Справа № 2а-1466/10/0811
ПОСТАНОВА
21 грудня 2010 р. м. Кам’янка-Дніпровська
Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Васильченка В.В.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльністі УПФУ і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2010 року до Кам’янсько-Дніпровського районного суду надійшов вказаний позов, в якому позивач зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно із ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2006 року по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Позивач вважає зазначені дії УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі такими, що суперечать чинному законодавству.
Просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених конституційних прав свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року по час звернення до суду. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та невиплати йому в повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 01.10.2010 року. А також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» за періоди: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 01.10.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі у поданих суду запереченнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи, що відповідно до ч.2 Прикінцевих Положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Позивач ОСОБА_1 має статус встановлений для сімей загиблих ветеранів війни посвідчення НОМЕР_1 і відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримує підвищення до пенсії з 01 січня 2006р. по теперішній час, тому вона не має права на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1., таким чином відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області.
22.11.2010 року позивач звернулася з заявою до УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі про нарахування їй як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги. Листом від 22.11.2010 року за № 2783/П-2 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що підстав для нарахування і виплат вказаного підвищення пенсій у Пенсійного фонду відсутні.
Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (яка становить 30% мінімальної пенсії за віком). Відповідно ч.2 Розділу ІV Перехідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.
Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що ОСОБА_1 має статус встановлений для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серія Г № 502370 видане 22.07.1996 року, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно ч.2 ст. цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. В силу п.4 ч.22 ст.12 Розділу ІІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається з довідок виданих УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області позивач ОСОБА_1 отримує на протязі 2007-2010 роках надбавку до пенсії та має статус встановлений для сімей загиблих ветеранів війни. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачем зроблений вибір щодо отримання пільг встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 р. зі змінами, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. зі змінами, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 р. зі змінами, Положенням «Про Пенсійний фонд України» затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, керуючись ст.ст.2, 4, 6-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльністі УПФУ і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни» залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Васильченко