Справа № 2-а-2406/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року       Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Глібко О.В. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління праці та соціального захисту населення в Орджонікідзевському районі м.Харкова про бездіяльність щодо перерахунку пенсії та соціальних виплат особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В  :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області та Управління праці та соціального захисту населення в Орджонікідзевському районі м.Харкова, в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо здійснення перерахування виплат державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахування і виплату вказаних сум з 01.01.2006 року. Також просив зобов’язати нарахувати і стягнути  з  Управління праці та соціального захисту населення в Орджонікідзевському районі м. Харкова щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 2006 по 2010 роки з урахуванням проведених виплат, посилаючись на те, що відповідач в заниженому розмірі нараховує та сплачує щорічну допомогу  на оздоровлення. Просив зобов’язати відповідачів усунути дані порушення та в подальшому здійснювати виплати відповідно до діючого законодавства, а також стягнути з відповідачів витрати про оплаті послуг на правову допомогу у розмірі 500 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі всупереч діючому законодавству здійснюють йому виплату основної, додаткової пенсій та допомоги на оздоровлення в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки ГУПФУ в Харківській області всупереч зазначеним нормам Закону не провело відповідне нарахування цих пенсій, крім того,  проводило їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не в повному обсязі, а інший відповідач - Управління праці та соціального захисту населення в Орджонікідзевському районі м.Харкова з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008р. добровільно не здійснив перерахунок належних позивачу вказаних соціальних виплат, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком і не виплатив заборгованість, що утворилась в наслідок проведеного перерахунку, то позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачі надали до суду заперечення на позов, в яких просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також просили розглядати справу за відсутністю їх представників.

В своїх запереченнях на позов відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначав, що позивач перебуває на обліку в їх управлінні з 01.01.2007 року та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до ст. 11 якого умови , норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» і цим Законом. Відповідно до ст.. 49 Закону України №796, пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді :а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Крім того відповідач зазначив, що виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю позивачеві виплачується згідно зі ст.. 51 Закону України №796 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та складав з 01.01.2007 року 5 грн.97 коп., в подальшому додаткова пенсія , за шкоду заподіяну здоров’ю , інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, в тому числі і позивачу, залежно від дат підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищувався.  Також зазначають, що доводи позивача стосовно звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав і свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки  забезпечення проведення політики сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів. Просили відмовити позивачеві в задоволенні позову. Також, просили застосувати ст.. 99 КАСУ до даних правовідносин.

          Інший відповідач по справі – Управління праці та соціального захисту населення  Орджонікідзевської районної ради м.Харкова у своїх запереченнях проти позовних вимог посилався на те, що усі виплати  позивачу були нараховані та виплачені у відповідності до законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та постанови Кабінету Міністрів України. Крім того, просив застосувати ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та відмови у позовних вимогах позивачу на підставі пропуску строку позовної давності.

Суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

             ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серія А № 373730, виданого йому держадміністрацією м. Києва  04.07.2005 року, а також є інвалідом 3-ї групи, інвалідність пов’язана з ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до ст..11 якого умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок ЧАЕС, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цим Законом.

 ОСОБА_1 відноситься до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.  

 Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 51 особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. З ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенси за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправкою величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає  стаття 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-УІ прожитковий мінімум становить з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно зі статтею 54  Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": В новій редакції Закону України №796 ст. 51 передбачає, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином у 2008 році саме з 22 травня – дня прийняття Конституційним судом України рішення  № 10-рп/2008 – у відповідача виникло зобов’язання перерахувати відповідачу державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції закону до 01 січня 2008 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсі в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству, при цьому задоволенню підлягають  позовні вимоги в цій частині лише з 01.01.2007 року, то б то з дати коли позивач став на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і коли у відповідача виникло право виконання своїх обов’язків перед позивачем..

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 має право на виплату   допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

П.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було призупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а саме - деякі частини ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. положення п.30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в частини соціальних виплат також було визнано неконституційним.

Суд зазначає, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. З статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії-); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення суд  застосовує законодавство, яке діяло на час їх вчинення.

Як вбачається з довідки, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м.Харкова від 25.11.2010р. № 6600\4-03 позивачу була призначена та виплачена щорічна допомога на оздоровлення :

- за 2006 рік у сумі 100 грн. за відомістю №2 за червень 2006 р. відправлена до філії Ощадбанку №30,

- за 2007 рік у сумі 100 грн. за відомістю № 1 за листопад 2007р. і відправлена 13.11.2007р.;

- за 2008 рік у сумі 100 грн. за відомістю № 2 за серпень 2008р. і відправлена 13.08.2008р.;

- за 2009 рік у сумі 100 грн. за відомістю № 3 за листопад 2009р. і відправлена 11.11.2009р.  

- за 2010 рік у сумі 100 грн. за відомістю № 2 за вересень 2010р. і відправлена 13.09.2010р.

 З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення були встановлені певними нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, здійснивши у зазначений період виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, за 2006 рік та з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не діяли.

Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік», «Про державний бюджет на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2009-2010 роках здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р. № 211. Норми даних Законів не визнані неконституційними.  

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

    Що стосується позовних вимог позивача про зобов’язання відповідачів призначати в подальшому пенсію та соціальну допомогу на оздоровлення в певному розмірі, то суд не має права зобов’язувати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому, а тому  вирішує спір станом на день винесення рішення.      

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд стягує на користь позивача витрати на правову допомогу. Судові витрати віднести за рахунок держави .

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 19, 46, 64, 152 Конституції України,ст.ст. 94, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, суд -

П О С Т А Н О В И В:

            Позовні вимоги  ОСОБА_1 - задовольнити частково.

            Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року.        

          Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести виплату недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року.

            В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 грн. витрати за надання правової допомоги.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до   Харківського апеляційного адміністративного суду  через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя: