Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцин М.М., Собослой Г.Г.
при секретарі – Плавайко Т.О.
розглянувши без участі осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 8 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 12 квітня 2010 року звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений 10.02.1986 із ОСОБА_2, та стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 250 грн.
Рішенням Хустського районного суду від 8 червня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 – розірвано шлюб, укладений між сторонами, та відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на таке рішення та просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 600 грн. Вважає, що судом першої інстанції було неправильно та неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.
ОСОБА_2 вбачається з надісланих на адресу апеляційного суду заперечень на апеляційну скаргу, відповідач вважає скаргу безпідставною.
Позивачка подала до апеляційного суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 36), в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Справу, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 303 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з 10 лютого1986 року сторони перебували у шлюбі, від шлюбу народились двоє дітей – донька, яка є повнолітньою, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-4872/2010 Номер рядка статистичного звіту 48
Головуючий у першій інстанції: Кемінь В.Д.
Суддя - доповідач – Кожух О.А.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення аліментів суд першої інстанції вказав, що позивачкою не надано доказів якими б стверджувався факт перебування неповнолітнього сина сторін на утриманні позивачки, а з пояснень відповідача вбачається, що він регулярно надає кошти на утримання дитини.
Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права.
Позивачка у своїй заяві, адресованій суду, вказувала адресу свого фактичного місця проживання - ОСОБА_1 АДРЕСА_3 (а.с.12). Згідно довідки, виданої Малозагорівською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області, ОСОБА_1 проживає без реєстрації у АДРЕСА_2, її син, ОСОБА_6 проживає разом з нею з 23 березня 2010 року (а.с.26).
Пояснення відповідача щодо надання ним коштів на утримання дитини жодними допустимим доказами (зокрема, квитанції про перерахування коштів та ін.) не підтверджено.
За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення аліментів є безпідставним.
Відповідно до ст.ст. 180-182, 184 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу платника аліментів або, за заявою платника або одержувача аліментів, у твердій грошовій сумі, якщо платник має нерегулярний, мінливий дохід.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України (ч. 2 ст. 182 СК України), тобто при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідач постійного місця роботи не має, а тому позивачем було правомірно заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
В той же час, у позовній заяві ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача аліменти в сумі 250 грн. тому, відповідно до положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України, судова колегія не приймає до уваги її вимогу, заявлену у апеляційній скарзі, про стягнення з відповідача аліментів в сумі 600 грн. Можливість зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, передбачено ст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина слід скасувати з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення відповідної позовної вимоги.
Керуючись ст. ст. 304, 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду від 8 червня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, що фактично проживає в АДРЕСА_2 - аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 - в розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 12 квітня 2010 року.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча Судді: