У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів –   Мацунича М.В., Дроботі В.В.

при секретарі – Майор Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Лужанської сільської ради Рахівського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог – управління Держкомзему у Рахівському районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Зазначеним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лужанської сільради, ОСОБА_2, ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог – управління Держкомзему в Рахівському районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Позивач порушив питання про скасування цього рішення та ухвалення нового рішення про задоволення його вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянт скаргу з наведених підстав підтримав.

Відповідачі вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні  належною йому земельної ділянки, яка відноситься до будинку АДРЕСА_1 шляхом повернення захопленої відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 частини цієї земельної ділянки та зобов’язання їх не вчиняти дій, які б порушували право позивача на цю земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній державний акт на право власності на цю земельну ділянку і тому не визначено її межі, встановлення яких входить в компетенцію сільради відповідно до ст.158 ЗК України.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що у відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 також немає державних актів на їх земельні ділянки, а Лужанська сільрада не вилучала в нього частину земельної ділянки для суспільних потреб – дороги загального користування.

Однак ці доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті.

Так, відсутність державних актів на право власності на земельні ділянки у ОСОБА_5 та ОСОБА_3, якими вони користуються, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки предметом позову є усунення перешкод в користуванні позивачем належної йому земельної ділянки. І цю належність, відповідно до ст.60 ЦПК України, повинен довести він стосовно своєї земельної ділянки у встановленому ст.58 ЦПК України порядку: позивач повинен довести належними доказами належність йому земельної ділянки, частину якої, по його твердженню, самовільно зайняли відповідачі. І таким доказом, відповідно до 126 ЗК України, є державні акти на право власності на земельну ділянку або право користування, але такого документу позивачем не надано по причині його відсутності взагалі.

Це стосується і такого аргументу апеляційної скарги як відсутність вилучення у нього частини земельної ділянки для дороги спільного користування: вилучати земельну ділянку у користувача можливо лише при умові доведеності правомірності її використання /ст.149 ЗК України/, що повинно бути також підтверджено державним актом, якого у позивача немає.

З врахуванням наведеного слід констатувати, що позивачем не доведені позовні вимоги, а прийняте рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та є таким, що відповідає обставинам справи.

 Керуючись ст.ст.307, 308, 314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:        

    Судді :