СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 листопада 2007 року | Справа № 20-3/215 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
представник позивача - не з'явився - відкрите акціонерне товариство "Севастопольський рибоконсервний завод";
представник відповідача - Новікова Інна Василівна, довіреність № 26/10-011/2007 від 26.09.2007 - Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;
представник відповідача - Федосіхіна Тетяна Володимирівна, довіреність № 30/10-011/2006 від 22.09.2006 - Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 09 серпня 2005 року у справі № 20-3/215
за позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод" (б. Камишова, а/с 187, місто Севастополь, 99014)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2005 року у справі № 20-3/215 (суддя Гоголь Ю.М.) позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000712320/0 від 15 листопада 2004 року про нарахування пені за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга була задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 09 серпня 2005 року було скасовано, та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулось до касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 02 жовтня 2007 року, касаційна скарга була задоволена частково, постанова апеляційної інстанції скасована, так як розглянута за нормами господарського процесуального кодексу України і справа передана до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду в апеляційному порядку за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Між позивачем - відкритим акціонерним товариством "Севастопольський рибоконсервний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Маркос Софт" укладено контракт № 155 від 15.07.2003, відповідно до якого позивачем експортовані рибні консерви на загальну суму 89560,8 дол. США (вантажні митні декларації від 16.08.2003 № 12300/3/003673, від 20.09.2003 № 12300/3/004322).
Строк надходження валютної виручки - 14.11.2003 та 19.12.2003.
Валютні кошти у сумі 18300 дол. США надійшли від покупця на адресу позивача 15.10.2003. Цей факт відображено в акті перевірки, та не оспорюється сторонами.
Відповідно до повідомлення Українського промислового банку від 24.02.2004 № 1559 на адресу позивача 24.02.2004 надійшли грошові кошти у сумі 58447,9 дол. США від фірми "CHEMTECN INTERNATIONAL LIMITED" з призначенням платежу IPCO LIMITED, контракт № 09/03 від 03.09.2003.
Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський рибоконсервний завод" надіслав до банку лист № 3/241 від 25.02.04 про зарахування коштів у сумі 58447,9 дол. США у якості сплати за контрактом № 155 від 15.07.2003.
При перевірці дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивача, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя встановила порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Податковим органом нарахована за вищевказаним порушенням пеня за актом перевірки у сумі 177559,49 грн.
Судова колегія вважає висновки відповідача щодо порушення строків надходження валютної виручки за контрактом № 155 від 15.07.2003 обґрунтованими.
Відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотки суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Приписами статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що державні податкові інспекції здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 11 названого Закону органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Право державної податкової інспекції стягувати з резидентів пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності передбачене частиною 5 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Висновки суду про відсутність у податкової інспекції правових підстав для нарахування пені, оскільки зобов’язання припинені шляхом переводу боргу Відкритим акціонерним товариством "Севастопольський рибоконсервний завод" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркос Софт" на фірму "CHEMTECH INTERNATIONAL LIMITED" не ґрунтуються на приписах Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, який є спеціальним законом та передбачає здійснення розрахунків за експортований товар шляхом перерахування валютних коштів на рахунок позивача, що і було передбачено зовнішньоекономічним контрактом.
Крім того, додаткова угода № 5 до договору № 09/03 від 03.09.2003 між позивачем та "INFORTE imternational corporation" не може бути підставою для розрахунків за іншою угодою № 155 від 15.07.2003, укладеною з іншим покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркос Софт"
З повідомлення Українського промислового банку № 2164 від 01.09.2004 вбачається, що валютні кошти у сумі 58423,9 дол. США на виконання контракту № 155 від 15.07.2003 надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркос Софт" та зараховані на рахунок № 2603901301116.
Таким чином, нарахування відповідачем пені за порушення строків надходження валютних коштів за контрактом № 155 від 15.07.2003 є правомірним.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем пені у сумі 209469,59 грн. є віднесення поставки рибних консервів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "PULS LIMITED" (платник "IPCO LIMITED") за вантажними митними деклараціями : № 12300/4/000419 від 02.02.2004, № 12300/4/0000420 від 02.02.2004, № 12300/4/000555 від 12.02.2004 до поставки за контрактом № 19/12 від 19.12.2003, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Севастопольський рибоконсервний завод" та фірмою "IPCO LIMITED".
З матеріалів справи вбачається, що між відкритим акціонерним товариством "Севастопольський рибоконсервний завод" (продавець) та фірмою "IPCO LIMITED" був укладений контракт № 19/12 від 19.12.2003 на реалізацію рибних консервів.
Відвантаження було здійснено за вантажними митними деклараціями № 12300/3/0059997 та № 12300/3/0059998 від 27.12.2003 на загальну суму 102725,28 дол. США.
Згідно повідомлень-рішень Українського промислового банку № 1469 від 30.12.2003, № 1474 від 06.01.2004, № 1545 від 18.02.2004 на рахунок позивача надійшли валютні кошти у розмірі 116564,84 дол. США.
З вантажних митних декларацій № 12300/4/000419 від 02.02.2004, № 12300/4/000420 від 02.02.2004, № 12300/4/000555 від 12.02.2004 випливає , що товар був поставлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "PULS IMITED" відповідно до контракту № 09/09 з фірмою "INFORTE imternational corporation" (Панама).
Та обставина, що імпортні вантажні митні декларації № 00100/4021590 від 17.02.2004 і № 00100/402266 від 25.02.2004 на ввіз рибних консервів на територію Азербайджану фірмою "PULS IMITED" містять посилання на контракт № 19/12 від 19.12.2003 не може бути підставою для віднесення окремих поставок резидентом до контракту, укладеного ним з іншою особою.
Порушення позивачем вимог Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", які були встановлені Севастопольською митницею, не дає податковому органу повноважень щодо самостійного розподілення операцій за зовнішньоекономічними контрактами.
Крім того, з акту перевірки (а.с. 36) вбачається, що висновки про поставку позивачем 826 000 ф.б. рибних консервів на адресу фірми "PULS IMITED" за контрактом № 19/12 від 19.12.2003, зроблені відповідачем на підставі інформації, наданої Управлінням Служби безпеки України.
Однак, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (затверджений Наказом Державної податкової адміністрації 16.09.2002 № 429) факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.8).
Повідомлення Служби безпеки України не є первинним документом бухгалтерського обліку, тому не може бути використане як доказ порушення валютного законодавства при проведенні перевірки.
Таким чином, судова колегія вважає висновки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя щодо порушення строків повернення валютних коштів за контрактом № 19/12 від 19.12.2003 помилковими, а нарахування пені у сумі 209469,58 грн. необґрунтованими.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість нарахування пені у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпаний перелік загальнообов'язкових податків і зборів визначається статтями 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування".
Пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності не відноситься до державних або місцевих податків і зборів.
Таким чином, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на правовідносини, які випливають з вимог Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті".
Оскільки пеня на порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є обов'язковим або податковим збором у податкового органу відсутні підстави для визнання її у якості податкового зобов'язання, прострочення сплати якого тягне настання негативних наслідків для суб'єкта підприємницької діяльності у вигляді нарахування пені, виникнення податкової застави.
Однак, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Виходячи з цих норм, вказаний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції, так як виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, відповідача у справі, яка саме у цих відносинах здійснює надані їй чинним законодавством владні управлінські функції.
Відповідно до вимог норм пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, за суб’єктним складом та предмету спору дана справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.08.2005 у справі № 20-3/215 скасувати.
Позов відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод" задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000712320/0 від 15.11.2004 у частині нарахування пені 177559,49грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000712320/0 від 15.11.2004 у частині визначення пені у сумі 209469,58грн. податковим зобов'язанням.
В решті частині позову відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (99014, Севастополь, вул. Пролетарська, 24, ОКПО 23443220) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод" (99014, Севастополь, б. Камишова, а/с 187, ОКПО 16503097) державне мито у сумі 62,05грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (99014, Севастополь, вул. Пролетарська, 24, ОКПО 23443220) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський рибоконсервний завод" (99014, Севастополь, б. Камишова, а/с 187, ОКПО 16503097) витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 86,14 грн.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу або постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут