У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                    9 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів –   Фазикош Г.В., Дроботі В.В.

при секретарі – Добра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 23 червня 2010 року по справі за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю «Берег Вертікал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Оскаржуваним рішення суду першої інстанції позов задоволено: з ОСОБА_1 стягнуто в користь ТзОВ «Берег Вертікал» 389 грн. за надання послуги по вивезенню твердих побутових відходів.

Відповідачка порушила питання про скасування зазначеного рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

В судовому засіданні апелянтка скаргу з наведених підстав підтримала.

Представник позивача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження не надання позивачем послуги по вивезенню твердих побутових відходів відповідачки та зверненням її із заявою про відмову від отримання цієї послуги. Але ці доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Так, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відсутності послуги по вивезенню твердих побутових відходів по місцю проживання відповідачки нею жодним доказом не доведено. Більш цього, матеріалами справи доведено, що саме позивач займається надання цієї послуги по цілому м. Берегово і контроль за його роботою здійснює орган місцевого самоврядування. До матеріалів не приєднано жодного доказу про наявність претензій до позивача з приводу не виконання ним своїх обов’язків по вивозу твердих побутових відходів.

Відповідно до п.6 ст.26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання послуг в порядку, встановленому законодавством. Однак його заява про відмову від отримання такої послуги може бути підставою для розірвання договору лише при дотримання інших умов.

Так, відповідно до ч.1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом /ч.2 зазначеної статті/.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим; цією ж статтею передбачено розірвання договору за рішенням суду;

Договором про надання послуг позивачем відповідачці односторонньої відмови від договору не передбачено; рішення суду про розірвання договору немає; іншого закону, крім вказаних норм ЦК України та норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», немає.

Таким чином, подання заяви відповідачкою про відмову від отримання нею послуги не є підставою для твердження розірвання зазначеного договору, що дає підстави для констатації дії цього договору, що в свою чергу є підставою вимоги сторони договору виконувати його умови іншою стороною.

Що ж до оплати відповідачкою за один місяць – копія відповідної квитанції приєднана до матеріалів справи -, то це стосується оплати за місяць лютий 2008 року, а договір між позивачем та відповідачкою було укладено 1 березня 2008 року. Тому ця оплата не може бути прийнята до уваги до вирішення питання про стягнення суми боргу, оскільки остання вирахувана з дати укладення договору /а.с.11/.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307,308,314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 23 червня 2010 року по даній справі залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:        

    Судді :