РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року                                                                      м. Суми

Ковпаківський райсуд м. Суми у складі-головуючого судді Хитрова Б.В., при секретарі Баришевій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Радіосервіс» в особі ліквідатора ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майновий пай (частку у статутному фонді) з врахуванням індексація, визнання зобов’язань КП «Радіосервіс» щодо виплати цього паю, стягнення цього паю, стягненні штрафних санкцій, визнання недійсними рішень , прийнятих на конференції членів трудового колективу від 12.08.2005 року та 13.12.2005 року, визнання недійсними статутів КП «Радіосервіс» від 19.01.2006 року, відновлення дії статуту в редакції від 17.03.1992 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.08.2008 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги від редакції уточненої позовної заяви від 06.04.2010 року (а.с. 300-326) обґрунтовує тим, що працював  в КП «Радіосервіс» з 16.12.1970 року по 15.11.2000 року. Звільнився з роботи за наказом  від 07.02.2001 року на підставі п.5 ст. 40 КЗпП України.

 Відповідно до положення про розподіл паїв підприємство повинно було виплатити йому вартість його паю протягом року з моменту звільнення ( а.с. 17).

 Просить постановити судове рішення, яким визнати його право власності на майновий пай у статутному фонді КП «Радіосервіс» станом на 01.01.1996 року в розмірі 3519 грн., з врахуванням ринкової вартості активів підприємства 35500 грн. Визнати його право на володіння, користування та розпорядження майновим паєм, визнати зобов’язання КП «Радіосервіс» щодо виплати йому майнового паю в сумі 35550 гр., стягнути цю суму з підприємства. Крім того стягнути з стягнути з директора КП «Радіосервіс» ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду в сумі штрафних санкцій 39860 грн., визнати недійсними рішення конференції членів колективу оформлені протоколами від 12.08.2005 року та від 13.12.2005 року, визнати недійсною нову редакцію статуту зареєстровану 22.08.2005 року та скасувати його державну реєстрацію, відновити статут підприємства в редакції 1992 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вважав, що згідно статуту 1991 року, який був чинним на момент звільнення позивача з роботи КП «Радіосервіс», було колективним підприємством, майно якого утворилось за рахунок викупу майна у держави і в зв’язку з цим у позивача виникло право на пай (частку) з  у майні підприємства і право на цей пай виникло на підставі ст. 23 ЗУ «Про власність»,  який був чинний на той момент. Не вважала суттєвою різницею формування статутного фонду підприємства за рахунок  паю внесеного членом кооперативного підприємства та визначення вкладу учасника колективного підприємства. Оскільки, у позивача фактично існував пай в майні підприємства він  мав право на участь в керівництві підприємства, а відповідно і зберігалась участь в керівництві підприємства і тому зміни до уставу підприємства які відбулись пізніше в 2005 році без участі позивача є незаконними та їх слід скасувати.

Належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи інші учасники судового розгляду справи до суду не з’явились, окрім ОСОБА_5, про причину своєї неявки суд не повідомили.

ОСОБА_6  у письмових запереченнях  позовні вимоги не визнав, оскільки, у позивача фактично не існував пай у підприємстві, а був вклад, зміни до статуту  у 2005 році призвели до утворення фактично пайового фонду на підприємстві, учасником якого позивач не міг бути.

Судом встановлено, що позивач працював в Сумській обласній дирекції приймальної радіотелевізійної мережі з 16.12.1970 року, яка була  перетворена в підприємство «Побутрадіотехніка», а  19.05.992 року реорганізоване в колективне підприємство «Радіосервіс». Звільнився з підприємства 15.11.2000 року за п.5 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 9)

Позивачу до 2004 року видавались довідки про вартість частини належного йому майна (паю) станом на 01.01.1996 року в сумі  3519 грн. ( а.с. 8,11,12,13)

Згідно статуту КП «Радіосервіс»  в редакції 2005 року, державна реєстрація якого здійснена 19.01.2006 року  (а.с. 156-161) пайовий фонд підприємства складає 87822 грн. та розподілений між 39 учасниками серед яких немає позивача.

Відповідно до ухвали Господарського суду від 01.12.2004 року порушена справа про визнання КП «Радіосервіс» банкрутом (а.с. 62).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.02.2008 року  затверджено реєстр кредиторів підприємства, при цьому у визнанні майнових вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.262).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.05.2008 року КП «Радіосервіс» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.( а.с. 77)

Відповідно до ухвали Вищого Господарського суду України від 17.02.2009 року спір між ОСОБА_1 та КП «Радіосервіс» не є корпоративним спором який слід розглядати в порядку господарського судочинства (а.с. 263-265).

У  постанові  Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2008 року  зазначено, що відповідно до протоколу розгляду вимог кредиторів №1 від 03.09.2007 року вимоги ОСОБА_1 щодо включення до реєстру вимог кредиторів його вимоги в сумі 26392 грн. відмовлено з посиланням на те, що відповідно до вимог п.3.5 Статуту КП «Радіосервіс» громадянин ОСОБА_1 не належить до учасників цього підприємства, тобто у підприємства відсутні зобов’язання щодо виплати йому суми паю (а.с. 266-267)

Будь-яких доказів оскарження зазначеного рішення кредиторів стороною позивача в судовому засіданні не надано.

Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  до складу грошового зобов’язання боржника не зараховуються зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до вимог ст. 98 ГК України  вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. Ст. 99 ГК України передбачено право на отримання паю у разі виходу з кооперативу його члена в порядку і строки, визначені його статутом.

 Статут підприємства від 17.03.1992 року (а.с.37-43) не містить ніяких відомостей стосовно статутного фонду підприємства, внесків паїв членів трудового колективу та зокрема позивача ОСОБА_1 В розділі статуту «майно підприємства» зазначено, що майно підприємства формується за рахунок доходів від господарської діяльності, за рахунок кредитів, коштів  отриманих від продажу цінних паперів інших фінансових коштів.

 Відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про власність», який діяв з 1991 по 2007 рік, тобто в момент виникнення та існування спірних правовідносин  у майні колективного підприємства визначались вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначався залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.  На вклад працівника колективного підприємства нараховувались і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачувалась  вартість вкладу.

 Наявність паю відповідно до вимог ст. 24 ЗУ «Про власність» є характерною ознакою кооперативного підприємства, яке створюється за рахунок майна та грошових коштів членів кооперативу

Суд вважає, що між сторонами склались правовідносини, що регулюються нормами цивільного права щодо набуття права власності, участі працівника в керівництві  підприємством.

 Суд не вважає доказом наявності у ОСОБА_1 паю в розмірі 3519 грн. станом на 01.01.1996 року (а.с. 8) відповідно до довідки підприємства, оскільки в статуті підприємства в редакції 1991 року не зазначено про наявність будь-яких пайових внесків у нього та будь-яких осіб, які ці паї вносили. Положення про розподіл паю КП «Радіосервіс» після його прийняття в 1995 році не призвело до зміни статуту підприємства. Вказане положення суд вважає таким, що не є  відповідно до чинного законодавства тим документом, на підставі якого можливо було в 1995 році після затвердження статуту підприємства  в 1991 році фактично перерозподіляти майно підприємства на паї між його членами станом на 25.06.1991 року  в цінах на 01.01.1995 року, розподіл майна проводити після майже 5-ти років функціонування підприємства, коли за основу береться вартість основних фондів, які могли бути відповідним чином збільшені чи зменшені з моменту утворення підприємства. Крім того в Положенні зазначено, що КП «Радіосервіс» є підприємством закритого типу, акції підприємства не підлягають продажу іншим особам, які не працюють на підприємстві, що не знайшло відповідного відображення в статуті і фактично протирічить йому.

Стороною позивача не надано суду безсумнівних доказів стосовно належності йому певного майна, яке приходилось на його долю паю в сумі 3519 грн. зазначену у довідках датованих 1996-2003 роками (а.с. 11) та подальшу долю цього майна, наявність цього майна в  пайовому фонді підприємства сформованому та  зафіксованому в статуті в редакції 2005 року ( а.с. 156-161).

Порядок отримання паю у  разі виходу з  колективного підприємства «Радіосервіс» в  статуті в редакції 1992 року  не визначено.

Будь-яких доказів внесення паю у грошовій або майновій формі стороною позивача всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України в судовому засіданні не надано.

Відповідно до вимог ст.102 ГК України статут виробничого кооперативу затверджується рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Згідно ст. 163 ЦК України яка кореспондується зі ст. 95 ГК України виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої господарської діяльності , яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових внесків. Згідно ст. 98 ГК України членство у виробничому кооперативі припиняється зокрема у випадку добровільного виходу з кооперативу, припинення трудової  участі в діяльності останнього. Положення даної норми права узгоджується з п. 5.14 статуту КП «Радіосервіс» (в редакції 2005 року) відповідно до якого у разі розірвання трудових відносин і виходу зі складу підприємства, член трудового колективу підприємства має право на частину власності. Тобто з моменту припинення трудових відносин у ОСОБА_1 фактично припинилось право на участь в управлінні підприємством. Саме тому у ОСОБА_1 відсутні правові підстави вважати, що конференції членів трудового колективу проведені 12.08.2005 року та 13.12.2005 року якимось чином зачіпають його права та законні інтереси і тому суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними рішень , прийнятих на конференції членів трудового колективу від 12.08.2005 року та 13.12.2005 року, визнання недійсними статутів КП «Радіосервіс» від 19.01.2006 року, відновлення дії статуту в редакції від 17.03.1992 року. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, яке набуло законної сили (ухвала по справі №22-625/2008 року а.с. 258-259).

Відповідно до вимог ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших учасників справи. Суд попереджає сторони про наслідки вчинення чи не вчинення тих чи інших процесуальних дій. Позивач обрав способом захисту свого права посилання на норми права якими регулюються правовідносини в кооперативному підприємстві, хоч  устав підприємства в редакції 1991 року фактично регулював відносини на підприємстві, яке не утворювалось на підставі  пайових внесків його учасників.

Враховуючи, що сторона позивача не надала суду безсумнівних доказів стосовно внесення пайового внеску згідно статуту при утворенні підприємства в 1991 році,  наявність паю у відповідності зі статутом підприємства в редакції 2005 року ( зареєстровано в 2006 році),  приймаючи до уваги, що підприємство знаходиться в стані ліквідації і до реєстру вимог кредиторів не можуть бути внесені зобов’язання  перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, суд вважає, що позовні вимоги пов’язані з визнанням права власності на пай та його фактичне стягнення в тому числі з урахуванням дійсної балансової вартості задоволенню не підлягають.

Оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів  в обґрунтування позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5,  ОСОБА_4 майнової шкоду в сумі штрафних санкцій у розмірі 39860 грн. суд вважає за необхідним у їх задоволенні відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.  ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. 163 ЦК України, ст. 95 ГК України, суд, -

Вирішив:

 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Радіосервіс» в особі ліквідатора ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майновий пай ( частку у статутному фонді, з врахуванням індексація, визнання зобов’язань КП «Радіосервіс» щодо виплати цього паю, стягнення цього паю, стягненні штрафних санкцій , визнання недійсними рішень, прийнятих на конференції членів трудового колективу від 12.08.2005 року та 13.12.2005 року, визнання недійсними статутів КП «Радіосервіс» від 19.01.2006 року, відновлення дії статуту в редакції від 17.03.1992 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 Хитров Б.В.