Справа № 2-471/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" серпня 2010 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Глянь С.І.,
при секретарі Кучер Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов’язання донарахувати та виплатити, як дитині війни, недоплачену суму щомісячної надбавки до пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначає, що він, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та пенсійного посвідчення має статус дитини війни. Як вважає позивач, згідно вказаного Закону, йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 %мінімальної пенсії за віком.
Проте, відповідачем по справі, Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, впродовж 2007 – 2009 років вказана допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
Враховуючи вищезазначене позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії та зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.06.2007 року по 31.12.2009 року.
В судове засідання позивач не з'явився, суду надав заяву в якій зазначив, що через похилий стан та погане самопочуття не може з'явитися на розгляд справи, просить справу розглядати за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення та заяву про розгляд справи без їх участі.
В письмових запереченнях, наданих суду, відповідач щодо позову заперечив, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач вказує, що 2007 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни була зупинена Законом «Про державний бюджет», а в 2008 році позивач отримував щомісячну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та внесеними змінами до вказаного закону, якими підвищили державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Органами пенсійного фонду України щомісячна соціальна допомога, передбачена Законом «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалась з урахуванням вимог ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та виплачується з урахуванням постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідач стверджує, що порушень законодавства в сфері пенсійного забезпечення управлінням не допущено.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності і державної соціальної підтримки встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-IV, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України, /а.с. 7/, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесений до категорій осіб, визнаних Законом дітьми війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції чинній з 18.11.2004 р. по 28.12.2007 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції з 28.12.2007 р. дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI, якими були внесені зміни до ст. ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними. Пунктами 5-7 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 встановлено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції в редакції до 28.12.2007 року, оскільки зміни до цієї норми внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI, є такими, що втратили чинність, внаслідок їх неконституційності.
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується посвідченням, з відповідним уточненням, у тому числі на передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу.
Суд вважає, що в судовому засіданні частково знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що відповідач діяв відповідно до закону та порушень у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги стосовно позивача не вчиняв, через наступне:
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Щодо позовних вимог щодо здійснення нарахування позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач повинен був, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України та дату ухвалення рішення Конституційним Судом України, нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні підвищення до пенсії.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що вбачається з письмових розрахунків відповідача. /а.с.11/.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати і сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 28.12.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Таким чином, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, діяв Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28.12.2007 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Проте, визначений в даній нормі розмір надбавки має тверде грошове вираження, тоді як відповідно до норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 28.12.2007 року, яка підлягає до застосування в спірних правовідносинах, наведена залежність розміру підвищення до пенсії від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому такий розмір доплат не відповідає змісту відповідної норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Судом встановлено, що Управління ПФУ Чернігівського району Запорізької області протягом 2009 року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.
Проте, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив протиправність дій та, як наслідок, порушення права позивача
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 28.12.2007 року розмір надбавки визначений в залежності від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги та її нарахування у розмірах менших за розмір, визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд вважає, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” покладено на територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, тобто на Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” , ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 213-215 України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов’язання донарахувати та виплатити, як дитині війни, недоплачену суму щомісячної надбавки до пенсії, задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському Запорізької області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському Запорізької області щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі іншому ніж він визначений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, в редакції цього Закону до 28 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському Запорізької області нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, в розмірі визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, в редакції цього Закону до 28 грудня 2007 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення , тобто в порядку ст. 295 ЦПК України (зі змінами від 30.07.10)
Суддя: С.І. Глянь