Рішення не вступило в законну силу.                                          

Справа№2-571\10

                                                             Р І Ш Е Н Н Я                      

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

       14 грудня 2010 року

Радивилівський  районний  суд  Рівненської   області

В складі:

Головуючий  суддя:           Прачук Л.І.

При   секретарі:                   Дубнік О.В.

 За участю адвоката:           ОСОБА_1    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів цивільну справу за  позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4  за участю третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Радивилівського нотаріального округу Гордійчука В.І. та Радивилівської міської ради про  визнання договору купівлі-продажу недійсним  

                                                        в с т а н о в и в:

                   Позивач  звернулася до суду з позовом  до відповідачів про розірвання  договору  купівлі - продажу житлового будинку від 02.08.2007 року укладеного між сторонами в інтересах малолітньої дочки відповідачів ОСОБА_6 і посвідченого приватним нотаріусом Гордійчуком В.І. за реєстром №3351. В обґрунтування позову посилається на те, що згідно умов договору позивач продала малолітній ОСОБА_6 цегляний житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1. Від імені неповнолітньої її інтереси представляли її батьки – відповідачі по справі. Поскільки у відповідачів на момент укладення договору не було коштів на придбання будинку, позивач взяла у батька дитини –відповідача ОСОБА_3, який на той час працював і отримував доходи,  розписку про наявність боргу. Від ОСОБА_4, яка на той час не працювала, позивач такої розписки не брала. Розписка видана без визначення терміну повернення коштів. На даний час позивачу потрібні кошти і вона звернулася до відповідача про повернення боргу.

                До початку розгляду справи  представник позивача ОСОБА_7 подав до суду від імені позивача позовну заяву про зміну підстав позову і просить визнати недійсним згаданий вище договір купівлі-продажу та застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст..261 ЦК України.

               В судовому засіданні позивач підтримала заявлений позов із зміненими вимогами і показала, що  вона продала відповідачам для внучки  належний їй жилий будинок по АДРЕСА_1 тис. грн.. Але відповідачі ввели її в оману, пообіцявши заплатити за будинок і  не заплативши жодної суми . Тому просить визнати договір купівлі-продажу недійсним. Вона не брала розписку від невістки про сплату вартості будинку і не зверталася до відповідачки про повернення їй коштів в зв”язку з тим, що ОСОБА_4 на момент укладання договору і на даний час не працювала і не працює. Позивач неодноразово зверталася до сина про повернення коштів, він обіцяв повернути але посилався на відсутність коштів на даний час.

               Представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги також підтримав. Показав, що позивачка була введена в оману відповідачами і їй за будинок не було сплачено жодної гривні. Вона не повідомляла нотаріуса про те, що гроші їй не сплачені.  Вважає це підставою для визнання договору недійсним і на його думку згадана угода є нікчемною.

                Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі. Показав, що мати продала їм для внучки ОСОБА_6 належний їй житловий будинок в АДРЕСА_1  за 14000 грн.. В них з дружиною на момент оформлення договору купівлі-продажу не було коштів і він написав матері боргову розписку про сплату цих коштів і просив укласти договір купівлі-продажу бо постала проблема приватизації земельної ділянки. Він не повідомляв дружину про написання боргової розписки.  Мати повірила йому і підписала договір купівлі-продажу без грошей. На протязі останніх півтора року мати неодноразово зверталася до нього про повернення коштів, але він відмовляв їй через відсутність у нього грошей. В серпні 2010 року вони з відповідачкою розірвали шлюб в судовому порядку і  тоді ж  у матері виникла потреба в коштах, а тому  вона звернулася до нього про повернення боргу..

                Відповідач ОСОБА_4 позову не визнала. Показала,  що вона разом з колишнім чоловіком ОСОБА_3 проживали в будинку позивачки. Позивач вирішила продати будинок, але не хотіла продавати будинок їй з чоловіком і продала будинок для їх  дочки ОСОБА_6. Будинок вони купили за 14000 грн.. Всі гроші позивачу були вручені в згаданому будинку по провулку Кременецькому, 7 в день укладення договору купівлі-продажу перед нотаріальним оформленням угоди. Частину грошей на придбання будинку дала її мати ОСОБА_9. Яка сума була дана в гривнях відповідач не пам»ятає. Відповідачам не вистачало коштів і вона, ОСОБА_4, позичила в свого дядька ОСОБА_10  500 доларів США. Цей борг по домовленості за неї також віддавала її мати ОСОБА_9.

                  Приватний нотаріус Гордійчук В.І. вважає позовні вимоги безпідставними. Показав, що при укладенні і підписанні сторонами договору він завжди зачитує сторонам текст договору і виясняє чи сторони розрахувалися  за придбане майно. Так було і в даному випадку. Продавець підтвердила отримання нею коштів за проданий житловий будинок. І це зазначено в договорі.

                  Представник Радивилівської міської ради, як органу опіки і піклування, ОСОБА_11 вважає позовні вимоги безпідставними. Показав, що в 2007 році в Радивилівську міську раду звернулася з заявою відповідач ОСОБА_4 про надання дозволу на придбання будинку на ім.»я її малолітньої дочки. Було представлено всі необхідні документи і відповідно до вимог чинного законодавства Радивилівська міська рада прийняла рішення про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу від імені малолітньої ОСОБА_6, інтереси якої представляли її батьки-відповідачі по справі. Вважає, що подані позивачем докази не доводять позовних вимог.  

