Справа № 2-36/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          14 липня 2010 року             Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого       – судді Чорнобук В.І.

При секретарі     – Голубенко Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиції», третя особа – Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка»,  про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на житло, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2009 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що як їй стало відомо 16.09.2009 року, з листа від 07.09.2009 року за № 03-14/7148 ВДВС Васильківського РУЮ, з ОСОБА_2 проводиться стягнення, на користь юридичних осіб, по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження, на загальну суму 75607, 43 грн.

З даного листа та доданих до нього акту уцінки арештованого майна від 07.09.2009 року та постанови про уцінку арештованого майна від 07.09.2009 року, позивачу стало відомо, що для стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_2, був описаний, арештований, оцінений та виставлений на торги будинок, що розташований по АДРЕСА_1, який являється їхньою сумісною власністю подружжя.

Так, з відповідачем позивач перебуває у шлюбних відносинах протягом 10 років. Шлюб зареєстровано 28 листопада 1998, року відділом РАГС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області.

В період шлюбу ними збудований житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1. Факт набуття майна під час перебування у шлюбі підтверджуються витягом «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно», виданого КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Правовстановлюючі документи на житловий будинок та на приватизовану присадибну земельну ділянку видані на ім'я відповідача.

Арешт майна за рішенням суду допускається лише, щодо майна, яке належить боржнику -відповідачу.

Таким чином позивач має право на 1/2 частину майна - житлового будинку та присадибної земельної ділянки.

Просила суд заборонити ПП «Спеціалізованому підприємству юстиції» проводити прилюдні торги з реалізації будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1; виділити їй Ѕ частину приватизованої земельної ділянки для обслуговування Ѕ частини виділеного житлового будинку; звільнити з-під арешту спірне майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю на їх задоволенні наполягав.

Представник ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний будинок належить відповідачу і не має ніяких підстав для задоволення позовних вимог.

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний  будинок, належить йому на праві власності. ОСОБА_2 розпочав будівництво будинку в квітні 1996 р. та закінчив в жовтні 1996 р.. ОСОБА_1, не може претендувати ні на яку частину будинку, бо не приймала участі у його будівництві (ні матеріально, ні фізично) і вселилася в нього після їх одруження, тобто після 28.11.1998 р. Отже, вимоги ОСОБА_1 на поділ будинку безпідставні і в позові подані неправдиві свідчення.

Представник ПП «Спеціалізоване підприємство юстиції» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник КС «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надав до суду заяву в якій проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний будинок належить повністю ОСОБА_2 та останній отримав право власності на будинок ще 13.04.1991 р. Крім того рік забудови житлового будинку 1996. Отже, оскільки шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено 28.11.1998 р., тобто після отримання ОСОБА_2 права власності на землю і будинок, то зазначене майно не є сумісною власністю подружжя і тим більше не може бути набутим під час шлюбу. Враховуючи зазначене вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і незаконними.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 на підставі рішення Виконкому Васильківської селищної Ради народних депутатів № 165 від 12 жовтня 1998 року ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка, площею 0, 1086 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 29).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого па підставі рішення виконкому № 23 від 04.02.2004 року жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 повністю належить ОСОБА_2. Також в розділі «Опис об'єкта» цього документу вказано, що його видано взамін договору купівлі-продажу, посвідченого Васильківською держнотконторою 13 квітня 1991 року, реєстр №785. (а.с. 30).

Також в технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в розділі «Характеристика будівель та споруд» зазначено, що рік забудови житлового будинку 1996. (а.с. 33).

Згідно свідоцтва про одруження між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, шлюб було зареєстровано відділом реєстрації актів громадського стану Васильківської державної адміністрації 28 листопада 1998 р. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з - під арешту.

На підставі вищезазначеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено факт набуття подружжям спірного майна. З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено 28 листопада 1998 року, тобто після отримання ОСОБА_2 права власності на землю і будинок, тобто зазначене майно не є спільною сумісною власністю подружжя. В зв’язку з чим суд також приходить до висновку, що дії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» і ВДВС Васильківського РУЮ є законними і обгрунтованими.

Керуючись ст.. 60, 69, 71 СК України, ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиції», третя особа – Кредитна спілка «Дніпропетровська Ощадна Кредитна Спілка»,  про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на житло – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                           В.І. Чорнобук