Копія
Справа №2-396/10/1605
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“20” грудня 2010 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючої судді Кривчун Т.О.,
при секретарі Сапі А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача Мироненко Г.В.,
третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Статутного Територіально-галузевого об”єднання „Південна залізниця”(надалі-СТГО “Південна залізниця”), третя особа начальник Локомотивного депо ст. Гребінка СТГО „Південна залізниця” ОСОБА_5, про стягнення невиплаченої частини заробітної платні, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до СТГО “Південна залізниця”, посилаючись на те, що працює слюсарем з ремонту рухомого складу 4-го розряду дизель-агрегатного цеху Локомотивного депо Гребінка СТГО „Південна залізниця”, в коллективі бригади, що працює на загальний кінцевий результат за відрядно-преміальної системи оплати праці.
Зазначає, що у грудні 2009 року, при відпрацьованій 131-ій годині робочого часу, бригада досягла 68,1% виробітку згідно відпрацьованого часу при умові мінімально необхідних 100%, при цьому йому булоу нараховано відрядний заробіток в розмірі 862,66грн., що на 329,44грн. менше від розмірів почасової тарифної ставки відповідно до його кваліфікації, з урахуванням якої, а також розмірів годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу він мав би отриматии 1192,00грн..
Вказує, що з невідомих йому причин колектив бригади, постійно працюючи, має низькопродуктивні виробничі показники та недоопрацював 31,9% виробітку, від розмірів якого залежить кінцева оплата праці, та що пропорційно 40 годинам безоплатно відпрацьованого робочого часу на робочих місцях, які повинні бути оплачені відповідно до вимог законодавства України про працю.
Вважає, що невиплатою належних йому грошових сум йому також заподіяно моральної шкоди, яку він оцінює в 364,00грн.
У зв”язку з наведеним просить стягнути з відповідача на його користь навиплачену частину заробітної платні за час (40 годин) вимушеного простою на робочому місці за грудень 2009 року в розмірі 364,00 гривні, моральну шкоду 364,00грн.
Ухвалою судді від 03.08.2010р. до участі у справі в якості третьої особи залучено начальника Локомотивного депо ст. Гребінка СТГО „Південна залізниця” ОСОБА_5.
У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, прохаючи їх задовольнити, та, в доповнення пояснили, що, у грудні 2009 року Локомотивне депо працювало. ПОзивач особисто приходить на роботу на 8год. та майстер цеху ставить йому завдання, яке він виконує та здає виконану роботу майстру. Випадків, коли б у нього не було роботи у грудні 2009 року, -не було, він працював постійно. Вважає, що простій (прихований) полягає у невиплаті йому зарплатні, тому, що він не виконував роботи згідно свого кваліфікаційного рівня, використовувався не за призначенням (згідно нарядів йому надавалися госпроботи, які не були зумовлені трудовою угодою), майстру він не повідомляв через те, що той постійно був поряд і знав, чим він займається.
Зазначають, що різниця між табельним (час, який працівник був на роботі) і використаним часом (робота на ремонті локомотива) має бути мінімальна і цю різницю роботодавець повинен був доплатити згідно фахового рівня позивача.
Вказують, що роботодавець зобов”язаний надавати винагороду за працю залежно від кваліфікації працівника, складності і кількості відпрацьованого часу, якості та умов виконання роботи у встановленому трудовим договором розмірі.
Вважають, що відповідач не виконав вимоги, передбачені ст.141 КЗпП України і вимоги Типових правил, де власник несе пряму відповідальність за правильно організовану працю працівників, що включає створення умов для можливості працювати за своєю кваліфікацією, бути забезпеченим роботою протягом усієї робочої зміни, запчастинами, матеріалами, іншими ресурсами, необхідними для безперебійної та ритмічної роботи. Разом із тим позивач не був забезпечений необхідним об”ємом роботи (замість чотирьох секцій тепловозу в ремонт поставили тільки дві). Зайвих працівників у підрозділі тимчасово не перемістили до інших підрозділів, безперебійної роботи не було, оскільки робітники опрацювали тільки 1183,81год. із 1738год, встановлених на той місяць, і як кінцевий результат діяльності в таких умовах-68,1% виробітку, напрацьованого бригадою. За такої непродуктивної роботи підприємства жодних претензій від керівництва відповідача до керівництва депо не надійшло. Відрядний заробіток слюсарів-відрядників значно менше від розмірів тарифної ставки.
Відсутність умов, матеріалів та ресурсів, необхідних для забезпечення безперебійної роботи позивача та колективу бригади, де він працює, на думку позивача та його представників, стали причиною їх низької оплати праці., т. що бригада не могла в таких умовах продуктивно опрацювати встановлену місячну норму годин та виконати необхідну норму виробітку, щоб досягти кінцевого відрядного заробітку хоча б до розмірів встановленої тарифної ставки.
Зменшена програма ремонту рухомого складу на грудень 2009 року (дів секціїі тепловоза замість чотирьох) стала головним причинним зв”язком, за якого бригада відрядників, в якій працює позивач, не змогла досягти необхідного проценту виробітку, від розмірів якого напряму залежать розміри кінцевого відрядного заробітку позивача.
За такої зменшеної програми ремонту, чисельність працюючих в підрозділі дизель-агрегатного цеху на той місяць повинен становити штат із шести слюсарів, а фактично залишилося працювати 13. Уповноваженими особами відповідача на підприємстві не було терміново вжито заходів до додаткової організації праці в даному підрозділі з тимчасового переведення слюсарів-відрядників до інших підрозділів підприємства. Саме такі заходи, передбачені ст.34 КЗпП і надалі б забезпечили шести слюсарям-відрядникам необхідні умови та можливість продуктивно працювати в умовах дії відрядної системи оплати праці в підрозділі.
Зазначають, що керівництво депо приховувало ознаки простою слюсарів, за виписаними додатковими нарядами по декілька годин за робочу зміну, як потребу виконання робіт різного господарського характеру. Такі дії не могли виправити становище незайнятості, як результат-кінцеві показники діяльності бригади виявилися низькими. Т.ч., не було проведено передбаченої оплати часу простою до розмірів встановлених тарифних ставок згідно кваліфікації слюсарів.
Вважають, що 554,19 години робочого часу, відпрацьовані колективом бригади відрядників на робочих місцях, з яких 41,8 годин відпрацьованих особисто позивачем в даному колективі, залишилися неоплачені та використані робоотодавцем безоплатно . У результаті приховування існування часу простою позивачу недоплатили частину передбаченого йому відрядного заробітку (як часу простою) в розмірі 380,38грн. Тому відповідач зобов”язаний відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки на нього Законом покладена матеріальна відповідальність перед працівником.
У грудні 2009р. та до моменту звернення до суду позивач не був членом будь-якої профспілки, у липні 2010 року вступив до Вільної профспілки.
Вважають, що Галузева угода, яку підписали профспілки, є головною і обов”язковою до виконання, усі норми поширюються на працівників-членів профспілки, ті нормативні акти, на які посилається представник відповідача, узгодила лише одна профспілка, тому розглядати їх як типові норми не можна, оскільки їх профспілка ці норми не узгоджувала.
Представник відповідача у наданих суду письмових запереченнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та недоведеними прохав відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що, вимоги позивача щодо виплати йому 364,00 гривень за простій та моральної шкоди грунтуються на двох підставах: 1. Фонд оплати праці позивача, розрахований за відрядно-преміальною системою оплати праці в грудні місяці 2009 року ніби-то виявився нижчим, ніж фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками; 2. Ніби-то позивач не відпрацював 40 годин робочого часу, що дорівнює 31,9% недоопрацьованого виробітку через вимушений простій.
Доводи відповідача грунтуються на тому, що фонд оплати праці позивача, розрахований за відрядно-преміальною системою оплати праці в грудні місяці 2009 року ніби-то виявився вищим, ніж фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками і підстав для додаткових виплат позивачу не було; простоя на підприємстві і конкретно у позивача взагалі не було.
Зазначають, що ОСОБА_1 від часу його прийому на роботу в депо працює за відрядно-преміальною системою оплати праці, про що він був особисто поінформований у наказі про прийом на роботу №100/ ОС від 01.03.2007р., його відрядний заробіток становить 862,66грн. (це основна заробітна плата), до додаткової заробітної плати входять: оплата позивачу вечірніх-41,86грн., вислуги років-83,45грн., премії-215,67грн. Відповідно до розрахункового листка позивача за грудень 2009 року фонд оплати праці ОСОБА_1, розрахований за відрядно-преміальною системою оплати праці, склав 1203,64грн. (у т.ч. 862,66грн. основної заробітної плати, 41,86грн. вечірніх, 83,45грн. за вислугу років та 215,67грн. премії). Для розрахунку фонду оплати праці за тарифними ставками, згідно ч.1 ст.252-8 КЗпП України, береться до уваги лише основна заробітна плата (тарифна ставка) без доплат, у цьому разі заробіток ОСОБА_1 склав би лише 1192,10грн. (9,10грн. годинної тарифної ставки слюсаря з ремонту тягового рухомого складу 4-го розряду х 131 відпрацьовану годину), що на 11,54грн. менше від фактично отриманої ним заробітної плати.
Таким чином, у грудні 2009 року позивач фактично отримав заробітну плату більше, ніж яка би була нарахована йому за тарифною ставкою, тому підстави для покриття можливої різниці між фондом оплати праці за відрядно-преміальною системою та фондом оплати праці, розрахований за тарифними ставками, - відсутні.
Вказують, що для застосування вимог ст.113 КЗпП України підстав не було, оскільки не було жодного попередження керівництва депо від працівників про початок простою, а, у зв”язку з наслідками світової фінансової кризи, з 01.02.2009 року в Локомотивному депо Гребінка, за згодою профспілкових організацій депо, було введено режим неповного робочого часу (для змінних працівників місячна норма тривалості робочого часу була знижена на 32 години щомісячно), згоду з чим працівники депо підтвердили своїми особистими підписами (наказ №573 від 01.12.2008р.). Після часткової стабілізації стану роботи на залізниці, наказом №513 від 30.11.2009 року, погодженим із профспілками, для змінних працівників місячна норма тривалості робочого часу у грудні 2009 року була знижена лише на 16 годин. Введення режиму неповного робочого часу не є простоєм підприємства, тому у даному випадку призупинення роботи не було, попередження від позивача про простій протягом грудня 2009 року не надходило.
Щодо стягнення моральної шкоди, то позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому такої шкоди та у визначеній ним сумі. Окрім того, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, у даному випадку будь-яка вина власника або уповноваженого ним органу відсутня, таким чином підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, яка до того ж нічим не підтверджена, -відсутні.
У судовому засіданні представник відповідача наведені вище доводи заперечень підтримав, та, в доповнення пояснив, що на залізничному транспорті розроблені типові норми часу на будь-який вид навіть дрібної ремонтної роботи, які затверджуються наказами Укрзалізниці за погодженням ради профспілки і є обов”язковими для застосування. На роботи ОСОБА_1 як слюсаря дизель-агрегатного цеху розповсюджуються “Типові норми часу на слюсарні роботи з ремонту дизеля, допоміжного обладнання та паливної апаратури тепловоза 2 ТЕ116”, затверджені наказом Укрзалізниці №087-ЦЗ від 29.03.2005р.
На підставі затверджених типових норм часу в депо складаються укрупнені норми часу по видам обладнання, що ремонтується. Сума укрупнених норм часу для виконання повного ремонту локомотивів є “загальною трудомісткістю” ремонту.
Загальна трудомісткість усіх виконаних робіт дизель-агрегатного цеху (або загальна трудомісткість ремонту) за грудень 2009 року склала 1190 нормо-годин.
Знаючи загальну трудомісткість ремонту, виконаного працівниками цеху у грудні 2009 року, можна розрахувати необхідний контингент для виконання цих робіт, тобто кількість працівників, які за місяць будуть завантажені роботою на 100%. (т.зв. явочний контингент). Для цього загальну трудомісткість потрібно розділити на місячну норму тривалості робочого часу (яка для працівників із щоденним обліком робочого часу на грудень 2009р. склала 183 години, а для працівників із шестиденним робочим тижнем-180 годин). Оскільки слюсарі з ремонту рухомого складу дизель-агрегатного цеху працюють як із щоденним обліком робочого часу, так і з шестиденним обліком робочого часу, в середньому ця норма склала 181,2 години (з урахуанням скороченого робочого часу-166 годин).
Т.ч., явочний контингент становитиме 6,6 працівників депо, які можуть виконати цю роботу за місяць (1190 нормо-годин : 181,2 години).
У зв”язку з тим, що працівники можуть хворіти, іти у відпустки, явочний контингент помножується на коефіцієнт заміщення-15% (кількість працівників, які виконують ремонт, збільшується до 7,6 працівників). Дана кількість працівників становить списковий контингент, який реально, з урахуванням усіх хвороб і відпусток працівників, може виконати ремонт тепловозу за місяць. Саме такий списковий контингент завжди буде забезпечений роботою на 100%. Між тим, у грудні 2009 року у дизель-агрегатному цеху працювало 13 працівників, тобто на 5,4 осіб більше, ніж було необхідно для 100% завантаження роботою кожного із слюсарів.
Отже, якщо в грудні 2009 року позивач виконав менше 100% норми виробітку, це свідчить про те, що знаменник формули норми виробітку (загальна трудомісткість поділена на фактичну кількість працівників, помножену на норму часу за місяць) є більшим за чисельник.
Знаючи загальну трудомісткість, норму часу та норму виробітку за місяць (68,1%, яку вказує у позовній заяві позивач та не оспорює відповідач), можна розрахувати, скільки працівників реально брали участь у виконанні ремонту тепловозу 2 ТЕ116 в грудні місяці 2009 року, що становить 9,6 працівників (1190: Х х 181,2=68,1% норми виробітку за грудень=0,681; Х= 1190: 181,2 х 0,681=1190: 123,3972=9,6 робітників).
3,3 працівника дизель-агрегатного цеху у грудні перебували на лікарняних або знаходилися у відпустці.
З урахуванням наведеного, випадок виконання слюсарем ОСОБА_1 68,1% норми виробітку не є простоєм, а є свідченням того, що в Локомотивному депо Гребінка працює більше працівників робітничих спеціальностей, ніж це необхідно для 100% зайнятості кожного працівника, що підтверджує той факт, що депо розподіляє фактичний обсяг наявних робіт (у даному випадку-68,1%), на реальну (більше спискового контингенту) кількість працюючих слюсарів, з метою збереження кваліфікованих працівників на підприємстві, недопущення їх скорочення та звільнення.
Таким чином, зменшення норми виробітку відбувалося за рахунок збільшення кількості осіб, які реально виконували цю роботу (а не за рахунок інших факторів).
Окрім того, відповідно до Колективного договору власник має право перевести працівника, не задіяного на виробництві, на іншу роботу, що і було зроблено відносно позивача, який погодився на ту роботу, яку йому запропонували та яка була оплачена згідно нарядів.
При цьому нарахована заробітна плата позивача за грудень 2009 року за 131 годину, яку він працював за відрядно-преміальною системою оплати праці, становить 1203,64грн., що на 11,54грн. більше від вимог згідно ст.252-8 КЗпП України.
Профспілками погоджено було зменшення годин праці в Локомотивному депо Гребінка 01.12.2008р. та 30.11.2009 року, хоча було відомо, що це призведе до зменшення інтенсивності праці.
Третя особа вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не відповідають чинному законодавству. Підтвердив ту обставину, що при прийомі на роботу ОСОБА_1 було доведено про те, що він буде працювати за відрядно-преміальною системою оплати праці, і вони здійснюють йому усі нарахування, які стосуються даної системи. З будь-якими заявами щодо технологічних карт, вимушеного простою позивач не звертався. Підтвердив ту обставину, що простою в роботі позивача у грудні 2009 року не було, протягом усього робочого часу він був завантажений роботою.
Зазначає, що звернень від профспілок щодо невиконання умов колективного договору у грудні 2009 року не надходило.
