Справа № 2-а-3184\2010

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І м е н е м            У к р а ї н и

          27 грудня 2010  року   Суддя  Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у складі  Глібко О.В.,  розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова  про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

в с т а н о в и в:

Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просить:

-   Відновити пропущений строк звернення до суду;

-   Зобов’язати відповідача провести за період з 09.07.2007  по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року з 01.01.2009 по 31.12.2009 року , з 01.01.2010  по дату постановлення рішення перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з відповідними виплатами. Також, позивачка просила стягнути на її користь 3 грн. 40 коп. за сплату державного мита.

         В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2007 року по 2010 рік має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч законодавству не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

           Відповідач   не  надав заперечення на позов.

          Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, в порядку скороеного провадження, на підставі наявних  у справі доказів

         З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

         Позивач має статус дитини війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

         Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

          Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

        Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.    

       Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх  підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

       Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

         Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги  обґрунтованими, виходячи з наступного.

         Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

         Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

       Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

        Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова повинно  було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік", "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій  на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік",  Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

       Таким чином, відповідач у 2009, 2010 роках повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

         Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Згідно ч..3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

         Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

         Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

          Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

         Суд не має права зобов’язувати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

        Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, по не виконанню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року   по дату постановлення рішення 27.12.2010 року, приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

        Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

         На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії   - задовольнити.

       Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова по невиконанню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 27.12.2010 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.07 року та за період з 22.05.2008 року по 27.12.2010 року.

       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22.05.2008 року по 27.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.

      В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_2 - відмовити.

     Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

              Суддя :