Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Павліченка С.В.
при секретарі - Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 1 жовтня 2010 року по справі за позовом Виконавчого органу релігійної громади Свято-Михайлівського храму с. Тарасівка до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Тарасівська сільська рада - про усунення перешкод в користуванні дорогою, -
в с т а н о в и л а :
Виконавчий орган релігійної громади Свято-Михайлівського храму с. Тарасівка Тячівського району звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування - просив притягнути відповідачів до цивільної відповідальності, зобов’язати відповідачів не перешкоджати релігійній громаді Свято-Михайлівського храму у користуванні під’їзною дорогою до храму та кладовища, а також знести вхідні ворота на цій дорозі та бетонну доріжку, прокладену через дорогу.
Позов мотивовано тим, що Свято-Михайлівський храм, який розташований по вул. Жовтневій в с. Тарасівка, існує 167 років. Від центральної дороги до церкви та кладовища біля будинків мешканців с. Тарасівка ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, будинку священика та відповідачів по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проходить дорога загального користування. Відповідачі по справі самочинно, без правовстановлюючих документів, побудували будинок, та користувались і користуються присадибною ділянкою також без правовстановлюючих документів. Ділянка межує із земельною ділянкою церкви та кладовища. На дорозі, яка веде до церкви та кладовища, встановлено двоє металевих воріт - при вході на земельну ділянку відповідачів та на виході з земельної ділянки. За останні три роки відповідачі постійно перешкоджають громадянам відвідувати церкву та закривають прохід до кладовища.
Рішенням Тячівського районного суду від 1 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджати релігійній громаді Свято-Михайлівського храму користуватись під’їзною дорогою до храму та кладовища; знести вхідні ворота, які перекривають дорогу загального користування, та бетонну доріжку прокладену через дорогу. В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 на вказане рішення подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи.
У надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін.
____________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 -4979 /10 номер рядка статистичного звіту: ___
Головуючий в першій інстанції – Ляшко С.М.
Суддя-доповідач – Кожух О.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів та їх представника, які скаргу підтримали та просили задовольнити, представників позивача, які апеляцію не визнали, представника третьої особи, який вважає апеляцію необгрунтованою, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідною дорогою до церкви та кладовища мешканці села користуються більше ста років , а відповідачі користуються земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів.
Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами, у 1920-х-1930-х роках за греко-католицькою громадою облікувалось майно та земельні ділянки (архівна довідка від 26.06.2008, а.с. 54).
Рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу „Радянська Верховина” від 13.04.1967 було вирішено наділити ОСОБА_1 ОСОБА_7 місце під постройку нової хати 0,17 га. ур. «Центр» (а.с.106). Рішенням виконкому Тарасівської сільської ради від 24 квітня 1967 року № 12 ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво житлового будинку за № 370 між хатами ОСОБА_4 та ОСОБА_9 згідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу „Радянська Верховина” від 13.04.1967 за № 2 (а.с.85). Сторонами визнано, що ОСОБА_8 (дідом відповідача ОСОБА_1.) на земельній ділянці було побудовано житловий будинок і господарські споруди, і через цю земельну ділянку - між будинком та господарськими спорудами – з 1970 років мешканці села проходили та проїжджали до церкви та до кладовища. Згідно рішення Тячівського районного суду від 18 червня 2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно – житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.84).
Згідно планів – викопіювання місця розташування земельної ділянки - будинок ОСОБА_8 розташований між будівлею церкви та медичним пунктом (на початку ХХ століття та на теперішній час - парафіяльний будинок) (а.с.13, 103), земельна ділянка прилягає до дороги – до вул. Жовтневої - і вулицею не розділяється. Будівля церкви також знаходиться на вул. Жовтневій. Місце розташування та конфігурація цієї земельної ділянки зазначено і на генеральному плані села, складеному у 1975 році (а.с. 135). Дорога, яка пролягає через земельну ділянку ОСОБА_8 та яку позивач та сільський голова визначають як дорога загального користування, на вказаних картах не зазначена. Практично такою ж, як у 1975 році, є конфігурація земельної ділянки та її розташування відносно вул. Жовтневої на збірному кадастровому плані (а.с. 104), що був складений в порядку виготовлення технічної документації щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки відповідно до рішення Тарасівської сільської ради від 13 листопада 2009 року № 189. Цим рішенням надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,1379 га по вул. Жовтневій № 145 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.89). Така земельна ділянка обгороджена відповідачами і на в’їзді на земельну ділянку відповідачами встановлено ворота.
Таким чином, в матеріалах справи немає даних про будівництво дороги між будинком та господарськими спорудами ОСОБА_1 в порядку, передбаченому чинним законодавством (Земельним кодексом України, Законами України «Про автомобільні дороги», «Про планування та забудову територій», «Про дорожній рух»). Судова колегія не приймає до уваги рішення Тарасівської сільської ради № 181 від 17 липня 2009 року «Про розгляд клопотання громади Свято-Михайлівського храму с. Тарасівка», згідно якого, заслухавши клопотання від православної громади Свято-Михайлівського храму про вирішення спірного питання щодо під’їзної дороги до храму і кладовища між православною громадою та громадянином ОСОБА_1, сесія вирішила затвердити існуючу під’їзду дорогу до Свято-Михайлівського храму та кладовища, оскільки таке рішення не доводить існування під’їзної дороги саме між будівлями, що належать ОСОБА_1 Обставини, що склались історично – прохід до церкви та кладовища між будівлями, що належать ОСОБА_1 – не є підставою вважати такий прохід під’їзною дорогою, як це вказує позивач.
У матеріалах справи міститься довідка сільської ради від 29 травня 2009 року, згідно якої дорога загального користування, що забезпечує проїзд до будівлі Свято-Михайлівської церкви та території сільського кладовища (вул. Жовтнева), дійсно передбачена генеральним планом забудови с. Тарасівка має назву «вулиця Жовтнева» та постійно використовується громадянами с. Тарасівка для відвідування церкви та кладовища (а.с.19). Така довідка відповідає встановленим обставинам справи, а вул. Жовтнева є дорогою, до якої прилягає земельна ділянка, що перебуває в користуванні відповідачів. Проте довідка не підтверджує позицію позивачів, що ця дорога проходить через земельну ділянку між будівлями відповідачів.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення (п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).
За обставин коли по суті немає достовірних, підтверджених належними та допустимими доказами, даних щодо існування іншої, крім вул. Жовтнева, проїзної дороги до церкви та кладовища в с. Тарасівка (зокрема, між будинком та господарськими спорудами ОСОБА_1.), твердження про перекриття відповідачами під’їзної дороги до храму та кладовища є необґрунтованими.
Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість апеляційної скарги. Суд першої інстанції не мав належних підстав для задоволення позову, оскільки такий не доведено. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову – відмовити.
Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3,4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 1 жовтня 2010 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Виконавчого органу релігійної громади Свято-Михайлівського храму с. Тарасівка – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: