Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Павліченка С.В.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 - на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2008 року позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 листопада 2007 р. з вини відповідача була затоплена водою належна їм на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Унаслідок залиття в квартирі пошкоджено речі та меблі, замокли стіни. У зв'язку із цим позивачі просили про стягнення з відповідача 3912 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, вартість послуг експерта по виготовленню висновку – 600 грн. та 81 грн. судових витрат.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 листопада 2008 року позов задоволено: стягнуто на користь позивачів 3912 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 83 грн. судових витрат.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2009 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення по справі залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене у справі рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вказує, що акти від 20.11.2007 та від 21.11.2007 було складено з порушеннями, та вважає, що залиття квартири сталось не з вини відповідачки, а внаслідок форс-мажорних обставин, що виникли через неналежне виконання працівниками ЖЕК № 8 обов’язків по утриманню внутрішньобудинкових мереж.
В надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу позивачі просили скаргу залишити без задоволення.
Відповідач та її представник, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення судових повісток (а.с. 186-187), в судове засідання у визначений час не з’явились. Клопотань ________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 -20/2010 номер рядка статистичного звіту: 34 Головуючий в першій інстанції – Ференц А.М.
Суддя-доповідач – Кожух О.А.
про відкладення розгляду справи від них не надходило. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача та її представника.
Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Судом установлено, що факт залиття квартири квартира АДРЕСА_1, мав місце 20 листопада 2007 року. Квартира належить позивачам на праві приватної спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло (а.с.14). Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3.
Згідно з комісійним актом про причини залиття від 20.11.2007, складеним працівниками ЖРЕР-8 (а.с.17), залиття квартири № 1 відбулось через порушення правил від’єднання труб гарячої води від центрального водопостачання – труба гарячої води в квартирі № 5 не заглушена, на ній незаконно встановлено вентиль, який під час подачі гарячої води був відкритий мешканцем. Також на вентилі відсутня пломба Теплокомуненерго, що свідчить про користування мешканцями кв. № 5 гарячою водою з міських мереж. Згідно комісійного акту від 21.11.2007 залиття квартири сталось через залишення мешканцем квартири АДРЕСА_3 вентиль на трубі гарячої води, який встановлено незаконно, при цьому у квартирі № 1 було залито частково стіни, стеля, електропроводка у великій кімнаті, кухні, коридорі, дитячій кімнаті. Комісія вважає, що залиття відбулось по вині мешканців з кв. № 5 (а.с.16). Також 21.11.2007 ОСОБА_3 було направлено попередження щодо необхідності виконати ремонтні роботи водопроводу гарячого водопостачання щоб попередити повторне залиття квартири поверхом нижче, оскільки у її квартирі самовільно встановлено індивідуальне опалення з порушенням (а.с.18).
На обґрунтування вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивачі надали висновок будівельно-технічного дослідження № 12, складений 3 грудня 2007 року, згідно якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених пошкоджень в квартирі позивачів, становить 3912 грн. (а.с.26-37).
Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
За клопотанням представника відповідача для з’ясування об’єму необхідних ремонтних робіт та визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття квартири, апеляційним судом ухвалою від 13 жовтня 2009 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проте відповідачем оплату експертизи проведено не було, експертною установою справу було повернуто до апеляційного суду без проведення експертизи, в зв’язку з чим, відповідно до положень ст. 86 ч. 2 ЦПК України, ухвалою апеляційного суду від 02.12.2010 ухвалу про призначення експертизи було скасовано.
Таким чином, відповідачем не було спростовано позицію позивачів відносно розміру заподіяної їм матеріальної шкоди. Так само як і не було доведено, що шкода заподіяна не з вини відповідача. Посилання апелянта на невідповідність акту про залиття від 21.11.2007 типовому акту, форма якого затверджена Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, не може бути підставою для відмови у позові. Факт залиття 20 листопада 2007 року квартири АДРЕСА_4 відповідачем та її представником визнається, у акті зафіксовано всі необхідні позиції, передбачені типовим актом, будівельно-технічне дослідження по визначенню вартості відновлювальних робіт проводилось методом візуального огляду, проведенням необхідних обмірів та фото фіксації у квартирі.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду в частині визначення розміру матеріальної шкоди не спростовують, а тому і підстав для скасування рішення в цій частині немає.
В той же час судова колегія не погоджується з висновком суду відносно розміру відшкодування позивачам моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ч. 1 ЦК України). Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Також враховується інтенсивність і тривалість психічних переживань особи та характер негативних наслідків.
Заподіяну моральну шкоду позивачі обгрунтовували тим, що вони переживали за стан свого майна, за майбутні витрати, ремонти, звернення до суду. Ця ситуація негативно відобразилась на стосунках між позивачами, оскільки вони були роздратовані, змушені були вживати додаткових зусиль для підтримання домашнього господарства в належному стані, не могли займатись звичними домашніми справами, тривалий час проживали в сирому приміщенні.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що позивачі не надали належного пояснення, чому саме з таких розрахунків вони виходили, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи також із засад розумності, виваженості і справедливості, судова колегія вважає за необхідне змінити розмір відшкодування моральної шкоди, присудженого судом першої інстанції, та стягнути на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди 4000 грн.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди не відповідають обставинам справи, що, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
В частині розподілу судових витрат позивачами рішення суду не оскаржувалось.
Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 3 ч. 1 309, ст. ст. 313, 314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 листопада 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_3 8000 гривень у відшкодування моральної шкоди – змінити, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 4000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча
Судді: