Справа № 11 – 734/10 р. Категорія ст. ст. 48, 122 ч. 1 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Савін О.І.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду
Миколаївської області в складі:
Головуючого: Дзюби Ф.С.
Суддів: Значок І.С.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Іванова А.О.
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_4 на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївській області від 19 липня 2010 року, якою –
- відмовлено в задоволенні постанови слідчого СВ Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області про звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки за мотивом втрати суспільної небезпеки ОСОБА_4, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України.
Згідно постанови слідчого Солтановський Б.В. обвинувачується в тому, що 02.09.2009 року з 19.00 год. до 20.30 год. на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході сварки спочатку на 7-му поверсі другого під’їзду АДРЕСА_1 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, а потім на проїжджій частині між будинками №5 та № 7 здавлював ОСОБА_5 руками, обхвативши його за тулуб в верхній частині, наніс удари руками та ногами в область грудної клітки, а також, поваливши потерпілого на бетонне покриття проїжджої частини, надавлював йому коліном лівої ноги на грудину і відтягував губи пальцями лівої руки в бік правого вуха, чим умисно спричинив ОСОБА_5 тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді закритого перелому грудини, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і саден.
В постанові також зазначено, що потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 по нереабілітуючим обставинам в зв’язку з тим, що останній перестав бути суспільно небезпечним, а тому слідчий вважає за доцільне звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки. Посилається на те, що ОСОБА_6, спілкування з якою стало причиною вчинення злочину, переведена на інше місце роботи і більше не працює на одному і тому ж підприємстві з обвинуваченим, а тому вони втратили можливість вільного спілкування між собою в спільних інтересах, що нівелює поводи до ревнощів з боку ОСОБА_5 Крім того вказує, що ОСОБА_4 не заперечує проти закриття даної кримінальної справи відносно себе.
Відмовляючи у звільненні обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України, суд
послався на пояснення потерпілого ОСОБА_5, згідно яких дана справа тривалий час не розслідувалася у встановленому законом порядку, а за три дні до направлення справи до суду під морально - психологічним тиском з боку слідчого та адвоката він був змушений підписати раніше підготовлену слідчим постанову про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_4 При цьому отримав в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., як частку заявленого позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Водночас вважав, що зміни обстановки не відбулося і ОСОБА_4 продовжує спілкуватися з його співмешканкою, яка знову працює в одному колективі з обвинуваченим. Також потерпілий заявив, що боїться обвинуваченого і вважає його для себе небезпечним.
Суд прийшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_5 не був достатньо проінформованим про наслідки закриття провадження у даній кримінальної справі, а також про те, що обставини, якими слідчий мотивує зміну обстановки, не ліквідовані.
Суд також зазначив про відсутність підстав для задоволення постанови слідчого, яку вважає передчасною, і прийшов до висновку про необхідність повернення кримінальної справи для подальшого проведення досудового слідства у визначений КПК України спосіб.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_4 просить постанову суду скасувати, як необґрунтовану, та закрити провадження по справі, звільнивши його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України. Посилається на однобічність судового розгляду справи із обвинувальним ухилом, неправильне застосування судом норм кримінального закону, істотні порушення судом норм кримінально - процесуального законодавства, що вплинуло на ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі. Вважає, що суд не навів об’єктивних мотивів і підстав, які б указували на те, що він є суспільно небезпечною особою, яку неможливо звільнити від кримінальної відповідальності.
Твердить, що визнав свою провину в інкримінованому йому злочині і за домовленістю з потерпілим відшкодував йому моральну шкоду; що потерпілий був ознайомлений з постановою і не заперечував проти направлення її до суду, про що в постанові є його власноручний запис. Наводить своє трактування обставин злочину.
Також посилається на те, що в порушення норм процесуального законодавства в ході судового розгляду ані він, ані потерпілий не були допитані про обставини справи.
Крім того зазначає, що суд розглянув тільки одну підставу - зміну обстановки, розглянувши це поняття в широкому сенсі, і прийшов до висновку, що обстановка не змінилася; а друга підстава - що особа перестала бути суспільно небезпечною, судом не розглядалася.
Зазначає, що при цьому судом не взято до уваги те, що він скоїв злочин вперше; що він раніше не скоював злочинів і не був суспільно небезпечною особою; що він не ухилявся від надання свідчень і своїми діями не перешкоджав проведенню досудового слідства, встановлення істини у справі; його характеристики за місцем роботи; а також поведінку потерпілого, який спровокував застосування до нього сили для його заспокоєння.
Твердить, що суд взяв до уваги тільки те, що потерпілий змінив свою думку і вважає, що суд фактично доводив ту обставину, що потерпілого обдурили і тому він написав розписку і дав згоду на закриття кримінальної справи. Вважає, що потерпілий, як учасник процесу, повинен був надати докази того, що його обдурили, зазначивши при цьому, що потерпілий має вищу освіту і досвід роботи на керівних посадах. Посилається також на не взяття судом до уваги того, що ОСОБА_6, яку ОСОБА_5 вважає своєю співмешканкою і ревнує її до всіх працюючих разом з нею чоловіків, після вказаної події переведена на роботу в інший підрозділ.
Також посилається на не вручення йому копії постанови суду протягом трьох днів.
В запереченнях на апеляцію потерпілий ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні апеляції ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній не розкаявся у вчиненому, а навпаки, став ще й переслідувати його дочку.
Посилається на всебічне, повне і об’єктивне дослідження судом всіх обставин справи і наданих доказів. Вважає правильним висновок суду про незаконність закриття кримінальної справи та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Стверджує, на момент розгляду справи судом, злочин, скоєний обвинувачуваним ОСОБА_4, не перестав бути суспільно небезпечним, а сам він не став суспільно безпечним, про що свідчать обставини події та поведінка ОСОБА_4 вже після вчинення ним злочину.
Вважає апеляцію ОСОБА_4 надуманою та такою, що подана з метою уникнути відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_3, що заперечували проти апеляції обвинуваченого ОСОБА_4; думку прокурора Іванова А.О., який вважав за можливе задовольнити апеляцію обвинуваченого ОСОБА_4; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до положень п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним; а особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - є правом, а не обов’язком суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, яким суд першої інстанції надав вірну оцінку, слідчий в постанові не навів таких доводів, які б підтвердили його висновок про зміну обстановки або втрати обвинуваченим ОСОБА_4 суспільної небезпеки. При цьому суд вірно послався на те, що обвинувачений ОСОБА_4 не вибачився перед потерпілим, не зробив все можливе для того, щоб сам потерпілий переконався в тому, що їх відносини не представляють для нього небезпеки.
Крім того, доводи потерпілого про неналежне розслідування даної справи є слушними, оскільки потерпілий при зверненні до міліції 03.09.2009 року відразу вказав на ОСОБА_7 як на особу, що спричинила йому тілесні ушкодження, про що надав докладні пояснення в той же день (а. с. 2, 3).
Про обставини вказаного конфлікту 10.09.2009 року також давали пояснення і ОСОБА_6 – співмешканка потерпілого, і її начальник ОСОБА_7 (а. с. 7, 8).
Проте, 12.10.2009 року кримінальна справа була порушена за фактом спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (а. с. 1).
Більш того, 28.12.2009 року слідчий призупинив досудове слідство, зазначивши підставою для цього неможливість встановити особу, що вчинила даний злочин (а. с. 81).
І лише 23.06.2010 року ОСОБА_7 був допитаний як підозрюваний, в той же день йому було пред’явлено обвинувачення і він був допитаний як обвинувачений (а. с. 115 – 116, 125 – 126, 128).
В цей же день його захисником ОСОБА_9 було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст.. 48 КК України (а. с. 129).
І вже через тиждень 30.06.2010 року слідчим була винесена постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки, в той же день погоджена з прокурором м. Южноукраїнська і в той же день справу направлено до суду (160 – 163, 166, 168).
Дивує той факт, що після тривалого за часом розслідування даної справи, слідчим була проявлена надзвичайна оперативність і за тиждень було закінчено досудове слідство (яке тривало до цього більше семи місяців).
З урахуванням викладеного є підстави вважати правдивими доводи потерпілого про психологічний вплив на нього з боку працівників органів досудового слідства з метою закриття даної кримінальної справи щодо ОСОБА_4, який в теперішній час займає керівну посаду і є відомою і впливовою в м. Южноукраїнськ людиною.
За таких обставин є вірним висновок суду, що потерпілий ОСОБА_5 не був достатньо проінформованим про наслідки закриття провадження у даній кримінальної справі, а також про те, що обставини, якими слідчий мотивує зміну обстановки, не ліквідовані.
З пояснень потерпілого ОСОБА_5 в апеляційному суді вбачається, що обвинувачений продовжує негативно впливати на життя потерпілого, і вказані обставини ніким не спростовані, а тому це підтверджує вищевказаний висновок суду.
Доводи апелянта ОСОБА_4 про однобічність судового розгляду справи із обвинувальним ухилом, неправильне застосування судом норм кримінального закону, істотні порушення судом норм кримінально - процесуального законодавства безпідставні, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що суд відповідно до вимог діючого кримінально - процесуального законодавства – з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК України та положень п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року дослідив всі обставини справи, вислухав обвинуваченого та потерпілого про ці обставини, а також належним чином дослідив передбачені законом обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 48 КК України (а. с. 175 – 176) , і за результатами розгляду прийняв обґрунтоване і мотивоване рішення.
Посилання апелянта ОСОБА_4 на не вручення йому копії постанови суду протягом трьох днів, як на істотне порушення судом вимог кримінально - процесуального законодавства необґрунтовані, оскільки це порушення не є істотним і не вплинуло на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення по суті постанови слідчого, як і на право обвинуваченого на оскарження цієї постанови суду.
Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, постанова суду оголошена в присутності обвинуваченого. До того ж, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 отримала копію постанови суду, відповідно до її заяви від 22.07.2010 року (а. с. 175 – 176, 181).
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляція обвинуваченого – задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївській області від 19 липня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні постанови слідчого СВ Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області про звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки за мотивом втрати суспільної небезпеки обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_4, - без змін.
Головуючий:
Судді: