. з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивач не з”явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Представник УПФУ в Миколаївській області в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника відповідача, позов не визнав, надав письмові заперечення на позов, згідно яких УПФУ в Миколаївській області заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що на даний час відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату йому спірного підвищення пенсії.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач отримує пенсію за віком і на нього розповсюджується дія Закону України від 18 листопада 2004р. «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004року, позивач має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30%, однак відповідач необґрунтовано відмовив йому в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що дію ст.6 вище вказаного Закону було зупинено та не врегульовано в законодавчому порядку розмір пенсії за віком, який необхідно застосувати для обчислення пенсії позивачу відповідно до вказаного Закону. У зв*язку з вище вказаним позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Вирішуючи питання про поважність пропуску позивачем строку звернення з даним позовом суд виходить з того, що тривала і послідовна практика уряду та органів пенсійного фонду по нарахуванню та виплаті даного виду підвищення всупереч положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підставі законів про державний бюджет, створювала впевненість відповідної категорії осіб, в т.ч. у позивача, у відсутності перспектив і механізму захисту його порушеного права на отримання передбаченого законом підвищення пенсії.
Викладене підтверджується також тим, що навіть після винесення Конституційним Судом рішення від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 вирішення державними органами цих питань не змінилося і вимоги ст.6 закону «Про соціальний захист дітей війни» не виконуються до цього часу. Крім того, при вирішення даного питання судом враховується похилий вік позивача.
Таким чином, на переконання суду причина пропуску строку звернення з даним позовом є поважною, а тому суд вважає можливим його поновити та розглянути позов по суті.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких «дітям війни» (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Зміни внесені підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже, лише з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно позивач має право на підвищення пенсії.
Крім того, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в 2009 та 2010 роках нарахувати та виплачувати йому соціальну допомогу – підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дію якої не було зупинено.
Згідно ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 705 грн., з 1 липня – 709 грн.
Посилання відповідача на неможливість виконання вказаного рішення КСУ в частині здійснення зазначених виплат до визначення компетентними органами їх механізму та джерел фінансування не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує викладене, а також суперечить ч. 1 ст. 8 КАС України, відповідно до якої при вирішенні справи суд повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Що стосується позиції представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову ще й зважаючи на те, що відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату йому спірного підвищення пенсії, то навіть у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (в даному випадку закону чи іншого нормативного акту, який би на думку відповідача встановлював розмір мінімальної пенсії за віком для визначення передбаченого законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії), суд не може відмовити в задоволенні позову з цих підстав, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з управління Державного Казначейства у м. Миколаєві понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.
Керуючись ст. ст.7-12,86,159,161-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов’язання вчинити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до ст.6 Закону України №2195/ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно, за 2009 рік та з 01 січня 2010 року по 19 жовтня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Повернути з місцевого бюджету – Управління Державного Казначейства у м. Миколаєві ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.
Суддя: Ж.П.Павлова