Справа № 2-10068/10
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2010 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого – судді Мазниці А.А.
Секретаря – Ковальської Т.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 09.08.2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № DОІ0АК10126290, відповідно до якого відповідач надав позивачеві кредит у розмірі 79.835,70 грн. зі сплатою за користування ним 1,34 % річних з кінцевим терміном повернення 09.08.2012 р. У подальшому позивач був повідомлений про те, що процентна ставка за вищезазначеним кредитним договором збільшена відповідачем до 27,48 % річних, що він вважає таким, що порушує його права та суперечить законодавству України, у зв’язку з чим просив суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за укладеним між сторонами кредитним договором від 09.08.2007 року № DОІ0АК10126290, визнати недійсним п. 2.3.1. того ж договору, яикм передбачене таке право банку, та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок сплачених ним сум виходячи з первісного розміру процентної ставки, зарахувавши зайво сплачену суму в рахунок майбутніх платежів.
У судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 38), представником відповідача до суду надана заява про розгляд справи без його участі, в якій вин проти позову заперечував (а.с. 43).
Згідно ст. ст. 197, 224 ЦПК України вищезазначене є підставою для вирішення справи у заочному порядку.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.08.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DОІ0АК10126290, відповідно до якого відповідач надав позивачеві кредит у розмірі 79.835,70 грн. зі сплатою за користування ним 1,34 % річних з кінцевим терміном повернення 09.08.2012 р. (а.с. 7-9).
У п. 2.3.1 зазначеного договору сторони визначили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо у межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
На підставі зазначеного положення договору відповідач листом від 06.01.2009 р. повідомив позивача, що ним буде в односторонньому порядку збільшений розмір процентної ставки за користування кредитом, та запропонував до 01.02.2009 р. погасити заборгованість за кредитом на пільгових умовах (а.с. 10).
Оскільки позивач зі збільшенням процентної ставки не погодився, між сторонами було проведене листування з цього приводу, що не призвело до врегулювання спору (а.с. 11-13).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, кредитний договір, укладений сторонами, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Таке положення відповідає змісту чинного на час його укладання цивільного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 212 ЦК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, за якими сторони договору можуть передбачити можливість односторонньої зміни його умов за визначених підстав та у встановлених межах. Позивач зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши його особисто. Крім того, йому була надана можливість відмовитися від подальшого виконання договору на змінених умовах шляхом повернення суми кредиту.
Немає підстав вважати підвищення відповідачем процентної ставки за кредитом необґрунтованим, оскільки постановою Правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 30.04.2008 року облікова ставка була підвищена до 12 % річних, при цьому станом на час укладання кредиту її розмір дорівнював 8% річних. Крім того, відповідно до статистики НБУ курс долара США до гривні з моменту підписання сторонами кредитного договору до часу зміни банком процентної ставки за користування кредитом, збільшився більше ніж на 10%. З настанням одної зі згаданих подій, відповідно до п. 2.3.1 зазначеного кредитного договору, відповідач набув право збільшити процентну ставку за користування кредитом.
Посилання позивача на положення актів законодавства, що набули чинності після укладання спірного договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності, а також новий акт законодавства, у випадку втрати чинності попереднім, застосовується до прав та обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір був укладений 24.09.2007 р., з цього ж часу виникли відповідні права та обов’язки сторін, зокрема право відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом у визначених випадках та межах, немає підстав вважати, що зазначені положення законодавства підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Доводи позивача в частині несправедливості оспорюванних положень кредитного договору суд оцінює критично, оскільки вони випливають лише з його особистих суб’єктивних оцінок як особи, грошове зобов’язання якої збільшилося на їх підставі, і не враховують зокрема того, що вартість відносно іноземних валют та купівельна спроможність гривні значно зменшилися порівняно з часом отримання ним кредиту.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задоволенні – відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 203, 212, 215, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212–215 ЦПК України, —
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову — відмовити у повному обсязі.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Суддя А.А. Мазниця