Справа № 2-291 /2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

“25“ листопада 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді             ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                 ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02.03.2006р. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення позики. В обґрунтування позову покликалася а те, що 08.12.2000р. на прохання свого знайомого ОСОБА_4 передала за договором позики ОСОБА_2 4000грв., які він мав повернути до 19.12.2000р., про що дав розписку. Крім того вона укладала договори позики з ОСОБА_2 22.01.2001р. на суму 11000грв., що становило по курсу НБУ 2000 доларів США, 06.02.2001р. на суму 14000грв., що становило по курсу НБУ 2500 доларів США, 17.04.2001р. на суму 66000грв., що становило по курсу НБУ 12000 доларів США, 06.05.2001р. на суму 60500грв., що по курсу НБУ становило 11000доларів США. Договори укладалися без зазначення строку повернення позики. На підтвердження цих договорів ОСОБА_2 надавав письмові розписки. Розписка від 06.05.2001р. про позику крім ОСОБА_2 підписана і ОСОБА_3. В січні 2003р. вона звернулася до ОСОБА_2 з вимогою повернути позичені кошти на що отримала обіцянку поступово повернути борг. Після її неодноразових нагадувань в грудні 2003р. в рахунок повернення боргу за її згоди ОСОБА_2 виготовив їй вікна на будинок з євро бруса, орієнтовна вартість яких становить 3400грв. В жовтні 2004р. ОСОБА_2 за її згодою в рахунок повернення частини боргу привіз дошку на підлогу (40мм), орієнтовна вартість якої 2500грв. А влітку 2005р. він привіз 3 куби дошки на дах (30мм) орієнтовною вартістю 1000грв.

Ухвалою судового засідання від 23.10.2007р. в якості співвідповідача по даній справі був залучений ОСОБА_3. Ухвалою судового засідання від 08.05.2008р. були роз’єднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та виділені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 06.05.2001р. в самостійне провадження.

ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просить суд постановити рішення про стягнення з відповідачів на її користь 61000грн. за договором позики від 06.05.2001р., 12505грн. – 3% річних за прострочення боргу, 56913грн. нарахувань індексу інфляції, 39498грн. процентів від суми на рівні облікової ставки НБУ, 600грн. судових витрат.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному розмірі, дала пояснення, аналогічні вказаним у позовній заяві та уточненнях і доповненнях до неї.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися повторно, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином рекомендованими листами та через оголошення в пресі. Відомостей про причину його неявки немає. Суд, за згодою позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.

Згідно ст.374 ЦК України 1963р. за договором позики одна сторона(позикодавець) передає другій стороні(позичальникові) у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Статтею 375 ЦК України 1963р. передбачено письмову форму договору позики.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2, ОСОБА_3 61000грн., які вони отримали і зобов’язалися повернути їй по вимозі. Про це відповідачі дали письмову розписку. З пояснень позивачки відповідачі 06.05.2001р. приїхали до неї та просили позичити кошти для організації деревообробного бізнесу. Обіцяли повернути позику з процентами. ОСОБА_2 вона знала як платоспроможну особу. Підстав допускати що борг не буде повернуто не мала.

Відповідно до ст.165 ЦК України 1963р. якщо строк виконання зобов’язане не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник зобов’язаний виконати зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором.

Судом встановлено, що вимоги позивачки про повернення позики відповідачі залишили без задоволення, позики не повернули. У зв’язку з цим нею було пред’явлено позов до суду про стягнення боргу.

Також судом встановлено, що крім даної позики ОСОБА_1 ще декілька разів позичала ОСОБА_2 кошти. Відповідач ОСОБА_2 до 2005р. вчиняв дії, спрямовані на часткове повернення цих позик ОСОБА_1 Однак в подальшому перестав повертати позики. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 08.05.2008р. задоволено позов ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 77325грн. боргу та 44539,28грн. – індекс інфляції, 10052,25грн. – 3 проценти річних від простроченої суми, 22939,75грн. – проценти за договорами позики та 633,32грн. судових витрат, а всього – 155489,60грн. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01.04.2010р. рішення Шевченківського районного суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 82725грн. боргу та 41808грн. індексу інфляції, 8710грн. 3%річних, 19875,67грн. відсотків за договором, 633,22грн. судових витрат, а всього 153751,99грн.

Статтею 214 ЦК України передбачена відповідальність боржника по грошовому зобов’язанню за прострочення зобов’язання у вигляді сплати 3% річних з простроченої суми та індексу інфляції.

Аналогічні норми містяться і в ст.530 та ст.625 ЦК України 2003р., за якою в разі прострочення грошового зобов’язання відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р. правила Цивільного кодексу країни про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

В даному випадку цивільні відносини між сторонами у зв’язку з укладеними договорами позики виникли в 2001р., тобто до набрання чинності цим Кодексом, але продовжують існувати після набрання ним чинності оскільки зобов’язання повернути позику відповідачами не виконані. Тому до цих правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України 2003р.

ЦК України 2003р. у ст.536 передбачає обов’язок боржника сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У договорах позики між сторонами не передбачено, що позики є безпроцентними. А тому з 01.01.2004р. до зобов’язань по цих договорах повинні застосовуватися ст.ст.536,1048 ЦК України та нараховуватися проценти в розмірі облікової ставки НБУ.

Відповідно до представленого позивачкою розрахунку, перевіреного та погодженого судом, від суми боргу 61000грн.

- 3% річних за період з 01.01.2004р. по 20.10.2010р. становлять 12505грн.;

- інфляційні втрати з січня 2004р. по жовтень 2010р. становлять 56913грн.

- відсотки відповідно до облікових ставок НБУ за період з 01.01.2004р. жовтень 2010р. становлять 39498грн.

Враховуючи наведене суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підставний та підлягає задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позовних вимог з відповідачів підлягають стягненню в користь позивачки понесені нею судові витрати, в доход держави судовий збір та і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,224,226 ЦПК України, ст.ст.71,76,79,214 ЦК України 1963р., ст.ст.526,530,536,625,1046,1047,1048, п.п.4,6,10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 61000грн. боргу, 12505грн. - 3 проценти річних від простроченої суми боргу, 56913грн. – індекс інфляції, 39498грн. – відсотки на рівні облікової ставки НБ України та 600грн. судових витрат, а всього – 170516грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в доход держави 1700грн. судового збору та 120грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    СУДДЯ                     Н.Л. ЛУЦІВ-ШУМСЬКА