У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючої - Кожух О.А.,
суддів – Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі – Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 - на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, у лютому 2010 року звернувся до суду із позовом в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, та просив стягнути з ОСОБА_2 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Позов мотивував тим, що 21 серпня 2009 року під час прогулянки на пл. Б.Хмельницького в м. Ужгород, до його доньки наблизився кінь породи Поні та вкусив її, внаслідок чого дитина отримала тілесні ушкодження, а також зазнала психологічних хвилювань, перестала спокійно ставитись до тварин, тривалий час боялась виходити на прогулянки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди та 100 грн. судових втрат. Також стягнуто з ОСОБА_2 105 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Як позивач, так і представник відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржили в апеляційному порядку.
Позивач вважає, що визначений судом розмір морального відшкодування не відповідає обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та зобов’язати відповідача відшкодувати 15000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.
Представник відповідача вважає, що судом внаслідок неправильної оцінки доказів неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно встановлено характер спірних правовідносин. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та відмовний матеріал № 2667/09 за заявою ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, 21 серпня 2009 року біля 18.20 год. ОСОБА_5 – дружина позивача – гуляла з дітьми у сквері, і до доньки ОСОБА_4 підійшов кінь породи Поні, біля якого не було наглядача, та вкусив дитину у груди, після чого дитина впала на землю. Із відповідною заявою ОСОБА_5 звернулась до Ужгородського МУ ГУМВС України в закарпатській області, за наслідками перевірки якої 30.10.2009 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно ст. 6 п. 1 КПК України та рекомендовано ОСОБА_5 по всіх спірних питаннях з ОСОБА_2 звертатись до суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно акту судово-медичного обстеження № 872 на тілі дитини виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна на шкірних покривах черева та грудної клітини справа та синця на шкірних покривах лівої сідниці. Тілесні ушкодження у вигляді синця на сідниці виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії або від ударяння об такі при падінні на тверде підлегле покриття. Інші тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих та тупогранних предметів по механізму здавлення, якими могли бути зуби тварини (коня породи „Поні”) і по давності виникнення вкладаються в час пригоди, що відбувалась 21.08.2009.
Під час проведення перевірки заяви ОСОБА_5 ОСОБА_2 вказував, що у власному користуванні має коня „Поні”. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_2 визнано, що він не є власником коня, а у період липня-серпня 2009 року за усною домовленістю з власником коня відповідач утримував коня породи „Поні”, та, будучи приватним підприємцем, надавав послуги громадянам – катав на Поні дітей. В другій половині дня 21 серпня 2009 року відповідач передав коня ОСОБА_6, яка підзаробляла у відповідача та катала дітей на пл. Б.Хмельницького в м. Ужгород. Як з’ясувалось пізніше, в той час, коли ОСОБА_6 була у кафе, кінь ущипнув доньку позивача.
За змістом ст. 9 Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження” особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог відповідних нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших осіб та не створювати загрози безпеці людей. Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону, а шкода, заподіяна твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Таким чином, шкода, заподіяна твариною, підлягає відшкодуванню саме ОСОБА_2, який на той час утримував коня.
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4, яка була надана апеляційному суду на спростування доводів апеляційної скарги представника відповідача, на початку навчального 2009 року психолог навчального закладу, в якому навчається дитина, звернув увагу на емоційну сферу дитини – постійний страх перед тваринами, який проявляється симптомами підвищеного збудження, дратівливість, постійний рівень настороженості та стан постійного очікування загрози. На підставі обстеження зроблено висновок про наявність посттравматичного розладу, який може бути наслідком травмування під час нанесення тілесних ушкоджень твариною (а.с. 93).
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Також враховується інтенсивність і тривалість психічних переживань особи та характер негативних наслідків.
Оскільки тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_4 бути спричинені конем, що перебував на утриманні ОСОБА_2, то вимоги правомірного заявлені саме до ОСОБА_2
Також судова колегія зважає на те, що малолітня гуляла з матір’ю, яка допустила наближення дитини та коня.
Зважаючи на обставини справи судова колегія вважає, що визначена судом першої інстанції сума у відшкодування моральної шкоди відповідає інтенсивності і тривалості психічних переживань дитини, характеру негативних наслідків, та вимогам розумності та справедливості.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для зміни чи скасування рішення - немає. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча:
Судді: