Справа № 22-6636/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Соколова В.О.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 13 грудня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Сопруна В.В., Медяного В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 листопада 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В с т а н о в и л а :
У жовтні 2010 року Відкрите акціонерне товариство КБ "Надра" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 12 579,85 доларів США, що еквівалентно 99 483,97 гр.
У попередньому судовому засіданні відповідач визнала повністю позов, що стало підставою для ухвалення судового рішення на підставі ч. 4 ст. 130 і ч. 4 ст. 174 ЦПК України.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 листопада 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства КБ "Надра" борг за договором кредиту в сумі 12 579,85 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 99 483,97 гр., та судові витрати в сумі 1114 гр., які складаються із: судового збору в сумі 994,84 гр. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду повністю і залишити позовну заяву без розгляду.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення по справі та неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивач надав письмові заперечення, в яких просив залишити законне рішення суду без зміни, а безпідставну апеляційну скаргу відхилити.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 15 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №158/МК/2006-840, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію в сумі 21 000 доларів США терміном на 84 місяці з 18 грудня 2006 року по 12 грудня 2013 року, зі сплатою 14,4 відсотків річних, котрі можуть бути змінені додатковими угодами до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1, 1.2). Видача кредиту здійснюється окремими траншами після підписання окремих додаткових угод, з дотриманням умов п. 1.4 даного договору і після проведення оцінки платоспроможності ОСОБА_2 (п. 1.3) Пункт 1.4 договору передбачає, що сума кожного траншу, терміни користування траншем, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії даного договору, обмовляються окремо додатковими угодами до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Згідно пункту 1.5 договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіками повернення кредиту та сплати відсотків, які є його невід'ємною частиною. За умовами договору ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання (п. 5.1.2) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках, передбачених цим договором, також – сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки (а. с. 6).
Додатковою угодою № 1 від 18 грудня 2006 року до цього договору банк надав ОСОБА_2 транш з цільовим призначенням – для споживчого кредитування, у розмірі 21 000 доларів США, терміном користування – з 18 грудня 2006 року по 17 грудня 2011 року, з процентною ставкою за користування траншем з розрахунку 14,4 % річних по терміновому кредиту і 28,8 % річних по простроченому кредиту (а. с. 8).
Відповідно до графіка погашення кредиту та процентів по ньому ОСОБА_2 зобов'язалася сплачувати щомісячно – до 10-12 числа кожного місяця загальну суму платежу у розмірі 495 доларів США (а. с. 7).
ВАТ КБ "Надра" уклав 15 грудня 2006 року із ОСОБА_2 договір іпотеки, за умовами якого іподекодавець ОСОБА_2 передала іпотекодержателю ВАТ КБ "Надра" в іпотеку нерухоме майно, яким являється квартира АДРЕСА_1. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 112 286 гр. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором кредитної лінії №158/МК/2006-840 від 15 грудня 2006 року (а. с. 9-11).
18 грудня 2006 року позивачем із відповідачем укладено договір застави товарів в обігу, за умовами якого заставодавець ОСОБА_2 в забезпечення виконання своїх зобов'язань по кредитному договору №158/МК/2006-840 від 15 грудня 2006 року та додаткових угод до нього, передала заставодержателю – банку, в заставу товари у обігу, загальною вартістю 25 000 гр. (а. с. 13).
Банк виконав взяте на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 21 000 доларів США, згідно поданої нею заяви. Грошові кошти відповідно до укладених договорів отримала 18 грудня 2006 року відповідач по справі ОСОБА_2 в іноземній валюті у сумі 21 000 доларів США (а. с. 14).
Своє зобов'язання ОСОБА_2 по жовтень 2009 року виконувала вчасно і повністю, а починаючи з листопада 2009 року припинила виконувати взяте на себе зобов'язання по погашенню кредиту у вигляді внесення обов'язкового платежу згідно графіка, у зв'язку із чим їй була нарахована пеня за прострочення погашення процентів по кредиту та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту. 24 лютого 2010 року відповідачу банком надіслана претензія на суму 11 580 доларів США, щодо неналежного виконання зобов'язань по кредитному договору внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у сумі 2 946,97 доларів США станом на 24.02.2010 року (а. с. 15).
Станом на 7.09.2010 року відповідач ОСОБА_2 заборгувала ВАТ КБ "Надра" основну суму розміром 11 149,24 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 88 170,42 гр., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 877,87 доларів США, що еквівалентно 6 942,37 гр.; пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу – 332,68 доларів США, що еквівалентно 2 630,90 гр. та штраф – 220,06 доларів США, що еквівалентно 1 740,28 гр., загальна сума складає 12579,85 доларів США, що еквівалентно 99 483,97 гр.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 8.1); у разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 8.2); за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення ( п. 8.3).
Згідно п. 3.1.4 договору у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Вимога про дострокове повернення кредиту має бути направлена позичальнику у письмовому вигляді. Згідно п. 5.1 і 5.1.4 договору відповідач взяла на себе зобов'язання достроково повернути кредит та сплатити нараховані відсотки, в тому числі за рахунок заставленого майна, у випадку, передбаченому в п. 3.1.4 цього договору.
За таких обставин вимоги позивача заявлені в межах закону, а тому підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги про допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права спростовуються наступним.
Цивільний процесуальний кодекс України наділяє сторін певними процесуальними правами та обов'язками, зокрема, згідно частини 2 статті 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково. Особи, які беруть участь у справі, згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 174 ЦПК України.
Згідно ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
За правилами ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи прийшов до вірного висновку про задоволення позову, а не роз'яснення сторонам наслідків такої процесуальної дії, як визнання відповідачем позову, не являються тими порушеннями, що могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 9 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :