2-8295/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
при секретарі Зінчук А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
з участю представника відповідача Самарук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 3186 Міністерства оборони України про визнання права на не отримане продовольче забезпечення в порядку спадкування, -
в с т а н о в и в :
26 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до військової частини А 3186 Міністерства оборони України про визнання права на не отримане продовольче забезпечення в порядку спадкування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що її чоловік ОСОБА_4 мав право на отримання продовольчого забезпечення, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, відтак право на отримання продовольчого забезпечення перейшло до неї, оскільки вона є спадкоємцем , який отримав спадщину в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.11.2007 року, оскільки продовольче забезпечення не було виплачене її чоловіку за його життя. Даний спір виник з приводу стягнення плати, право на яку безпосередньо пов'язане із трудовими правовідносинами, оскільки її чоловік проходив військову службу і був звільнений зі скороченням штату. Саме на цій підставі звільнення з військової служби у її чоловіка виникло право на отримання компенсації на продовольче забезпечення, яке є формою заробітної плати. Таким чином, вона вважає дії відповідача неправомірними, які порушують її право на отримання продовольчого забезпечення замість померлого чоловіка, зазначає, що відмовою відповідача у виплаті їй компенсації за продовольче забезпечення спричинена їй моральна шкода, яку вона оцінює в 1500 грн.
Посилаючись на вищенаведене, просить суд визнати неправомірною відмову військової частини А 3186 Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті їй грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення , стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 23 776,79 грн. та 1500 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнала та пояснила, що позивач не перебувала у відносинах з військовою частиною, а був її чоловік, який забезпечувався продовольчим пайком відповідно до законодавства, однак була втрачена чинність постанови, яка передбачала продовольче забезпечення військовослужбовців, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї , а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивача ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині А 1416 та був звільнений з військової служби в запас 26.10.2004 р. у зв'язку з скороченням штатів згідно наказу від 26.10.2004р. Правонаступником військової частини А 1416, яка була розформована, визначена частина А 3186. ОСОБА_4 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 26.10.2004р. на підставі наказу від 26.10.2004р.
Згідно довідки військової частини від 29.10.2004 р. останній дійсно знаходився на продовольчому забезпеченні та забезпечувався продовольчим пайком по загальнообов'язковій нормі до 10.03.2000 р. Однак, з 11.03.2000 р. продовольчий пайок йому не видавався та грошова компенсація замість продовольчого пайка не виплачувалась.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12 січня 2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 87)
Судом встановлено, що позивач є пережившим подружжям, дружиною померлого ОСОБА_4, в зв’язку з чим відповідно до ст. 1261 ЦК належить до спадкоємців першої черги за законом.
З матеріалів справи вбачається, що видача військовослужбовцям Збройних Сил України продовольчого забезпечення передбачалась Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та врегульовувалась постановою Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань".
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1577-111 з 11 березня 2000 року зупинено дію норми закону частини другої статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання генералами, офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями, що проходять службу за контрактом за рахунок держави продовольчих пайків, або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Закон України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" не скасований, Конституційним Судом України неконституційним не визнаний, а тому він діє станом на даний час.
Представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_3 про відшкодування збитків за не отримане продовольче забезпечення та відшкодування моральної шкоди не визнала та пояснила , що вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року була скасована постановою КМУ № 426 від 29.03.2002 року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту".
Відповідно до примітки № 1,б даної постанови КМУ право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, працівники авіації МНС, які працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоти, планери, екраноплани, мотодельтаплани тощо) та забезпечують їх польоти...".
Згідно ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України" в редакції від 05.10.2000 року, держава забезпечує соціальний та правовий захист військовослужбовців та осіб звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінету Міністрів України і враховують характер службової діяльності.
В даному випадку „умови службової діяльності" передбачаються умови, в яких знаходяться військовослужбовці льотних, морських, підводних екіпажів та обслуг, які безпосередньо знаходяться на аеродромах, суднах, в лікувально-медичних закладах, та яких держава зобов'язана забезпечувати харчуванням в своїх їдальнях, що передбачено Постановою КМУ № 426 (а не видачею пайків чи грошовою компенсацією замість них). Крім того, в примітці № 6 до норми №1 постанови КМУ № 426 вказано, що „військовослужбовці рядового, сержантського старшинського складу, які проходять службу за контрактом, під час перебування їх у польових умовах та в інших випадках у разі відсутності підприємств громадського харчування можуть забезпечуватися харчуванням через їдальні військових частин за загальновійськовою нормою №1 за плату в сумі, що відповідає розрахунку його вартості.
Вимогами чинного законодавства України не передбачено видача продовольчих пайків або грошової компенсації замість них на підставі вартості добової норми харчування № 1 (загальновійськова).
Як вбачається з матеріалів справи , позивач надає розрахунок компенсації за продовольче забезпечення, з урахуванням індексу інфляції, посилаючись на „Порядок компенсації громадянам втрати частини грошових доходів" затверджений постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року. Проте, постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 передбачає порядок компенсації витрати частини грошових доходів громадян у зв'язку із порушенням терміну їх виплати. Згідно пункту 3 цього Порядку компенсації підлягають такі види грошових доходів пенсії, соціальні виплати, стипендії та грошове забезпечення. Таким чином, грошова компенсація за не отримане продовольче забезпечення, компенсації за наведеним Порядком не передбачена.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що військова частина A3186 на момент звільнення військовослужбовця ОСОБА_4 не мала заборгованості перед ним по продовольчому забезпеченню, а отже і не має заборгованості перед ОСОБА_3, яка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4
Оскільки військовослужбовцю ОСОБА_4за життя не була передбачена та не нараховувалась компенсація за не отримане продовольче забезпечення , тому дана виплата не може відноситись до спадщини, а отже доводи, наведені позивачем є необґрунтованими і вимоги, зазначені в позовній заяві, в тому числі вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачем не надано суду жодних доказів про те, що відповідачем їй завдано моральної шкоди.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215ЦПК України, ст. ст. 1218, 1167 ч.1 , 1227 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до військової частини А 3186 Міністерства оборони України про визнання права на не отримане продовольче забезпечення в порядку спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта