Справа № 22ц-6578/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Берегового О.Ю.
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 20 грудня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 1 її адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3
на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Тульчинської міської ради, ОСОБА_5 і Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
В с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Тульчинської міської ради про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7. Спадковим майном являється жилий будинок у АДРЕСА_1 та вклади в банку. Спадкоємцями першої черги за законом являються: вона та її рідна сестра ОСОБА_5. Після смерті її батька матір залишилася проживати у їх спільному будинку, тому вона вважала неетичним звертатися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини при живій матері. Після смерті її матері вона важко захворіла у зв'язку з чим пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріальної контори. Її сестра ОСОБА_5 повідомила, що вона також не звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, тому вони вирішили зробити це спільно. Однак сестра виїхала на заробітки в Чехію і знаходилася там по 2010 рік. На даний час сестра ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину законом від 2.03.2010 року.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року до участі у справі залучено третіми особами – ОСОБА_5 і Тульчинську державну нотаріальну контору.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано поважними причини пропуску позивачем строку, визначеного для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк терміном три місяці після вступу рішення в законну силу, для вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через порушення судом норм матеріального права.
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Позивач у судовому засіданні заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити, як безпідставну і необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін, при цьому на запитання суду пояснила, що свої вимоги вона заявляє до всіх трьох відповідачів – до Тульчинської міської ради, ОСОБА_5 і Тульчинської державної нотаріальної контори, два останніх із яких приймали участь у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України ОСОБА_5 і Тульчинська державна нотаріальна контора залучаються до участі у цивільній справі співвідповідачами.
Представники відповідачів – Тульчинської міської ради і Тульчинської нотаріальної контори у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали спадкової справи № 170/2010 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, розпочатої 02.03.2010 року і закінченої 02.03.2010 року, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких обставин.
По справі встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а. с. 5), і після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а. с. 4), проживаючих в АДРЕСА_1, відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги являються їх діти: ОСОБА_2(а. с. 6), а також ОСОБА_5 (а. с. 82, 83). Остання постійно проживала разом із спадкоємцями на час відкриття спадщини (а. с. 17, 18, 19 – довідка № 749 від 09.02.2010 року, видана Тульчинською міською радою Вінницької області) і про що сторони підтвердили у судовому засіданні.
ОСОБА_5 прийняла спадщину, подавши 2.03.2010 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а. с. 76) і отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 2.03.2010 року (а. с. 15, 16).
Позивач ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, про що вона пояснила у судовому засіданні. За спливом 16 років позивач звернулася до суду із заявою про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначивши, що визначений законом шестимісячний строк вона пропустила, оскільки певний період часу важко хворіла і не знала, що законом передбачено шестимісячний строк для звернення із заявою до нотаріальної контори для прийняття спадщини.
Із дослідженої наявної в матеріалах цивільної справи копії амбулаторної картки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, 1942 року народження, жительки АДРЕСА_2 вбачається, що вона періодично, починаючи з 16.09.1993 року, зверталася за медичною допомогою та проходила медичне обстеження у лікарів за місцем свого проживання (а. с. 36-60). Проте, таке звернення за медичною допомогою не перешкоджало позивачу працювати у Тульчинському міському споживчому товаристві протягом 1993-1994 років (а. с. 35). Згідно відповіді комунальної установи Тульчинський районний трудовий архів" за № 483 від 26.08.2010 року в документах з особового складу Тульчинського міського споживчого товариства Вінницької області, зокрема в розпорядженням Голови правління з основної діяльності та з особового складу та в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1993-1994 роки, відомості про перебування на лікарняному ОСОБА_2, відсутні (а. с. 34).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 2003 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності.
Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної конто тори заяву про прийняття спадщини, у встановлений ст. 1270 ЦК України строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом встановленого статтею 1270 цього Кодексу строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв її.
Як встановлено судом спадщина після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно, - до набрання чинності ЦК України, 2003 року і не була прийнята спадкоємцями до набрання чинності Цивільним Кодексом України. Спадкоємець ОСОБА_5 прийняла спадщину після набрання чинності цим Кодексом – 2.03.2010 року (а. с. 75, 76).
За таких підстав до правовідносин сторін застосовується норма ч. 3 ст. 1272 ЦК України, згідно якої суд за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що суди відкривають провадження у справі про визначення додаткового строку у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати таку заяву. Відповідачами в такій справі являються спадкоємці, які прийняли спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач ОСОБА_2 не навела поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, не зазначивши та не надавши при цьому достатніх, достовірних доказів, які б свідчили про наявність для неї перешкод для подачі такої заяви.
Стаття 11 ЦПК України зобов'язує суд до розгляду цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
І стаття 60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами згідно статті 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази мають відповідати вимогам зазначених ст. 58-66 ЦПК України.
Зазначена позивачем причина пропуску строку для своєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як то – її хвороба, не може бути визнана судом поважною, оскільки надані нею докази хвороби не свідчать про перешкоду для позивача протягом досить тривалого часу (16 років з часу відкриття спадщини) для подачі такої заяви. При цьому позивач проживала разом із спадкоємцями в одному населеному пункті, у якому ходила на роботу, працюючи протягом 1993-1994 років в Тульчинському міському споживчому товаристві і не перебувала на лікарняному.
Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_2 суду не надала.
За таких обставин вона не довела фактів, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, тому заявлені нею вимоги не можуть бути задоволені судом.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд на підставі ч. 2 ст. 314 ЦПК України ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового.
На підставі викладеного і керуючись ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України і ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Тульчинської міської ради, ОСОБА_5, Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/ Копія вірна :