Справа №2а-2684/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчук Полтавської області в складі:
головуючого судді - Андрієць Д.Д.
при секретарі - Матюшиній Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ при КМУ ГУМУС України в Полтавській області, інспектора ДПС ДАІ м.Кременчука Фівікова Павла Миколайовича про визнання протиправною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови серії BI № 213261, винесеної 04 жовтня 2010 року інспектором ДПС ДАІ м.Кременчука Фівіковим П.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. У позові зазначав, що вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та не порушував вимог правил дорожнього руху. Вказував, що 04.10.2010 року рухаючись на перехресті вулиць 60 років Жовтня – вул.Красіна в м.Кременчуці о 17 год. 18хв. на автомобілі Хюндай, державний номер НОМЕР_1, був зупинений інспектором ДПС ДАІ м.Кременчука Фівіковим П.М., який повідомив позивачу, що він повертаючи ліворуч не дав дорогу транспортним засобам, що рухались в зустрічному напрямку. Після чого була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії BI № 213261 , якою на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України. Протокол про адміністративне правопорушення позивачу вручений не був. В позовній заяві позивач наполягає на тому, що правил дорожнього руху він не порушував. Також наполягає на тому, що фіксація правопорушення не може бути належним та допустимим доказом в даній справі.
Вважає вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення незаконною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона складана за відсутності будь-яких фактичних доказів його порушення, лише за упередженою думкою відповідача.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд визнати неправомірними дії посадової особи – інспектора ДПСВ при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, визнати неправомірною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії BI № 213261 від 04 жовтня 2010 про притягненні його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справу за його відсутності та письмові пояснення пос справі.
Відповідачі ВДАІ при КМУ ГУМУС України в Полтавській області та інспектор ДПСВ ДАІ м.Кременчука Фівіков П.М. в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляли, клопотань та заперечень не надавали. В якості доказу відповідачем Фівіковим П.М. був наданий диск з відеозаписом правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень належним чином повідомленого про дату , час і місце судового розгляду , без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги, а обов"язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача у справах про протиправність дій, рішень чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. У випадку коли особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозиції суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
23.11.2010 року в судовому засіданні відповідач Фівіков П.М. надав суду диск з відеозаписом руху автомобіля Хюндай НОМЕР_1 в районі перехрестя вулищ 60 років Жовтня та вулищ Kpaciнa . Однак вказаний відеозапис суд не визнає належним i допустимим доказом вини водія ОСОБА_1 у вичненні адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не надано суду обгрунтування належності i допустимості цього доказу. Відповідач не повідомив суд якою технікою, при яких обставинах i ким саме був здійснений даний відеозапис. Kpiм того , відповідачем не наданий суду протокол про адміністративне правопорушення вчинене 04.10.2010 року ОСОБА_1, на пщставі якого була винесена постанова по cnpaві про адміністративне правопорушення.
Таким чином відповідачами не було надано належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значения для правильного вирішення справи.
Так як обов"язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача у справах про протиправшсть дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а належних доказів щодо вчинення позивачем правопорушення відповідач не надав, то суд вважає за необхідне часково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови cepiї BI № 213261 від 04 жовтня 2010 року підлягають задоволенню.
Разом з тим, компетенція адміністративних судів визначена у статті 17 КАС України. Частина 2 наведеної статті каже, що компетенщя адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Позивач просить про закриття провадження по cnpaві про адміністративне правопорушення.
Порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст. 246 КУпАП).
Пунктом 1 частини 2 статп 222 КУпАП зазначено, що від імені внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП i накладати адміністративне стягнення мають право працівники Державної автомобшьної іспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
У зв"язку з цим, суд приходить до висновку про те, що розгляд питания про закриття провадження по cnpaвi про адмвністративне стягнення не входить до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 11, 17, 69, 71, 80, 86, 163, 167 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ при КМУ ГУМУС України в Полтавській області, інспектора ДПС ДАІ м.Кременчука Фівікова Павла Миколайовича про визнання протиправною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі – задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора ДПС ДАІ м.Кременчука Фівікова Павла серії BI № 213261 від 04 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: