Справа № 2а-3364/2010р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

              29  листопада  2010 року  Суддя   Автозаводського  районного  суду  м. Кременчука  Полтавської області – Нестеренко С.Г. ,  розглянувши у  скороченому провадженні в м. Кременчуці  адміністративну справу за  адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського  району  у  м. Кременчуці  про  поновлення строку звернення,  визнання дій   протиправними, покладення зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати  щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” ,-

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського району  в м. Кременчуці.   

Позивач просив поновити строк звернення до суду з вказаним позовом, визнати  протиправними дії відповідача  щодо нарахування  та проведення виплат  у розмірі  меншому, ніж було передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладення обов’язку здійснення нарахувань та виплати доплати до пенсії  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по  теперішній час, мотивуючи,  що належить до соціальної категорії „Дитина війни ” та  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась взагалі, а у  2008 -2010 роках така допомога виплачувалася  не в повному обсязі.

Ухвалою  судді  від 11 листопада 2010 року  було відкрито  скорочене провадження у справі.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в                         м. Кременчуці отримав 15 листопада 2010р. документи згідно ст. 183-2 КАС України, що підтверджується розпискою, але не надав  письмове заперечення на позов і необхідні документи.

Суд вирішив за можливе розглянути справу у відсутності сторін у скороченому провадженні  на підставі наявних та зібраних доказів.

Оцінюючи зібрані та надані докази по справі  в їх сукупності,  здійснюючи системний аналіз законодавчих та підзаконних нормативних актів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що позивач має статус „Дитина війни”, що   підтверджується   світлокопією пенсійного посвідчення.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 

 Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

 Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності  15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. 

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

Відповідачу 2006 році не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.                             

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року  за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. 

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року повинен  відповідно з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

На період з 01 січня  2009 року  по   день звернення позивача до суду  з позовом  та станом на день розгляду справи (ухвалення постанови)  дія  статті 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялася.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України  розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на відповідача, тобто на управління Пенсійного Фонду України за місцем проживання позивача.

Суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Крім того,  суд враховує, що спір  між сторонами фактично -  наявний.

Однак, позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці  щодо  ненарахування  та  непроведення   виплат позивачеві щомісячних  соціальних  державних  допомог  до пенсії як дитині війни  за період з 03 травня 2010 р. по 29 листопада 2010р., як таку, що  не відповідала вимогам  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі, встановленого  ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування " та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці  здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за  період з 03 травня 2010 р. по 29 листопада 2010р.

При цьому, суд враховує, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановленого у ч. 2 ст. 99 КАС України без поважних причин і не надав станом на день ухвалення постанови  належних та допустимих доказів на підтвердження  наявності поважних причин пропуску такого строку.

Дійсно, ч. 2 ст. 99 КАС України визначає , що  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється шестимісячний строк, який, якщо  не встановлено інше, обчислюється з дня,  коли особа дізналася  або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд обчислив наведений вище строк, виходячи із шестимісячного строку від дня звернення до суду і по день ухвалення постанови.

В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Необхідно стягнути з відповідача  на користь позивача понесені  останнім  витрати  зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанову необхідно допустити до негайного виконання  в частині вимог про покладення обов’язку проведення нарахувань і здійснення доплат до пенсії позивачеві, як дитині війни.

Керуючись ст. 19,22,55 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст.ст.   6-14, 71,159-163, 167, 183-2 , 186 КАС України,  суд, -

 П О С Т А Н О В И В:

  Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці  про  поновлення строку звернення,  визнання дій   протиправними, покладення зобов'язання вчинення дії щодо нарахування та виплати  щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” -   задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці  щодо  ненарахування  та  непроведення   виплат ОСОБА_1  щомісячних  соціальних  державних  допомог  до пенсії як дитині війни  за період з                  03 травня 2010 р. по 29 листопада 2010р., як таку, що  не відповідала вимогам  ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі, встановленого  ч. 1  ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування ".

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за  період з                 03 травня 2010 р. по 29 листопада 2010р.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України  Автозаводського району у м. Кременчуці на користь ОСОБА_1  витрати  зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанову в частині вимог про покладення обов’язку проведення нарахувань і здійснення доплат до пенсії позивачеві, як дитині війни – виконати негайно.

   Постанова може бути оскаржено до Харківського Апеляційного Суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: