Справа №2а–749/2010р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 червня 2010 року             Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді         Ванівському Ю.М.

при секретарі -                       Редкевич О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,  суд–

в с т а н о в и в:

позивач звернулася з адміністративним позовом в суд до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» . Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2007 – 2008 р.р. їй виплачувалася не в повному обсязі. Просить позов задовольнити, поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 1646,07 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав вказаних в позовній заяві просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав зазначених в запереченні на позов та вказала, що що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачці у 2008 році виплачується щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» /як іншим учасникам війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, і після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року жодних змін до Закону України Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» на відновлення ст.6 Закону України «Про захист дітей війни» прийнято не було, за винятком Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено підвищення до пенсії у розмірі: з 22 травня 2008 року – 48,10 грн.; з 01 липня 2008 року - 48,20 грн.; 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн., яке і виплачувалось позивачці. Разом з тим, позивач звернулася в суд з позовом з пропуском річного строку звернення до суду, позивач не навела жодних поважних причин щодо пропуску строку звернення до суду, а тому відповідач наполягає на застосуванні строків давності, просить в позові відмовити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст.64 Конституції України.

Проте Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх конституційність.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II   Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого дітям війни (крім
тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність та положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі              м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року виплачувалась не в повному обсязі.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вказаною нормою визначено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з вхідного номера суду на адміністративному позові про дату подачі такого, позивач звернулася до суду з позовом лише 28.12.2009 року.

Отже позивачем пропущено строк для звернення з даним позовом до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає представник відповідача. Посилання позивача на ту обставину, що про належні їй як «дитині війни» виплати їй повідомлено не було, про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій в засобах масової інформації жодними доказами не підтверджено, при цьому позивач належним чином не обґрунтувала, чому вона не могла дізнатися про цю обставину раніше.

Таким чином, оскільки позивач причин пропуску позовної давності не обґрунтовувала, з матеріалів справи не вбачається поважність причин її пропуску, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про перерахунок соціальної щомісячної допомоги «дитина війни» за період з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року, яка виплачувалась не в повному обсязі, слід відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 99, 100, 160, 161-163, 167 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, суд, -

постановив:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - відмовити у зв’язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

На постанову суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня проголошення, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя:                     Ванівський Ю.М.