                  Заслухавши сторін, їх представників, адвоката ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, дослідивши  докази  по справі суд не знаходить позовні вимоги доведеними.

                  Показами свідка  ОСОБА_9 встановлено, що відповідачі є її дочка і колишній зять. Вони купили для малолітньої  доньки ОСОБА_9 в позивачки житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 за 14 тис. грн.. Вона особисто дала дітям для придбання будинку 5000 грн. і сплачувала борг своєму родичу 500 дол.США, які її дочка позичила для купівлі будинку. Гроші за будинок були передані позивачці в спірному будинку перед підписанням договору у нотаріуса.

                   Свідок ОСОБА_10 показав, що  влітку 2007 року до нього звернулася відповідачка ОСОБА_4 з проханням позичити 500 дол. США. Він погодився позичити під гарантію її матері ОСОБА_9 і передав гроші відповідачці. Свідок ОСОБА_9 віддала йому борг за доньку.

                    Свідок ОСОБА_13 показав, що влітку 2007 року він возив власним автомобілем відповідачку в село Башарівка Радивилівського району. Вона тоді повідомила свідка, що їздила позичити гроші в дядька. Свідок впізнає в свідку ОСОБА_10 особу, до якої він возив ОСОБА_4.

                   Показами свідка ОСОБА_12 встановлено, близько двох місяців тому він на прохання відповідачки ОСОБА_4 проводив ремонтні роботи в будинку відповідачів і чув сварку між ними в ході якої ОСОБА_3 казав до ОСОБА_4, що вона нічого не докаже.    

                    З договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року, укладеного між позивачкою і малолітньою  ОСОБА_6, 05.06.2002 року, від імені якої діяли її батьки – відповідачі по справі – і посвідченого приватним нотаріусом Гордійчуком В.І. за реєстром № 3351 встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1 проданий за 14000 грн., які кошти повністю сплачені до підписання договору \п.4 згаданого договору. В п. 7 договору сторони також  підтверджують, що договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди. Договір підписаний сторонами по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Договір зареєстрований в реєстрі права власності на нерухоме майно 06.08.2007 року і власником цього майна відповідно є ОСОБА_6. На  даний час земельна ділянка, на якій розміщений будинок, приватизована  на ім.»я малолітньої ОСОБА_6.

                     З вищевикладеного вбачається, що правочин вчинено  відповідно до вимог чинного законодавства, він відповідав волевиявленню сторін і був виконаний сторонами в повному обсязі в т.ч. в частині оплати проданого майна.

                      Ні під час укладення угоди ні на протязі трьох років до 01.08.2010 року, тобто строку позовної давності, позивач не зверталася до відповідачів і до суду про наявність боргу. До суду позивач звернулася лише 17.08.2010 року. В судовому засіданні доведено, що позов заявлено після розірвання шлюбу відповідачів. Шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 розірвано Радивилівським районним судом 06.08.2010 року.  

                      Суд критично оцінює представлену розписку  ОСОБА_3   від 02.08.2007 року про наявність боргу його перед матір»ю за проданий будинок в сумі 2700 євро. Розписка написана від імені одного ОСОБА_3 в той час як договір від імені малолітньої підписували ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Крім того в договорі зазначено, що купівлю-продаж здійснено за 14000 грн.. ОСОБА_4 і свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показали, що для розрахунку було позичено і передано позивачці частина грошей в доларах США, а частина в гривнях.. Однак ніхто із сторін не показав, що сума угоди оцінювалася в євро, який був курс цієї валюти на момент укладення договору і яку суму в євро становили 14000 грн..

                      В судовому засіданні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також показали, що вони не повідомляли ОСОБА_4 про наявність такої розписки оскільки вона в той час не працювала і не мала доходів. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є близькими родичами – мати і син – і в судовому засіданні вони не вказали де, коли і при яких обставинах була написана згадана розписка. Не доведено також де, коли і яким чином позивачем ставилися вимоги перед відповідачем ОСОБА_3 про повернення боргу. Що дає суду підстави засумніватися в достовірності згаданих документів.

                       Стороною договору і власником будинку є малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона постійно проживає в згаданому житловому будинку і її майнові і особисті права підлягають захисту.

                     Суд не вбачає підстав для визнання згаданого правочину недійсним. Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст..203 ЦК України. В судовому засіданні позивачем не доведено, що на момент укладення договору були підстави, передбачені ст..203 ЦК України і що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 навмисно ввели в оману ОСОБА_2 при укладенні згаданого договору купівлі-продажу.

                     Виходячи з викладеного та керуючись ст..ст..203,215,230.261 ЦК України,  ст..ст.. 10,11,62, 212,213  ЦПК України суд                                                    

                                                    В и р і ш и в:

                     ОСОБА_2 відмовити в позові за недоведеністю позовних вимог.    

                    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний  суд  шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги.

                 При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги  рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної  сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.

                          Суддя:                          підпис:                            Л.І.Прачук

                                                    З оригіналом вірно:

            Суддя:                                                                   Л.І.Прачук