Справа № 2а-1785/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
при секретарі Тимкович С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про визнання відмови нечинною, зобов'язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в :
23.11.2010р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати відмову відповідача щодо виплати йому соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.05.2010 року по 31.102010 року нечинною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі м.Львова нарахувати і виплатити йому як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року.
Позивач мотивує вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зазначає, що йому виплачується така державна допомога як дитині війни у неповному обсязі, а також зазначає, що з 22 травня 2008 року діти війни мають право виплату пенсії з її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач всупереч вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" таку грошову допомогу йому у 2010 році не виплачував, що, на думку позивача, порушує його право на соціальний захист. Тому позивач змушений звернутись до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився та подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на письмові заперечення на позов, долучені до матеріалів справи.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, 1935р.н., надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується його паспортом (а.с.4).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. передбачено, що дітям війни з 2006 року пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 3 вищезгаданого Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Проте Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім цього, в Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України роз’яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, у 2009-2010р.р. до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, а відтак норма, згідно якої у 2009 та 2010 роках дітям війни виплачується підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, є чинною.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Заперечення відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, адже відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України»).
Щодо заяви позивача про розгляд даної адміністративної справи в порядку скороченого провадження, то суд не вважає за доцільне застосовувати даний вид провадження при розгляді цієї справи, оскільки згідно принципу змагальності сторін кожна із сторін має право на надання власних доказів та на доведення їх переконливості. В свою чергу, відповідач має кореспондуюче право подати до суду свої письмові заперечення на позовну заяву позивача. Застосування скороченого провадження при розгляді адміністративної справи є правом, а не обов’язком суду, тому суд з метою повного та всебічного з’ясування обставин та в подальшому прийняття обґрунтованого та законного судового рішення вирішив відкрити провадження у даній справі та розглядати даний позов за загальними правилами КАС України.
Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач як дитина війни має право на виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 травня 2010р. по 31 жовтня 2010р. на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням вже виплачених йому сум. Дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у меншому розмірі є протиправними.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, ст. 152 ч. 2 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з врахуванням підвищення пенсії в розмірі меншому, ніж передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести донарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року з врахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та фактично виплачені суми доплати.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Л.Луців-Шумськ