Справа № 1-169/10 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    22 грудня 2010 року                     Сколівський районний суд Львівської області  

   в складі: головуючого – судді   Микитина В.Я. ;

   при секретарі                               Корнуті Т.Б. ;

   з участю захисника підсудного ОСОБА_1

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе справу по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, депутатом не являється, раніше не судимого,

    за  ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

   Підсудний ОСОБА_2 07.08.2010 року близького 18 год. 00 хв. у АДРЕСА_2 у житловому будинку гр. ОСОБА_3 на ґрунті неприязних відносин умисно наносив удари руками по різних ділянках тіла ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які згідно актів судово-медичного дослідження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

   Також гр. ОСОБА_2 обвинувачується  у тому, що він 07.08.2010 року близько 18 год. 00 хв. у АДРЕСА_2 у житловому будинку гр. ОСОБА_3 під час конфлікту з останньою та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 умисно наніс удари малолітньому ОСОБА_7 по різних ділянках тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

   Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його вина у заподіянні гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень знайшла своє підтвердження у ході судового засідання. Проте, пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення у заподіянні малолітньому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень не знайшло свого підтвердження і спростовується доказами, зібраними у справі.

   Так, підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні винним себе визнав частково та пояснив, що вказаного числа близько 18 год. 00 хв. він знаходився у належному йому житловому будинку, куди прибігла його дочка ОСОБА_8 і сказала, що коли вона знаходилася біля річки, до неї стали приставати сестри ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ображали її і змусили піти від річки, погрожуючи їй побиттям. Почувши це, він одразу ж пішов на подвір’я гр. ОСОБА_3 з метою розібратися у даній ситуації. Між ним та потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виникла сварка, а згодом останні затягнули його у належний їм житловий будинок, де між ними виникла шарпанина і бійка. Під час бійки він дійсно наніс ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 удари по різних ділянках тіла, оскільки захищався від них, бо боявся, що останні поб’ють його, однак малолітнього ОСОБА_7 у житловому будинку в цей час не було і йому він удари не наносив. На даний час він не заперечує того факту, що дійсно наносив удари потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у належному їм житловому будинку, згідний на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди у розмірі 300 грн. кожній.  

   Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні надала покази, згідно з якими 07.08.2010 року близько 17 год. 30 хв. біля річки неподалік від належного їй житлового будинку у АДРЕСА_2 виник конфлікт між її дочками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та сусідкою ОСОБА_8. Під час конфлікту вона присутня не була, а дізналася про такий із слів дочок, коли ті повернулися додому. Близько 18 год. 00 хв. вона знаходилася на веранді належного їй житлового будинку, куди в цей час вбіг батько ОСОБА_8 – ОСОБА_2, почав кричати і наносити їй удари кулаками по голові, від чого вона втратила свідомість і впала на підлогу. Коли опритомніла, то побачила, що її дочки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виштовхували ОСОБА_2 із житлового будинку на подвір’я, після чого він пішов у напрямку свого житлового будинку, погрожуючи їй та дочкам фізичною розправою. Кому ще підсудний ОСОБА_2 наносив удари, вона не бачила.

   Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні надала покази, згідно з якими 07.08.2010 року близько 17 год. 30 хв. вона разом із сестрами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на річці у селі, де проживають прали одяг. В цей час до них підійшла гр. ОСОБА_8, з якою у них виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин. Після цього, вони пішли до свого житлового будинку, а гр. ОСОБА_8 пішла у напрямку свого житлового будинку. Прийшовши додому, вони розповіли своїй матері ОСОБА_3 про конфлікт, що виник біля річки і вона вийшла на подвір’я. Близько 18 год. 00 хв. до житлового будинку вбіг батько гр. ОСОБА_8 – ОСОБА_2, який почав кричати, схопив її матір ОСОБА_3 і наносив їй удари по голові, від чого та втратила свідомість. Сестри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в цей час почали чинити ОСОБА_2 перешкоди та виштовхувати його з будинку, а той почав наносити їм удари по різних ділянках тіла, а також наніс удар малолітньому ОСОБА_7 а область живота. Вона почала допомагати сестрам, а ОСОБА_2 схопив її за ногу, а потім за праву руку і почав тиснути та ламати її. В цей час, за допомогою сестер вона вирвалась і вони всі разом почали виштовхувати ОСОБА_2 з будинку, який, опинившись на подвір’ї, пішов геть, погрожуючи їм всім фізичною розправою.

   Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні надала покази, згідно з якими 07.08.2010 року близько 17 год. 30 хв. вона разом із сестрами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на річці у селі, де проживають прали одяг. В цей час до них підійшла гр. ОСОБА_8, з якою у них виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин. Після цього, вони пішли до свого житлового будинку, а гр. ОСОБА_8 пішла у напрямку свого житлового будинку. Прийшовши додому, вони розповіли своїй матері ОСОБА_3 про конфлікт, що виник біля річки і вона залишилася у житловому будинку. Близько 18 год. 00 хв. до житлового будинку вбіг батько гр. ОСОБА_8 – ОСОБА_2, який почав кричати, схопив її матір ОСОБА_3 і наносив їй удари по голові, від чого та втратила свідомість. Вона та сестра ОСОБА_6 в цей час почали чинити ОСОБА_2 перешкоди та виштовхувати його з будинку, а сестра ОСОБА_4, вбігши з подвір’я, почала їм допомагати. Тоді ОСОБА_9 наніс їй та ОСОБА_6 декілька ударів кулаками в обличчя та плечі, схопив ОСОБА_4 за руку і почав її ламати, а коли та вирвалась, то продовжував наносити їм удари по різних ділянках тіла, а також наніс удар в область живота малолітньому ОСОБА_7. В цей час вона, разом із сестрами, почали виштовхувати ОСОБА_2 з будинку, який, опинившись на подвір’ї, пішов геть, погрожуючи їм всім фізичною розправою.

   Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні надала аналогічні покази.

   Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надала покази, згідно з якими 07.08.2010 року близько 17 год. 30 хв. біля річки у АДРЕСА_2 між нею та сестрами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дійсно виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин, які постійно між ними тривають. Не стерпівши образи з боку останніх, вона пішла додому і розповіла все батькові – ОСОБА_2, попросивши його розібратися із сестрами та їх матір’ю. Батько одразу ж пішов у бік житлового будинку сім’ї ОСОБА_6, де на подвір’ї почав кричати, а одна із сестер затягнула його до житлового будинку. Що саме відбувалося у житловому будинку, вона не бачила. Потім побачила, що звідтам вибіг батько та пішов у напрямку свого житлового будинку, з будинку також вибігла ОСОБА_3 та її дочки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Малолітнього ОСОБА_7 вона не бачила. Потім батько розповів їй, що дійсно під час бійки у будинку він наносив удари матері ОСОБА_3 та її дочкам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак малолітнього ОСОБА_7 у цей час у будинку не було і такому він удари не наносив.    

   Окрім того, вина підсудного ОСОБА_2 у заподіянні гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень стверджується також наступними письмовими доказами, зібраними у справі:

-   Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.08.2010 року відносно ОСОБА_2 за ст. 296 КК України (а. в. м. 1-2), з якої вбачається, що під час конфлікту, який виник 07.08.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 громадського порядку не було порушено, а такий виник на ґрунті неприязних відносин. Однак, під час конфлікту ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження;

-   Протоколом огляду місця події від 09.08.2010 року та схемою до нього (а. в. м. 5-6). З якого вбачається місце заподіяння підсудним ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень;

-   Актом судово-медичного дослідження № 196 від 12.08.2010 року (а. в. м. 24), з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_3 виявлено синці та садна на голові і кінцівках, які утворилися від дії тупих предметів, можливо 07.08.2010 року і є легкими тілесними ушкодженнями;

-   Актом судово-медичного дослідження № 198 від 09.08.2010 року (а. в. м. 26), з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_5 виявлено синці на обличчі та правій гомілці, які утворилися від дії тупих предметів, можливо 07.08.2010 року;

-   Актом судово-медичного дослідження № 197 від 12.08.2010 року (а. в. м. 27), з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_4 виявлено синці на правій руці, які утворилися від дії тупих предметів, можливо 07.08.2010 року і є легкими тілесними ушкодженнями;

-   Актом судово-медичного дослідження № 201 від 11.08.2010 року (а. в. м. 28), з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_6 виявлено синець на лівому плечі, який утворився від дії тупого предмету, можливо 07.08.2010 року і є легким тілесним ушкодженням.  

   Як уже зазначалось вище, пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення у заподіянні малолітньому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження. Так, з Акту судово-медичного дослідження № 195 від 12.08.2010 року (а. в. м. 25) вбачається, що у малолітнього гр. ОСОБА_7 виявлено садна та подряпину на грудях і руках, які утворилися від дії тупих предметів та тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не одночасно, за 8-12 діб до огляду і є легкими тілесними ушкодженнями. Діагноз «забій передньої черевної стінки справа» - не підтверджений об’єктивними даними, тому при встановленні ступеню тяжкості тілесного ушкодження до уваги не приймався.

   Допитаний у судовому засіданні лікар судово-медичний експерт ОСОБА_10 підтвердив надані ним Акти судово-медичного дослідження № 196 від 12.08.2010 року, № 197 від 12.08.2010 року, № 198 від 09.08.2010 року та № 201 від 11.08.2010 року, згідно з якими у гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких  і могли бути їм заподіяні 07.08.2010 року. Однак, він також підтвердив наданий ним Акт № 195 від 12.08.2010 року, згідно з яким виявлені у малолітнього ОСОБА_7 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, однак не могли бути заподіяні 07.08.2010 року, а значно раніше – за 8-12 діб до огляду. При цьому пояснив, що діагноз «забій передньої черевної стінки справа» при встановленні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не брався до уваги, оскільки такий не підтверджувався об’єктивними даними. Тому, стверджувати про факт нанесення малолітньому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, зокрема ударів у область живота, можливо 07.08.2010 року у нього не було підстав.

   Суд не бере до уваги надані у судовому засіданні покази потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині нанесення підсудним ОСОБА_2 ударів малолітньому ОСОБА_7, а також надані у встановленому законодавством порядку у судовому засіданні покази малолітнього ОСОБА_7, згідно з якими підсудний ОСОБА_2 07.08.2010 року наніс йому удари в область живота, оскільки такі є непослідовними і спростовуються Актом судового-медичного дослідження, поясненнями лікаря судово-медичного експерта у судовому засіданні, а також показами підсудного та свідка ОСОБА_8, яким суд в цій частині надає віри.

   З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що у діях підсудного ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України щодо умисного нанесення легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_7.

   В іншій частині суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України – умисне нанесення легких  тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

   Обтяжуючих вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

   При визначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості  вчиненого злочину, особу підсудного, який в цій частині визнав свою вину, а також той факт, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності. Підсудний позитивно характеризується за місцем проживання (а. с. 32), має на утриманні малолітню дочку (а. с. 31).

   З урахуванням наведених обставин суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання підсудному ОСОБА_2, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України – у вигляді сплати штрафу у дохід держави.

   Суд також дійшов до висновку, що заявлений потерпілими цивільний позов про стягнення з підсудного моральної шкоди у розмірі 3000 грн. кожній підлягає до часткового задоволення. Так, з підсудного ОСОБА_2 слід стягнути в користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 500 грн. кожній.  При цьому суд бере до уваги тяжкість тілесних ушкоджень, які заподіяв підсудний ОСОБА_2 кожній  потерпілій окремо, а також матеріальний стан підсудного, який ніде не працює та той факт, що підсудний був згідний виплатити потерпілим завдану їм моральну шкоду по 300 грн. кожній. Що стосується цивільного позову у частині відшкодування моральної шкоди малолітньому ОСОБА_7, то у задоволенні такого слід відмовити у повному обсязі.

   Керуючись ст. ст. 323 – 324, 327 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_2  за ч. 1 ст. 125 КК України - до сплати штрафу у дохід держави у розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн..

   Його ж у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочину  в частині умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_7 визнати невинуватим і по суду виправданим у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.  

   Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

   Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 500 (п’ятсот) грн..

   Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 500 (п’ятсот) грн..

   Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 500 (п’ятсот) грн..

   Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 500 (п’ятсот) грн..

   У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 в користь малолітнього ОСОБА_7 3000 грн. завданої моральної шкоди відмовити у зв’язку із безпідставністю.

  Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою.

Суддя                                                                                                          В.Я. Микитин