А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Біляївської міської ради до ОСОБА_1, Біляївського виробничого управління житлово-комунального господарства, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 про визнання договорів найму жилого приміщення недійсними, виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ВК Біляївської міської ради, звернувшись 26 вересня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Біляївського ВУЖКГ, наймачем жилого приміщення був ОСОБА_3, з яким в квартирі проживали діти - син ОСОБА_4, 1987 року народження, син ОСОБА_2, 1991 року народження, дочка ОСОБА_6, 1993 року народження, син ОСОБА_7, 1995 року народження, та дружина ОСОБА_8 Остання у 1993 та 2003 роках була позбавлена батьківських прав відносно дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 наймач ОСОБА_3 помер. На той час діти були влаштовані в школу-інтернат на повне державне утримання зі збереженням права проживання в квартирі. По закінченні школи-інтернату діти, зокрема, ОСОБА_2, не можуть вселитися в квартиру, оскільки в квартирі зареєстрований і проживає ОСОБА_1 на підставі договорів найму жилого приміщення від 19 червня 2006 року та від 3 липня 2006 року. Посилаючись на збереження жилого приміщення за неповнолітніми дітьми, поміщеними на виховання до державних дитячих закладів, на весь термін їхнього перебування в цих закладах, безпідставність укладення з ОСОБА_1 договорів найму, позивач просив визнати укладені між Біляївської ВУЖКГ і ОСОБА_1 19 червня 2006 року і 3 липня 2006 року договори найму жилого приміщення недійсними, виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с.2-4).
Справа № 22 ц- 19188 – 2010 Категорія 42
Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав.
Відповідач Біляївської ВУЖКГ позов визнав.
Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав.
Третя особа орган опіки та піклування Біляївської райдержадміністрації Одеської міської ради позовні вимоги вважав обґрунтованими.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано не чинними договори найму житла, укладені між Біляївської ВУЖКГ і ОСОБА_1 19 червня 2006 року та 3 липня 2006 року, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла (а.с.100-101).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить до житлового фонду Біляївської міської ради та перебуває на балансі Біляївського ВУЖКГ. 3 березня 1989 року Виконавчим комітетом Біляївської міської ради на підставі рішення від 24 лютого 1989 року №21 ОСОБА_3 було видано ордер № 133 на право вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 18 кв. м. За вказаною адресою ОСОБА_3 був зареєстрований з 6 березня 1989 року. З 5 вересня 1989 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_8 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_3), у них народились діти: син ОСОБА_4, 1987 року народження, син ОСОБА_2, 1991 року народження, дочка ОСОБА_6, 1993 року народження, син ОСОБА_7, 1995 року народження. У 1993 році ОСОБА_8 була позбавлена батьківських прав відносно синів ОСОБА_4 і ОСОБА_2, дочки ОСОБА_6. 14 липня 1994 року ОСОБА_3 і ОСОБА_8 розірвали шлюб. У 2003 році ОСОБА_8 була позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 (а.с.123-125).
Розпорядженнями Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 21 серпня 2000 року № 291 та від 11 серпня 2006 року № 1179 за результатами розгляду матеріалів про те, що мати позбавлена батьківських прав, батько не працює, хворий, не спроможний утримувати дітей, які знаходяться на обліку як тубінфіковані, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_7 влаштовано в школу інтернат на повне державне утримання (а.с.10, 11).
Рішенням Виконавчого комітету Біляївської міської ради від 15 листопада 2001 року № 109 за неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, а саме за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_7, влаштованими в заклад для дітей, позбавлених батьківського піклування, збережено право проживання у АДРЕСА_1 (а.с.7).
22 червня 2006 року ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_1. До заяви про реєстрацію були додані довідка про знаходження будинку на балансі Біляївського ВУЖКГ; договір від 19 червня 2006 року строком до 19 червня 2011 року про найм житла (квартири АДРЕСА_1), укладений між Біляївської ВУЖКГ і ОСОБА_1; заява ОСОБА_3 на ім'я начальника Біляївського ВУЖКГ про надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_1 як родича за адресою їх місця проживання (а.с.5, 123-125).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.8).
3.
3 липня 2006 року між Біляївської ВУЖКГ та ОСОБА_1 укладено договір найму житла (квартири АДРЕСА_1) строком до 3 липня 2007 року (а.с.6).
Відповідно до положень статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням в будинках житлового фонду здійснюється у відповідності з договором найму жилого приміщення, який укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією) і наймачем (громадянином, на ім'я якого видано ордер).
Жиле приміщення – квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_3 у 1989 році. Останній в жиле приміщення вселився на підставі ордера, набув прав та обов’язків наймача, зареєструвався. Право користування жилим приміщенням відповідно до положень статті 64 ЖК України набули і члени сім'ї наймача, а саме дружина, діти. Подальше влаштування неповнолітніх дітей в школу-інтернат на повне державне забезпечення не позбавило їх права користування наданим батьку жилим приміщенням, оскільки за тимчасово відсутніми неповнолітніми дітьми (членами сім'ї наймача) у зв’язку з влаштуванням у школу-інтернат відповідно до пункту 3 частини 3 статті 71 ЖК України право користування жилим приміщенням зберігається протягом усього часу перебування у закладі для дітей, позбавлених батьківського піклування.
ОСОБА_1 не є членом сім'ї ОСОБА_3, відтак передбачених статтею 64 ЖК України прав і обов'язків, що витікають із договору найму жилого приміщення, не набув та набути й не міг. Відсутні були правові підстави і для вселення ОСОБА_1 в порядку статті 65 ЖК України, оскільки жиле приміщення є однокімнатною квартирою з жилою площею 18,0 кв. м, що саме по собі виключає будь-яку можливість вселення інших осіб. ОСОБА_3 та члени його сім'ї права користування жилим приміщенням (квартирою АДРЕСА_1) позбавлені не були, відтак, рішення про надання ОСОБА_1 житла компетентним органом не приймалось, ордер на спірне жиле приміщення на ім'я ОСОБА_1 не видавався.
Таким чином, вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 здійснено без правових на то підстав. Договори найму жилого приміщення, укладені 19 червня 2006 року і 3 липня 2006 року між Біляївської ВУЖКГ і ОСОБА_1, суперечать положенням статті 61 ЖК України, оскільки на ім'я ОСОБА_1 ордер на квартиру АДРЕСА_1 не видавався, у ордері на ім'я ОСОБА_3 в склад сім'ї наймача ОСОБА_1 не включався.
Договір найму жилого приміщення як правочин має відповідати передбаченим статтею 203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності, зокрема, частина 1 вказаної статті передбачає, що правочин не повинен порушувати положення чинного законодавства.
Згідно положень частини 1 статті 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою та шостою статті 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
Спірні договори найму жилого приміщення як такі, що порушують положення чинного законодавства, підлягають визнанню недійсними, а ОСОБА_1 як такий, що не має права користування жилим приміщенням, виселенню з квартири АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з'ясував обставини, що мають значення для справи, дав таким належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права у розгляді справи, однак помилково зазначив в резолютивній частині рішення про визнання спірних договорів не чинними. Зазначені обставини згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.
4.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апелянт не довів право ОСОБА_1 на жилу площу в АДРЕСА_1 та відповідність спірних договорів найму жилого приміщення чинному законодавству, тому правові підстави для ухвалення рішення про відмову в позові відсутні.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2010 року – змінити.
Позов Виконавчого комітету Біляївської міської ради до ОСОБА_1, Біляївського виробничого управління житлово-комунального господарства, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 про визнання договорів найму жилого приміщення недійсними, виселення – задовольнити.
Визнати недійсним договір найму жилого приміщення – квартири АДРЕСА_1, укладений 3 липня 2006 року між Біляївської виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ОСОБА_1.
Визнати недійсним договір найму жилого приміщення – квартири АДРЕСА_1, укладений 19 червня 2006 року між Біляївської виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ОСОБА_1.
Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко