Справа № 11 – 712/10 р. Категорія ст. ст. 15 ч. 2, 307 ч. 2 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Малюк Т.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Миколаївської області в складі:
Головуючого: Царюка В.В.
Суддів: Войтовського С.А.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Максимишина О.Л.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не працюючого, що перебуває у фактичних шлюбних віднинах, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1; -
- засуджено за ст. ст. 15 ч. 2, 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він 24.06.2010 року близько 09.00 год. в м Вознесенську Миколаївської області на полі неподалік від річки Південний Буг шляхом зривання листя та верхівок з дикоростучих рослин коноплі незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 висушив, перетер пальцями рук та почав зберігати з метою збуту в подальшому шляхом передачі її своєму знайомому ОСОБА_4 в Вознесенській ВК № 72 Миколаївської області.
25.06.2010 року о 12.00 год. ОСОБА_3 з метою незаконного збуту наркотичного засобу - канабісу прибув на територію ВК № 72 по вул. Жовтневої революції, 300 в м. Вознесенську Миколаївської області. При огляді продуктової передачі керівництвом ВК № 72 в одноразових пакетиках чаю працівниками ВК № 72, а в подальшому працівниками міліції, було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою у висушеному стані 7,45 грами, який ОСОБА_3 тримав в пакетиках від чаю з метою збуту. Злочин не доведений ним до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками міліції.
В апеляції захисник ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок змінити та звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Вважає призначене ОСОБА_3 покарання надмірним, невиправдано суворим і не відповідним за розміром обставинам справи, особі засудженого, цілям і завданням покарання. Посилається на не в повній мірі врахування судом особи засудженого ОСОБА_3, який є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується позитивно, та інших пом’якшуючих його покарання обставин, а саме: визнання ним своєї провини і щире розкаяння у вчиненому, сприяння в розкритті злочину; наявність у нього на утриманні малолітньої чотиримісячної дитини. Твердить, що ОСОБА_3 засуджений за замах на вчинення злочину, і вважає, що це свідчить про відсутність будь якої шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції , думку прокурора Максимишина О.Л. про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 злочину і його дії судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 15 ч. 2, 307 ч. 2 КК України як незаконне придбання, виготовлення, зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою передачі, а також у замаху на незаконну передачу особливо небезпечного наркотичного засобу у місця позбавлення волі.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд врахував тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого ним злочину; особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно; а також пом’якшуючі його покарання обставини - визнання ним своєї вини та щире розкаяння, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини; а також відсутність обтяжуючих його покарання обставин.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував практично всі ті обставини, на які посилається апелянт.
З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про застосування до ОСОБА_3 ст. 69 КК України і обрав йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ст. 307 ч. 2 КК України.
Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає з огляду на обставини замаху на вчинення засудженим тяжкого злочину.
Крім того, призначене судом покарання відповідає вимогам ч. 3 ст. 68 КК України, а також цілям та завданням покарання.
Таким чином, доводи захисника про призначення ОСОБА_3 занадто суворого покарання є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без змін.
Головуючий:
Судді: