Справа № 33-501/10 Категорія: ст. 122 ч. 4 КУпАП
Головуючий суду першої інстанції: Чернієнко С.А.
Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:
Головуючого судді Гребенюк В.І.
При секретарі судового засідання Березняку В.В.
За участю особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2
розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, одруженого, працюючого водієм ЧП ПТФ «Датекс», проживаючого по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності: двічі у 2008 році, двічі у 2009 році, двічі у 2010 році; -
- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 ( шістсот вісімдесят ) грн.
Згідно постанови судді 29 вересня 2010 року близько 09.10 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «FAW» державний номер НОМЕР_3 та рухаючись по вул. Наваринська в м. Миколаєві, в районі перехрестя з пр. Леніна не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 додатку 1 до Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», виїхав на вказане перехрестя у той час, як головною дорогою на незначній відстані від цього перехрестя рухався транспортний засіб «Део Ланос» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 Тим самим змусив останнього подати звуковий сигнал та змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну обстановку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати, а справу направити на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва, посилаючись на те, що проживає в Заводському районі м. Миколаєва і тому саме там, на його думку, мала бути розглянута вказана справа у відповідності до ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення згідно п. 1 ст. 247 КУпАП.
Посилається на порушення інспектором ДПС низки нормативно - правових актів, а саме: п. 14 Наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року щодо безпідставності його зупинення; п. п. 1.6, 1.8, 1.9 розпорядження МВС № 466 від 21.05.2009 року, ст. ст. 254, 280, 256 КУпАП щодо не роз’яснення йому прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Твердить, що тим самим інспектором ДПС порушений порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, що, на його думку, перешкоджало провадженню у цій справі.
Заперечує вчинення ним вказаного правопорушення і твердить про фальсифікацію справи інспектором ДПС, посилаючись на те, що адміністративне правопорушення не було зафіксоване належним чином; на відсутність в момент його зупинки будь – яких інших осіб; на не зазначення інспектором в протоколі кому саме ним була створена аварійна ситуація.
Також посилається на не надання інспектором ДПС ніяких доказів порушення ним (апелянтом) правил дорожнього руху, а саме фотознімків, відеозапису порушення, тощо, відповідно до положень ст. 251 КУпАП.
Заслухавши апелянта ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає апеляцію не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
Статтею 294 КУпАП не передбачено такого виду рішення апеляційного суду, як скасування постанови судді з направленням справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Таким чином доводи апеляції про необхідність розгляду вказаної справи лише Заводським районним судом м. Миколаєва з посиланням на проживання ОСОБА_2 в Заводському районі м. Миколаєва не ґрунтуються на законі, оскільки розгляд цієї справи суддею Центрального районного суду м. Миколаєва за місцем вчинення правопорушення відповідає вимогам ст. 276 КУпАП і є цілком законним .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ 1 № 070058 від 29.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 в цей день о 09.10 год. керував автомобілем «FAW» державний номер НОМЕР_3 та, рухаючись по вул. Наваринська – пр. Леніна в м. Миколаєві, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», змусивши транспортний засіб «Део Ланос» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, подати звуковий сигнал та змінювати напрямок руху для уникнення зіткнення, чим створив аварійну обстановку (а. с. 2).
Розглянувши справу, суддя прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу» та створивши тим самим аварійну обстановку, і його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП , оскільки ОСОБА_2 при наявності дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу» не виконав його вимоги і не дав дорогу транспортному засобу, в даному випадку автомобілю «Део Ланос» н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що під’їжджав до нерегульованого перехрестя по головній дорозі; виїхав на вказане перехрестя, змусивши водія ОСОБА_3 подати звуковий сигнал та змінювати напрямок руху автомобілю задля уникнення зіткнення, чим створив аварійну обстановку.
Вказані обставини підтверджуються і поясненнями водія ОСОБА_3, згідно яких 29 вересня 2010 року він керував своїм автомобілем «Део Ланос» н/з НОМЕР_1 по вул. Пушкінська – пр. Леніна. В цей момент автомобіль «FAW» державний номер НОМЕР_3 виїхав з вул. Наваринської, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», чим змусив його (ОСОБА_3.) подати звуковий сигнал та змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення (а. с. 3).
Крім того, сам ОСОБА_2, згідно вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив в цьому протоколі про вчинення вказаного правопорушення, але неумисно (а. с. 2).
Вказане спростовує твердження апелянта про безпідставність його зупинки інспектором ДАІ, про відсутність факту вчинення ним вказаного правопорушення та про фальсифікацію матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта щодо не роз’яснення йому при складанні протоколу інспектором ДАІ прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП , необґрунтовані і спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ 1 № 070058 від 29.09.2010 року, згідно яких ОСОБА_2 роз’яснені зазначені ним прав та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що він засвідчив своїм підписом (а. с. 2).
Також безпідставними є і доводи апеляції про неналежне фіксування вчиненого правопорушення з посиланням на відсутність таких доказів порушення апелянтом правил дорожнього руху, як фотознімків, відеозапису порушення, тощо, відповідно до положень ст. 251 КУпАП.
Однак, згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, вказана стаття містить перелік всіх можливих джерел доказів, але не потребує обов’язковості у кожній справі встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, всіма передбаченими в цій статті способами.
З огляду на вищевикладене відсутні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у справі у спосіб, зазначений апелянтом, оскільки його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, є доказаною.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, особу та ступінь вини правопорушника, вважаю, що адміністративне стягнення, призначене ОСОБА_2 за вчинення даного адміністративного правопорушення, є справедливим і відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, оскільки накладене на нього стягнення за своїм видом є самим м’яким, а за розміром – мінімальним з числа передбачених санкцією ч. 4 ст. 122 КУпАП .
За таких обставин, підстави для скасування або зміни постанови суду відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області: Гребенюк В.І.