Справа № 22ц-14875/2010р.           Головуючий в 1 інстанції: Фастовець В.М.  

Категорія_________                                   Доповідач: Коротенко Є.В.                                                                                                                            

  У Х В А Л А  

Іменем  України  

 23 грудня 2010 року            

 Судова колегія судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого –  судді Коротенка Є.В.

суддів – Заіка В.В., Гаврилюка В.К.

при секретарі – Давиденко К.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства „Кредо-класик” про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:  

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

04 серпня 2010 року о 18 год. 20 хвил. на вул. Свердлова м. Лисичанська в районі перехрестя з вул.Революційна сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Рено Фуего» (державний номер НОМЕР_1), не вибрав у встановлених межах безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Черрі Тіго» (державний номер НОМЕР_2), що належить позивачеві.  

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Черрі Тіго»  отримав значні пошкодження, чим позивачеві, на його думку, була спричинена матеріальна шкода в розмірі 8293,07 грн. та моральна шкода в розмірі 2000 грн.

За клопотанням позивача ухвалою  Лисичанського міського суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року до участі у вказаній цивільній справі в якості співвідповідача була залучена страхова компанія - закрите акціонерне товариство „Кредо-класик”.

Р ішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 17 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства „Кредо-класик” про стягнення матеріальної та моральної шкоди були задоволені частково.

Суд стягнув з ЗАТ „Кредо-класик” на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 8293 грн. 07 коп., на відшкодування судових витрат – 165 грн. 93 коп. та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди – 1500 грн. і на відшкодування моральної шкоди – 45 грн. 50 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду в частині стягення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його часткового незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, стягнувши грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 грн. з ЗАТ „Кредо-класик”.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, із матеріалів справи убачається, що  04 серпня 2010 року о 18 год. 20 хвил. на вул. Свердлова м. Лисичанська в районі перехрестя з вул. Революційна сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Рено Фуего» (державний номер НОМЕР_1), не вибрав у встановлених межах безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Черрі Тіго» (державний номер НОМЕР_2), що належить позивачеві.  

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який порушив п.п. 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, що, крім іншого, підтверджується матеріалами перевірки, проведеної ДАІ м. Лисичанська, та постановою Лисичанського міського суду від 27 серпня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.6, 19).

Наявність спричинення матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2 внаслідок зазначеної ДТП апелянт не заперечує, як і не заперечує розмір такої шкоди, але вважає, що, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована у ЗАТ „Кредо-класик”, тому саме вказана страхова компанія повинна відшкодувати моральну шкоду позивачеві.  

Але з такими доводами ОСОБА_1 погодитися не можливо.  

Так, дійсно, відповідно до Полісу № ВЕ/0745378 від 12.02.2010 року ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальность, як власника наземного транспортного засобу – автомобіля  «Рено Фуего», державний номер НОМЕР_1 (а.с.21).

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової                відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 1 липня 2004 року N 1961-IV  при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів  відповідальності  страховика  відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди   життю,   здоров'ю,  майну  третьої особи.  

У відповідності до п. 22.3 вказаної статті потерпілому  відшкодовується  також   моральна   шкода, передбачена  пунктами  1,  2  частини  другої статті 23 Цивільного кодексу  України.         Якщо судом   встановлено  відшкодувати  потерпілому  моральну шкоду,  передбачену  пунктами  3,  4  частини  другої  статті   23 Цивільного  кодексу  України,  таке  відшкодування   у розмірі,  визначеному судом,  здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.  

Оскільки рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 17 листопада 2010 року встановлено відшкодувати  потерпілому  моральну шкоду,  передбачену  саме пунктом  3   частини  другої  статті   23 Цивільного  кодексу  України (спричинену душевними стражданнями, які фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна), то, на думку судової колегії, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність відшкодування такої моральної шкоди особою, яка визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1.  

При таких обставинах судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи,         будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.      

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства „Кредо-класик” про стягнення матеріальної та моральної шкоди відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції:  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

      Головуючий:  

      Судді: