Справа №2-559

2010

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2010 року              Крижопільський районний суд Вінницької

області в складі головуючого судді   Глушкової В.Ф.

                      з участю секретаря   Вінниченко О.В.

   адвокатів   ОСОБА_1

          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що у грудні 2007 року ОСОБА_4 позичив у нього 12550 доларів США, які зобов’язався повернути до 1 травня 2010 року, про що була складена ним розписка. Взяте на себе зобов’язання           ОСОБА_4 своєчасно не виконав. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 99386 гривень, а також три проценти річних за час прострочення виконання зобов’язання в сумі 496 гривень 94 коп.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача 100337 грн. боргу, 1254 грн. три проценти річних, суму інфляції за серпень-вересень 4114 гривень.

Відповідач ОСОБА_4 пред’явив зустрічний позов до          ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що у 2007 році між ним і ОСОБА_3 була укладена усна угода про придбання автомобіля з послідуючою його реалізацією за вигідною ціною, і прибуток мав бути розділений порівно. Розписка на вказану суму була ним дана ОСОБА_3 як гарантія повернення його вкладу в разі продажу автомобіля і тому не може вважатися, що це була позика.

В судовому засіданні ОСОБА_3 і його представник позов підтримали, а зустрічний позов не визнали, вказавши, що він є надуманим і безпідставним.

Відповідач ОСОБА_4 і його представник позов не визнали, а зустрічний підтримали з підстав зазначених в зустрічній позовній заяві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд прийшов до слідуючого.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що в грудні 2007 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_4 отримав у борг від позивача ОСОБА_3 12550 доларів США, які зобов’язався повернути 01 травня 2010 року, що стверджується розпискою, яка знаходиться у позивача ОСОБА_3 як позикодавця і засвідчує факт отримання грошей відповідачем ОСОБА_4 як позичальником.

Суд не приймає твердження відповідача та його представника, що надана ОСОБА_3 розписка не може бути взята до уваги судом так як на день її складання гроші не були передані відповідачу, з тих підстав, що подана розписка є борговим документом і підтверджує факт отримання боржником грошей та його волевиявлення до 01 травня 2010 року повернути ОСОБА_3 12550 доларів США. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 підтвердив той факт, що власноручно написав розписку і підписав її. Також відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що зазначену в розписці суму отримував від ОСОБА_3 Суд не приймає твердження відповідача ОСОБА_4, що вказана розписка безгрошова, так як письмових доказів які б свідчили про безгрошовитість укладеного сторонами договору позики, ОСОБА_4 суду не надав.

Оскільки відповідач-позивач ОСОБА_4 не надав доказів, які б підтверджували, що між ним і позивачем-відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір про сумісну діяльність і це твердження заперечується даною ОСОБА_4 розпискою, де він власноручно зазначив, що «зобов’язується повернути кошти в сумі 12550 доларів США ОСОБА_3.», то суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_4 безпідставний.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що станом на 06.10.2010 рік курс долара США складає 7,995 грн., то відповідно 12500 доларів США становить 100337 грн. з урахуванням трьох процентів річних за травень-вересень місяці складає 1254 грн. Індекс інфляції за серпень 2010 року склав 101,2 %, що у грошовому виразі складає 1204 грн., за вересень – 102.9 %, що складає 2910 грн.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики 100337 гривень, 1254 гривні річних та 4114 гривень індекс інфляції за серпень-вересень 2010 року і витрати по сплаті судового збору 1176 гривень 22 коп. та 3800 гривень за надання юридичної допомоги.

В зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя