Справа № 1-82/10

                                В И Р О К

      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року                                                                                            м.Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І.І.,

при секретарі – Данилевич Н.І.,

з участю обвинувача — прокурора Орсага Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Годомичі Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, начальника відділу земельних ресурсів у Перечинському районі, розлученого (має на утриманні трьох малолітніх дітей),  раніше не судимого,-    

    у вчиненні злочинів, передбачених  ст. ст. 286 ч. 1, 135 ч. 1 КК України, -                      

   В С Т А Н О В И В :  

    ОСОБА_1  06 лютого 2009 року близько 19.00 год., керуючи автомобілем марки “Міцубісі-Ланцер”, рухаючись по вул. Будівельників в м. Перечин, в порушення п. п. 2.3, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий отримав  тілесні ушкодження середньої тяжкості.

    Крім цього, ОСОБА_1 після вчиненого наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 залишив його без допомоги.

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що  06 лютого 2009 року біля 19.00 год. їхав на своєму  автомобілі марки “Міцубісі-Ланцер”, дн НОМЕР_1, з м. Перечин до АЗС с. Сімер Перечинського району. В цей день алкогольних напоїв не вживав, в салоні автомобіля знаходився сам. Проїхавши залізничний переїзд, рухався зі швидкістю близько 30-35 км/год. Проїхавши через місток, на відстані близько 20-25 м від автомобіля побачив велосипедиста, який з правого краю проїжджої частини дороги раптово, як йому в темноті здалося, виїхав посеред дороги. Тоді він, навіть не встигши загальмувати, викрутив кермо вліво і правою передньою частиною автомобіля наїхав на велосипед. Від удару велосипедист потрапив на капот автомобіля, потім на вітрове скло та впав на землю. Тоді він з переляку відразу поїхав з місця ДТП в с. Лумшори Перечинського району, де і був затриманий працівниками міліції. До вказаної дорожньої пригоди автомобіль був технічно справним. Просить суворо його не карати, оскільки повністю відшкодував потерпілому завдану ним шкоду та примирився з таким.

    Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показами підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

    З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

    Разом з цим, органом досудового слідства дії ОСОБА_1 в межах ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковано ще як і порушення правил експлуатації транспорту. Однак, з цією кваліфікацією дій підсудного суд не погоджується, оскільки  така у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, а тому цю кваліфікуючу ознаку виключає з обвинувачення.

    При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Відповідно до ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_1  вчинив злочини невеликої тяжкості.

    Як особа ОСОБА_1  по місцю  проживання  та роботи характеризується позитивно.    

    Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом’якшують покарання підсудному, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної шкоди та наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.

    Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудному, суд не знаходить.

    Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_1  слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статтей, за якими кваліфіковано його дії.

    При призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

    Однак, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення  підсудного можливе без відбування покарання відповідно до                ст. 75 КК України, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

    Цивільний позов у справі не заявлено.

    Питання про р ечові докази вирішуватиметься в порядку ст. 81 КПК України.

    Судових витрат по справі немає.

    Запобіжний захід до набрання вироком законної сили підсудному ОСОБА_1 слід залишити попередній — підписку про невиїзд.        

    На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д, -

З А С У Д И В :              

     ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених  ст. ст. 286 ч. 1, 135 ч. 1 КК України, і призначити:

за ст. 286 ч. 1 КК України  -  1 (один) рік 6 місяців обмеження  волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;

за ст. 135 ч. 1 КК України — 1 (один) рік обмеження волі.

    На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання  більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

    На підставі ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину .

    Речові докази, а саме автомобіль марки “Міцубісі-Ланцер”, д/н НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 – такому повернути, а велосипед марки “Бенетто” та шапку, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 - такому повернути.  

    Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

    На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий:                                                                                    Ганько І.І.