УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      Справа 22ц/2017                                                                                Головуючий у 1-й інстанції Полонець С.М.

         Категорія  52                                                                                    Доповідач Зарицька Г.В.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року                                                                   м. Житомир

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області  у складі:

головуючої - судді      Зарицької Г.В.

суддів:                          Рафальської І.М., Кашапової Л.М.  

при секретарі               Ганько Ю.І.

        з участю:               сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства „Автобаза” відкритого акціонерного товариства „Житомирводбуд” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня  2010 року

встановила :

 Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня  2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено. В обґрунтування своїх висновків, суд виходив з того, що позивач в період з 11.12.2009  р. по 27.12.2009 р., з 29.12.2009 р. по 31.09.2009 р., з 04.01.2010 р. по 29.01.2010 р. вчинив прогули без поважних причин.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 жовтня  2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення від 22.09.2010 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апелянт посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини по справі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що позивач працював водієм мікроавтобуса на ДП Автобаза  ВАТ „Житомирводбуд” з 15.08.2006 року.

Наказом відповідача від 01.02.2010 року №5-к позивача звільнено з роботи з 01.02.2010 за прогули, що допущені з 11.12.2009 р. по 27.12.2009 р., з 29.12.2009 р. по 31.12.2009 р., з 04.01.2010 р. по 29.01.2010 р. згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у вищевказані дні стверджується актами від 27.12.2009 року, 31.12.2009 року, 08.01.2010 року, 15.01.2010 року, 22.01.2010 року, 29.01.2010 року та табелем обліку використання робочого часу за січень 2010 року, який оглянутий та перевірений у судовому засіданні апеляційної інстанції.

 Дати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 відмовився, про свідчить акт від 01.02.2010 року (а.с.20).

Доводи апелянта про те, що вказані акти сфальсифіковані, колегія суддів до уваги не бере, оскільки доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 суду не надав.

Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не є належними доказами щодо перебування позивача у вищевказані дні на робочому місці, оскільки вони не працюють на цьому підприємстві і не могли бачити присутність чи відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.  

Будь-яких доказів про відсутність на роботі з поважних причин позивач також суду не надав.

    Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з вимог п.4 ч.1 ст.40 КзпП України та дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 прогулів без поважних причин.

    Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 вересня  2010 року залишити без зміни.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча                                    Судді: