Справа № 2-882/2010

                    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    01 грудня 2010 року         Бродівський районний суд Львівської області

    в складі  головуючої     судді           Тропак О.В.

    при секретарі                     Ковальчук Н.І.    

    за участю:

    позивача                         ОСОБА_1

    представника позивача                 ОСОБА_2

    представника відповідача             Панішко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бродівської центральної районної лікарні Львівської області про поновлення на роботі на посаді старшої медсестри невро-логічного відділення,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 10 0000 грн моральної шкоди,-  

В С Т А Н О В И В :

Позивач 29.06.2010 року звернулася в суд з вищезазначеним позовом.

В обгрутнування позову зазначила,що:

Згідно наказу № 186-к від 17 серпня 1989 року її було прийнято на роботу на посаду палатної медсестри неврологічного відділення Бродівської ЦРЛ. З того часу вона постійно працювала у неврологічному відділенні Бродівської ЦРЛ, а згідно наказу № 304-6 від 19 серпня 2003 року її було переведено на постійну посаду старшої медичної сестри неврологічного відділення Бродівської центральної районної лікарні.

Згідно наказу 183-к від 2 червня 2010 року її було звільнено з роботи по статті 41 п.2 КЗпП України ?а вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довіри з боку керівництва".

Проте своє звільнення вважає не законним, оскільки, вона чесно та сумлінно виконувала свою роботу згідно правил внутрішньо-трудового розпорядку, додержувалася трудової та технічної дисципліни.

Основною причиною її звільнення стало те, що на думку керівництва Бродівської ЦРЛ в особі головного лікаря Бец І. А. з її сторони були факти порушення етики та деонтології медичного працівника протягом 2008 року, носили системний характер і являлися грубим порушенням трудового законодавства. А також те, що вона нібито перевищує свої повноваження, що полягає в оцінці лікарських призначень, що вона нібито створює конфліктну ситуацію з персоналом.

Однак такі підстави її звільнення вважає, абсурдними, надуманими і такими що не відповідають дійсності.

Зазначає, що усі події пов'язані з її звільненням почалися ще в 2008 році і несли характер наперед запланованої компанії, основною метою якої стало звільнення посади старшої медичної сестри неврологічного відділення Бродівської ЦРЛ для іншої особи.

15 квітня 2009 року згідно наказу № 127-к, по Бродівській ЦРЛ їй було оголошено догану. А згодом за наслідками перевірки, Прокуратурою Бродівського району, відносно неї була порушена кримінальна справа, однак Постановою Бродівського районного суду від 13 жовтня 2009 року її було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. ?" ст.1, ст. 6 Закону України ?ро амністію".

Однак керівництво Бродівської ЦРЛ і надалі продовжувало спроби звільнити її з займаної посади. І як наслідок на засіданні профкому 1 червня 2010 року було прийнято рішення про розірвання з нею трудового договору, після чого і був винесений наказ № 183-к від 2 червня 2010 року.

Зазначила, що ст. 41 КЗпП України містить додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника, п. 2 даної статті передбачає, що трудовий договір може бути розірваний також у випадку «винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або

                        -2-

уповноваженого ним органу"., п. 28 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року ?ро практику розгляду судами трудових спорів" «звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)..."

Згідно посадової інструкції старшої медичної сестри неврологічного відділення, старша медична сестра не є особою відповідальною за матеріальні цінності. Старша медична сестра не має стосунку до виплати грошових коштів, цим займається централізована бухгалтерія лікарні.

У випадку з її звільненням ( згідно наказу про звільнення ) мова йде про те, що вона, обвинувачена і визнана винною у вчиненні злочинів передбачених ст. 366 ч. 1 та ст. 191 ч. 2 КК України, однак вказує на те, що вона дійсно була обвинуваченою, однак винною її не було визнано, так як в Україні діє ?резумція невинності", тобто ніхто не може бути визнаний у вчиненні злочину не інакше як за відповідним вироком суду, а такого вироку ніколи не було, а в постанові Бродівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2009 року ніде не вказано, що її необхідно вважати як такою,що визнана винною за ці злочини. А ?акти порушення етики та деонтології" мали наслідком винесення їй відповідної догани. Крім того жодних оцінок лікарським призначенням вона не давала, так як це не входило до її компетенції, а яким чином вона одна могла створити ?онфліктну, нездорову атмосферу, яка негативно вливає на ?иробничий процес» у відділенні,на якість роботи медперсоналу(персонал роздратований, нервозний )..." ( з протоколу засідання профкому від 1.06.2010 ) їй взагалі не зрозуміло, адже у відділі працює дуже багато людей і впливати на всіх у таких масштабах просто нереально,так як різні люди працюють у різні дні.

Крім того зазначила, що вона особисто зверталася до головного лікаря Бродівської ЦРЛ, з проханням визначитися з посадою, яку вона займає, неодноразово намагалася перевестися на інші посади ( постової медсестри ),однак її такі спроби не дали позитивних результатів.

А тому враховуючи усі вище наведені обставини, вважає, що її звільнення є не законним і безпідставним, а також грубо порушено її законні права і порушення цих прав повинно бути усунено в судовому порядку.

Також, такими діями Бродівської ЦРЛ їй була нанесена і моральна шкода, яка полягає в тому,що вона з часу винесення їй догани,а згодом і звільнення,постійно знаходиться у нервовому напруженні,внаслідок чого почала приймати заспокійливі ліки,не може спати ночами.Крім того всі ці події призвели до того,що вона, буду-чи вагітною була змушена на тривалий час лягати в Радивилівську районну лікарню з метою збереження вагітності,де перебувала тривалий час в різні періоди з 31 серпня 2009 року аж до 15 березня 2010 року,коли народила мертву дитину жіночої статі. Її звільнення призвело до негараздів в сім'ї.Сім'я почала недотримувати кошти, в зв'язку з чим ми були змушені економити на найнеобхідніших речах. Всі ці події постійно її гнітять, вона перебуває у постійному нервовому напруженні. А тому моральну шкоду заподіяну їй,оцінює сумою 10 000 гривень.Просить задово-лити позов.

В судовому засіданні позивач і її представник заявлений позов підтримали і позивач пояснила:

що компанія її звільнення розпочалася з жовтня 2008 року.На підставі по-дання наказом від 15.04.2009 року за порушення етики та деонтології  медичного працівника їй було оголошено догану.Після того вона до дисциплінарної відпові-дальності не притягувалася.Після перебування на листку тимчасової непрацездат-ності вона вийшла на роботу 19 травня 2010 року,однак не була допущена до вико-нання функціональних обов»язків старшої медсестри неврологічного відділення,а виконувала обов»язки як процедурна медсестра.Коли вона 01 червня 2010 року при-йшла на роботу,то весь відділ був готовий до проведення зборів.Голова профспілки Тимусь сказав їй писати заяву про звільнення за власним бажанням або в протилеж-ному випадку її звільнять по статті.Але їй ніякого іншого місця роботи не пропо-нували.І яка підстава для її звільнення була зазначена в поданні головного  лі-каря до комітету профспілки їй невідомо.Коли вона 02.06.2010 року прийшла на ро-боту,то їй було сказано зайти у відділ кадрів,де їй видали трудову книжку з за-писом про звільнення.Договір про повну матеріальну відповідальність було укла-дено з нею в 2002 чи 2003 році і їй було ввірено товаро-матеріальні цінності,

                        -3-

однак грошових коштів їй ввірено не було.За час її роботи на посаді старшої медсестри неврологічного відділення не було встановлено фактів порушення нею правил проведення операцій з товаро-матеріальними цінностями,як от порушення правил приймання чи видачі ліків чи медпрепаратів.Не знає,що було причиною її звільнення,але в наказі була вказана підстава ст.41 п.2 КЗпП.

Представник відповідача позову не визнала і пояснила,що позивач виконуючи посадові обов»язки медсестри і будучи-матеріальною особою вносила в табелі облі-ку робочого часу неправдиві відомості за що притягувалася до кримінальної відпо-відальності і постановою суду від 13.09.2009 року була визнана винною,а тому у відповідача були підстави для втрати довір»я до позивача.Пояснила,що позивачеві  грошові кошти ввірені не були,але були були ввірені матеріальні цінності.Вона  не готова відповісти суду чи відповідачем  були встановлені  факти порушення позивачем правил проведення операцій з товаро-матеріальними цінностями. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача та дослідивши письмові докази,суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задово-лення позову,а саме:

задоволення позову в частині: поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

і відмови  в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди,-

з наступних міркувань:

    Судом встановлено,що згідно  наказу № 183-к від 02 червня 2010 року(ас 16) позивач з покликанням на:

постанову Бродівського районного  суду від 13.10.2009 року,на результати службового розслідування фактів порушення етики та деонтології медичного праців-ника протягом 2008 року,на перевищення повноважень ;-

була звільнена з займаної посади старшої медсестри неврологічного відді-лення Бродівської ЦРЛ на підставі ст.41 п.2 КЗпП України(за вчинення винних дій,які дають підстави  для втрати довір»я  до неї з боку адміністрації лікарні) з 02.06.2010 року.

    Відповідно до ст.41 п.2 КЗпП України  трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

    -винних дій працівника,який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності,якщо ці дії дають підстави для для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

    як слідує з постанови Бродівського районного суду Львівської області від 13.10.2009 року(ас 14) позивач обвинувачувалася в тому,що  працюючи старшою медсестрою неврологічного відділення Бродівської центральної районної лікарні  та будучи наділеною організаційно- розпорядчими повноваженнями ,впродовж

січня-вересня 2008 року,використовуючи своє службове становище всупереч інтере-сам служби вносила у графіки  роботи медичного персоналу (медичні сестри) невро-логічного відділення,табелі використання робочого часу працівниками неврологіч-ного відділення завідомо неправдиві відомості про відпрацювання нею робочих змін в порядку замісництва,….хоча фактично ці зміни не відпрацювавла та подала заві-домо неправдиві документи в бухгалтерію Бродівської ЦРЛ  для проведення нараху-вання заробітної плати,в результаті чого їй незаконно,зайво нараховано та випла-чено 1033,01 грн.

    Отже,позивач притягувалася до кримінальної відповідальності не за вчинення нею винних дій як працівником,який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності,а як працівник,який був  наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями.

Відповідно до правової позиції щодо застосування судами цивільного і циві-льного процесуального законодавства,висловленої судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України –позиція 100 розділу першого «Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ.Трудове право»- «За п.2 ст.41 КЗпП України  трудовий договір може бути розірвано  тільки з працівниками, що безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності,тобто з такими,з яки-ми може бути укладено договір про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність або які(незалежно від можливості укладення цього договору)зайняті прийманням,зберіганням,транспортуванням,відпуском або розподі-лом матеріальних цінностей(наприклад,головний бухгалтер).Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником умисних або необережних дій,що дають під-стави для втрати довір»я до нього. Зокрема,це може бути порушення  працівником правил проведення операцій із матеріальними цінностями, а не сам факт недостачі

                        -4-

останніх (« Верховний суд України.Серія «Бібліотека судді». Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства за загальною редакцією заступника Голови Верховного Суду України.Видавничий дім ЮРЕ.Київ 2002.стор.157)

Відповідно до ст. 60  ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.61 ЦПК України,при цьому доказування не може ґрунтува-тися на припущеннях.

Зважаючи на те,що хоча з позивачем і було укладено договір про повну мате-ріальну відповідальність/ас 27),однак відповідачем в підтвердження підставності звільнення позивача за ст.41 п.2 КЗпП України і в підтвердження заперечень на позов не було надано суду доказів того,що позивач порушувала правила проведення операцій із матеріальними цінностями,тому вищенаведені обставини в їх об»актив-ній сукупності не давали відповідачу законних підстав для звільнення позивача за ст.41 п.2 КЗпП України.А винні дії позивача,які вона вчиняла не як матеріально-відповідальний працівник,а як старша медсестра,яка,згідно з  посадовою Інструк-цією старшої медичної була наділена організаційно-розпорядчими повновженнями(ас 14,28-31),не могли розглядатися як законна передумова,що давала б відповідачу право на звільнення позивача як матеріально-відповідальної особи.  

Таким чином,суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача за правовою підставою,передбаченою ст.41 п.2 КЗпП України та про наявність законних підстав для поновлення позивача на роботі.

У відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України,в зв»язку з винесенням судом рішення про наявність підстав для поновлення позивача на роботі,суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.Згідно з довідкою про відповідача від 28.11.2010 року за № 617 середньо-місячна заробітна плата за останні 2 календарні місяці,що передували звільненню становила 1139 грн 12 коп(1135,38 грн + 1142,86 грн=2278,24 грн : 2=1139.12 грн)  

Оскільки час вимушеного прогулу(період з часу звільнення позивача з роботи до часу винесення судом рішення про поновлення на роботі)становить 6 місяців,то середній заробіток,який підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу.

складає 6834,12 грн(1139,12 грн х 6 місяців=6834,12 грн).

Позивачем одночасно з заявленням позову про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, були заявлені  також позовні вимоги про стягнення з відповідача  10 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.На підтвердження заподіяння моральної шкоди позивач,в основному, покликалася на душевні страждання,які вона зазнала і перенесла в період,що пере-дував звільненню її з роботи.А тому ці душевні страждання суд не розглядає,як такі,що були спричинені позивачці внаслідок її звільнення з роботи.Щодо того,що позивач внаслідок звільнення не отримувала заробітної плати,то цю обставину суд не розглядає як заподіяння позивачу моральної шкоди,оскільки суд прийшов до ви-сновку, що ці втрати були втратами матеріального характеру і повністю від шкодо-вані позивачці присудженням їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зважаючи на те,що відповідач є бюджетною організацією,то суд виходячи з вимог розумності та справедливості,вважає,що позивачка отримала достатню моральну сатисфакцію у вигляді поновлення її на роботі,а тому не знаходить підстав для присудження позивачці ще й грошового відшкодування моральної шкоди.  

На підставі ст.ст.41 п.2,235,237-1 КЗпП України,керуючись ст.ст.8,10,11, 212,215,218,367 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшої медсестри неврологічного відділення Бродівської центральної районної лікарні Львівської області з 02.06.2010 року.

Стягнути з Бродівської центральної районної лікарні Львівської області за юридичною адресою:Львівська область Бродівський район вул.Юридика,22; ідентифі-каційний код за ЄДРПОУ 01998226,-

 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2010 року по 01.12.2010 року в сумі 6834  грн 72 коп.Вказана сума визначена  без  утримання податку з доходів фізичних осіб і обов»язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині:

                        -5-

поновлення на роботі і присудження виплати середнього заробітку за один місяць в сумі 1139 грн 12 коп. Вказана сума визначена  без  утримання податку з доходів фізичних осіб і обов»язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львів-ської області через Бродівський районний суд,протягом десяти днів з дня його проголошення.Особи,які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуюча                                     О.Тропак