Спеціаліст ОСОБА_6 показала, що програма ремонту встановлюється в цілому для Локомотивного депо, а не для конкретного підрозділу. У грудні 2009 року програма ремонту становила один тепловоз. Щоб зберегти контингент, було введено скорочений робочий тиждень (що передбачено у т.ч. пунктом 2.2 Колективного договору), працівники брали відпустки без збереження заробітної плати, тому контингент було збережено.
Норми праці на підприємстві розроблені, підписані та узгоджені двома профспілками.
Відрядно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за фактично виконану роботу. Про початок простою її особисто, як відповідальну особу, що нараховує оплату праці працівникам депо, ніхто не повідомляв, відповідного наказу з цього приводу не було. Усі до єдиного наряди було враховано при оплаті праці за грудень 2009 року. Протягом 2009 року (у т.ч. в грудні місяці)-2010 років на підприємстві жодного разу простоя зафіксовано не було (для того, щоб оплатити часи простою, у разі, якби він мав місце, потрібен був відповідний наказ). Позивач у грудні виконував поставлені завдання, за що отримав заробітну плату за фактично виконану роботу.
Якщо бригада працює на відрядній системі оплати праці, на єдиному наряді, всі наряди по фактично виконаним роботам вводяться до Відомості №1, при цьому нормо-години по нарядам і табельний час різняться в залежності від місячної норми годин. До оплати йде фактично виконана працівником робота (нормогодини), по табелям обліковується вихід на роботу.
Зазначає, що, на період снігоуборочних робіт згідно наказу по депо були сформовані бригади, у позивача був свій графік цих робіт у складі бригади. Відповідно до Колективного договору та Галузевої угоди додаткові роботи (прибирання снігу тощо) тарифікуються залежно від виду роботи, і виконані роботи були оплачені по середньому заробітку.
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали наступне.
Свідок ОСОБА_6, яка працює на посаді провідного інженера з організації та нормування праці Локомотивного депо Гребінка, показала, що у грудні 2009 року норма тривалості робочого часу для змінних працівників, у т.ч. позивача, становила 180 годин, по підприємству було встановлено режим неповного робочого часу, який було скорочено на 16 годин. Позивач відпрацював в бригаді за відрядною системою оплати праці (яка передбачає оплату всієї фактично виконаної роботи, що оформляється нарядами) 131 годину, 22 години йому було зараховано як донору та 11 годин-за участь у роботі бригад по ліквідації снігових заметів згідно наказу. За 131 годину йому було нараховано 862,66грн., а також премію-215,67грн., вечірні (41,86грн.) та за вислугу років (83,45грн.), що склало 1203,64грн. та на 11,54грн. більше від фонду оплати праці, розрахованого за тарифною ставкою.
Зазначає, що норма виробітку була вирахувана, виходячи з кількості робочого часу, відпрацьованого бригадою за фактично виконану роботу. У разі невиконання норм виробітку завжди дотримуються вимоги статті 252-8 КЗпП. Норми на виконання робіт не збільшуються, вони збільшуються лише за рахунок додаткових робіт, норми виробітку залежать від часу роботи, програми ремонту, яка у грудні 2009 року зменшилася. Таким чином, 68,1%-це процент норми виробітку за фактично відпрацьовану позивачем 131 годину робочого часу.
Свідок ОСОБА_7, який у грудні 2009 року працював на посаді майстра дизель-агрегатного цеху Локомотивного депо Гребінка, показав, що у грудні 2009 року їм по плану необхідно було виконати ремонт двох секцій тепловоза (план доводить адміністрація Південної залізниці), затрата по годинах становить 768,6 часа і цей план, який був поставлений, було виконано повністю-на 68,1%-у зв”язку з розрахунком нормогодин, їх табельний час по тій роботі, яка була зроблена, становив 68,1%, слюсарів на той час в цеху працювало 13 чоловік, хоча ремонт тепловоза по нормогодинам виходить приблизно на 4,5чол. Повідомлень від працівників про початок простою не надходило, без роботи працівники не сиділи, їм виписувалися наряди на господарські роботи тощо.
Зазначає, що ним ведеться облік нарядів, які виписуються по нормах, а потім потрапляють до нормувальника робіт. Дизель-агрегатний цех не міг простоювати протягом 554,19год. (така кількість годин дорівнює роботі цеху за тиждень) і фактів простою зафіксовано не було.
Вказує, що, для того, щоб задіяти 13 робітників, необхідно поставити на ремонт 2 тепловози плюс профілактика, оскільки у грудні 2009 року були наявні зайві працівники, вони, у т.ч. позивач (у посадовій інструкції якого як слюсаря є обов”язок виконувати доручення майстра цеху), додатково працювали на господарських роботах по прибиранню сніга, переїздів тощо, на це також виписувалися наряди, окрім того, у позивача були “донорські” (на підставі його заяви з доданням довідки медичної установи). Також, у грудні 2009 року робочий час як по підприємству, так і по цеху був зменшений (тому працівники писали заяви за свій рахунок).
Цех працює відрядно, зарплату працівники, у т.ч. позивач, одержують за фактично виконану роботу.
У відпустках з працівників не був ніхто, на лікарняних було 4 чол. (але не повністю весь місяць), табельний час становив 1738 годин. У той час, коли тепловоз стає на профілактику, виписується вимога, на підставі якої він виписує наряди, по яким працюють робітники, у даному випадку робіт по профілактиці (це неплановий ремонт агрегатів) на той час не було, тому додаткових нарядів також не було.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, спеціаліста, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно наказу №100/ос від 01.03.2007р. по Локомотивному депо Гребінка ОСОБА_1 з 01.03.2007 року прийнято на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу дизель-агрегатного цеху із відрядно-преміальною системою оплати праці. З даним наказом позивача було ознайомлено під розпис (а.с.8-9,23).
Наказом №286/ос від 01.09.2008р. ОСОБА_1 присвоєно 4-й розряд слюсаря з ремонту рухомого складу дизель-агрегатного цеху (а.с.25).
Згідно ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами... самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.
Пунктом 3.1 Колективного договору Південної залізниці на 2002-2012 роки, схваленого конференціями трудового колективу Локомотивного депо Гребінка (далі- Колективний договір) визначено щодо зобов”язання адміністрації і профкому застосовувати, згідно з законодавством, почасову і відрядну форми оплати раці та системи: почасово-преміальну, відрядно-преміальну, колективну організацію праці (а.с.26-30, 147-153).
Згідно п.1.3 Наказу Держкомстату від 13.01.2004р. №5 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”, фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про оплату праці”, основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами є виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до Розрахункового листка позивача за грудень місяць 2009 року фонд оплати праці ОСОБА_1, розрахований за відрядно-преміальною системою оплати праці, склав: 862,66грн. основної заробітної плати, а також 41,86грн. вечірніх, 83,45грн. за вислугу років та 215,67грн. премії (які відносяться до додаткової заробітної плати), всього-1203,64грн. (а.с.6).
У відповіді начальника локомотивного депо Гребінка (вих.№3 від 01.02.2010р.) на заяву ОСОБА_1 від 22.01.2010р. знайшло підтвердження наведених вище виплат позивачу за грудень 2009 року (а.с.7,4-5).
Твердження позивача про наявність у грудні 2009 року простою (вимушеного простою), неповне, невідповідне і неналежне оформлення нарядів на виконані об”єми робіт спростовуються як наведеними вище поясненнями у судовому засіданні самого позивача, представника відповідача, третьої особи, спеціаліста, свідків, так і дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Згідно ст.ст.34, 113 КЗпП України, простій-це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи... Про початок простою працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
Відповідно до ст.56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Пунктом 2.2 Колективного договору передбачено, що, з метою збереження професійних кадрів депо, адміністрація вправі застосовувати режим неповного робочого часу.
У судовому засіданні встановлено та знайшло підтвердження матеріалами справи, що, у зв”язку з наслідками світової фінансової кризи, з метою збереження кваліфікованих кадрів, наказом №573 від 01.12.2008р. на підприємстві з 01.02.2009 року було встановлено неповний робочий тиждень (для змінних працівників місячна норма тривалості робочого часу була знижена на 32 години щомісячно), а працівники, у т.ч. позивач, дали згоду працювати на умовах неповного робочого тижня, що підтверджується їх особистими підписами на цьому документі (а.с.32).
Після часткової стабілізації стану роботи на залізниці, наказом №513 від 30.11.2009р., для змінних працівників місячна норма тривалості робочого часу у грудні 2009 року була знижена на 16 годин (а.с.33). Обидва накази були погоджені двома діючими на підприємстві профспілками.
Наказом Укрзалізниці №087-ЦЗ від 29.03.2005р. затверджені “Типові норми часу на слюсарні роботи з ремонту дизеля, допоміжного обладнання та паливної апаратури тепловоза 2 ТЕ116”, на підставі яких у Локомотивному депо Гребінка складено укрупнені норми часу по видам обладнання, що ремонтується, розрахунок цієї норми на поточний ремонт тепловоза для дизель-агрегатного цеху становить 768,60 нормом-годин (а.с.146), сума укрупнених норм часу для виконання повного ремонту локомотивів становить загальну трудомісткість ремонту. Дані норми часу поширюються у т.ч. на роботи, які виконує ОСОБА_1 як слюсар дизель-агрегатного цеху та за грудень 2009 року загальна трудомісткість ремонту склала 1190 нормо-годин.
Судом установлено і сторонами не заперечується той факт, що у грудні 2009 року по плану необхідно було виконати ремонт двох секцій тепловоза і планове завдання було виконано повністю, на той час в цеху працювало 13 слюсарів. Позивач відпрацював у складі бригади 131 годину робочого часу, що становить 68,1% виробітку (Табель обліку використання робочого часу за грудень місяць 2009 року, а.с.38).
Згідно наданих представником відповідача пояснень та розрахунків, які позивачем не оспорюються, явочний контингент (кількість працівників, які за місяць будуть завантажені роботою на 100%) у дизель-агрегатному цеху, де працює позивач, у грудні 2009 року склав 6,6 працівників, списковий контингент, який реально, з урахуванням усіх хвороб і відпусток працівників, може виконати ремонт тепловозу за місяць, -7,6 працівників.
Таким чином, у грудні 2009 року у дизель-агрегатному цеху працювало 13 працівників, тобто на 5,4 осіб більше, ніж було необхідно для 100% завантаження роботою кожного із слюсарів, при цьому реально брали участь у виконанні ремонту тепловозу 2 ТЕ116 9,6 робітників (3,3 працівники перебували на лікарняних).
З урахуванням вищевикладеного, виконання слюсарем ОСОБА_1 у грудні 2009 року 68,1% норми виробітку не є простоєм, а є свідченням того, що в Локомотивному депо Гребінка працювало на той час більше працівників робітничих спеціальностей, аніж це необхідно для 100% зайнятості кожного працівника, та підтвердженням того факту, що депо, з метою збереження кваліфікованих працівників на підприємстві, недопущення їх скорочення та звільнення, розподілило фактичний обсяг наявних робіт (68,1%), на реальну (більше спискового контингенту) кількість працюючих слюсарів.
У даному випадку призупинення роботи, що має місце при простої, не відбулося, про що підтвердив у своїх поясненнях і сам позивач, який зазначив, що у грудні 2009 року він працював постійно, випадків, коли б він не був забезпечений роботою, не було.
Розділом ІІ Робочої інструкції слюсаря з ремонту рухомого складу дизель-агрегатного цеху до обов”язків слюсаря віднесено у т.ч. виконання доручення майстра дизель-агрегатного цеху, адміністрації депо (а.с.102-103).
У відповідності до наказу №377-ос від 29.12.2009р. ОСОБА_1 у числі інших працівників депо було виділено для участі в роботі бригад 2-ої черги по ліквідації снігових заметів непарної горловини ст. Гребінка з оплатою праці по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку(а.с.29).
На даних роботах позивачем, який щодо цього не заперечував, було відпрацьовано 11 годин. Окрім того, 22 години йому було зараховано як донору відповідно до ст.124 КЗпП України із збереженням середнього заробітку.
Відсутність простоїв підтверджується і кількістю нарядів за грудень 2009 року (30 одиниць) (а.с.40-69), а також тим, що попереджень про початок простою від працівників бригади (у т.ч. ОСОБА_1) не надходило.
З огляду на наведене, факт простою у грудні 2009 року не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому твердження про те, що зайві працівники не були переміщені тимчасово до інших підрозділів, на думку суду, є хибним, оскільки за правилами ст34 КЗпП, працівники можуть бути переведені за їх згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві лише у разі простою, якого фактично зафіксовано не було.
Доводи позивача про непроведення йому оплати часу вимушеного простою з розрахунку тарифної ставки; зменшення йому у грудні 2009 року відрядного заробітку на 329,44грн. порівняно з розмірами можливої почасової тарифної ставки відповідно до його кваліфікації, згідно якої він мав би отримати1192,00грн.; про те, що відрядний заробіток слюсарів-відрядників значно менше від розмірів тарифної ставки суд оцінює критично та до уваги їх не приймає як з урахуванням вищевикладеного, так і виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.252-8 КЗпП України, при невиконанні бригадою виробничих показників з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками.
Згідно штатного розпису, затвердженого начальником Локомотивногоу депо Гребінка 04.12.2009 року, годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду дизель-агрегатного цеху становить 9,10грн. (а.с.34-36).
У відповідності до Розрахунку заробітку бригад, що працюють з урахуванням КТУ по дизель-агрегатному цеху за грудень місяць 2009 року сума заробітку по тарифу ОСОБА_1 становить 1192,10грн. (9,10грн. годинної тарифної ставки слюсаря з ремонту рухомого складу 4-го розряду х 131 відпрацьовану годину) (а.с.39), що на 11,54грн. менше від фактично отриманої ним заробітної плати (1203,64грн.).
Таким чином, у грудні 2009 року позивач за відрядно-преміальною системою оплати праці фактично отримав заробітну плату більше, порівняно з тією, яка була б нарахована йому за тарифною ставкою, тому підстави для покриття можливої різниці між фондом оплати праці за відрядно-преміальною системою та фондом оплати праці, розрахований за тарифними ставками, - відсутні.
Разом із тим посилання позивача як на підставу своїх вимог на ст.252-8 КЗпП України суд вважає неправомірним з огляду на те, що доведені бригаді виробничі показники були виконані, що підтверджується наведеними вище показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, а зменшення норми виробітку сталося не з вини працівника ОСОБА_1, а в силу фінансово-економічної ситуації, яка мала місце на той час, встановлення режиму неповного робочого часу тощо.
Тому доводи представника відповідача щодо застосування у даному випадку норми ст.111 КЗпП України, згідно якої при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу, суд вважає слушними і такими, що заслуговують на увагу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
З огляду на те, що тарифна ставка позивача у грудні 2009 року склала 1192,10грн., 2/3 від неї становитиме 794,73грн. Однак позивач отримав заробітну плату більше від вказаної суми, оскільки тільки основна заробітна плата його у грудні 2009 року склала 862,66грн.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п.7 Постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995р. (у редакції від 25.05.2001р.), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) особи, та за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не було порушено прав позивача в частині нарахування та виплати заробітної плати за грудень 2009 року, тому вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і взаємозв»язку, приходить до висновку про те, що у судовому засіданні позивачем не доведено факт вимушеного простоювання на робочому місці у грудні 2009 року, а, відтак, і існування заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою в розмірі 364,00 гривні, та, відповідно, наявності моральної шкоди.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,10-11,59-60,212,213-215,218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Статутного Територіально-галузевого об”єднання „Південна залізниця”, третя особа начальник Локомотивного депо ст. Гребінка СТГО „Південна залізниця” ОСОБА_5, про стягнення невиплаченої частини заробітної платні, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис Т.О.Кривчун
З оригіналом згідно:
Суддя
Гребінківського районного суду
Полтавської області Т.О.Кривчун
Повний текст рішення виготовлено та підписано “24” грудня 2010 року.