Україна
Апеляційний суд Житомирської області
10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44
Справа № 11 - 873 Головуючий у 1 інстанції суддя Євстаф’єва Т.А.
Категорія: 115 ч. 1 КК Доповідач у 2 інстанції суддя Ткач С.О.
Ухвала
Іменем України
28 грудня 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів: Широкопояса Ю.В., Ткаченка В.Л.
з участю:
--------------
прокурора Сидоренка О.П.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача Копишинської О.В., адвоката ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, не працюючого, раніше не судимого,
засудженого за ст. 115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_2 винним і засудив за те, що він 25 серпня 2008 року близько 20 години 45 хв., в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки і бійки з братом ОСОБА_5, за місцем свого проживання біля будинку АДРЕСА_1, шляхом нанесення удару кухонним ножем в грудну клітину, спричинив проникаюче колото – різане поранення з ушкодженням серця, що призвело до розвитку комбінованого кардіогенно - геморагічного шоку і зупинки серця, таким чином умисно вбив ОСОБА_5.
В апеляції державний обвинувач не оспорює правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати, внаслідок м’якості призначеного покарання, невідповідності його тяжкості вчиненого злочину. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за ст. 115 ч. 1 КК України і засудити на 8 років позбавлення волі. Мотивує тим, що ОСОБА_2 вину не визнав, не розкаявся, характеризується посередньо, злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння, по справі не встановлено обставин, які пом’якшують покарання.
В апеляціях адвокат, потерпіла і засуджений просять вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України. На їх думку, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Необхідність перекваліфікації мотивують тим, що ОСОБА_2 під час бійки не мав умислу на вбивство. Допитані судом свідки і потерпіла не підтвердили наявність у засудженого умислу на вбивство. Свідок ОСОБА_6 також показав суду, що після події ОСОБА_2 приходив до нього, просив надати допомогу брату, який упав на ножа. Потерпіла і засуджений постійно пояснювали суду про хороші стосунки між вбитим і засудженим, стверджували, що винним у бійці був ОСОБА_6. Він випадково отримав ножове поранення під час бійки з ОСОБА_2, який різав ножем яблуко і тому мав ножа в руках. Висновок суду також суперечить поясненню судово – медичного експерта ОСОБА_7 який пояснив, що відтворити обстановку події не можливо, а для заподіяння смертельного тілесного ушкодження не потрібно було прикладати значну силу, як вказано у вироку.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, потерпілу і засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 в умисному заподіянні смерті іншій людині є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнав, смерть брата пояснив випадковістю. Таку поведінку підсудного, суд розцінив як намір уникнути покарання, оскільки його доводи спростовані дослідженими доказами.
Під час досудового слідства ОСОБА_2 змінював покази, намагався пояснити обставини спричинення тілесних ушкоджень брату то збігом обставин, то станом який давав йому право на необхідну оборону. При цьому він не зміг пояснити, які дії ОСОБА_5 і яким чином створювали для нього реальну загрозу життю чи здоров’ю, враховуючи навички їх обох у володінні прийомами двобою і віковою різницею у 6 років.
Посягання на ОСОБА_2 з боку ОСОБА_5 шляхом удушення спростовується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_2 не виявлено тілесних ушкоджень характерних для застосування такого насильства.
У той же час, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 372 від 19 листопада 2008 року, малоймовірно отримати тілесні ушкодження у вигляді одиночного, сліпого поранення, при падінні за обставин вказаних засудженим ОСОБА_2, так як напрямок та розташування ножа не відповідає напрямку раневого каналу, рани грудної клітини загиблого (т. 1 а. с. 226-227).
Це стверджує, що ОСОБА_2 удар ножем наніс умисно, цілеспрямовано.
Сам ОСОБА_2 у своєму поясненні також вказував, що під час бійки лежачи на землі наніс брату ножем удар в ліву сторону грудей і ніж випав чи його викинув (т. 1 а. с. 19).
Будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_2 пояснював, що з ОСОБА_5 вони постійно вживали спиртні напої, після чого сварилися і билися, ламаючи носи один одному, а потім мирилися. Ввечері 25 серпня 2008 року виникла чергова п’яна бійка, під час якої кухонним ножем наніс брату удар в грудну клітину. Як і де брав ножа, не пам’ятає (т. 1 а. с. 66 зв.).
Як видно з показань потерпілої, яка була єдиним свідком події, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 того вечора, 25 серпня 2008 року перебували в стані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_2 порвав свій паспорт, намагався зірвати електролічильник та позбавити себе життя, взявши в будинку для цього ніж. У цей час вимкнулось світло й ОСОБА_5 помилково подумав, що світло вимкнулось з вини ОСОБА_2, обізвав його нецензурними словами. У відповідь ОСОБА_2 затіяв бійку, під час якої завдав ножем удар ОСОБА_5 в груди.
Таким чином спростовуються доводи адвоката, потерпілої і засудженого про те, що між братами ОСОБА_2 і ОСОБА_5 були дуже хороші родинні стосунки і він не міг умисно вбити його.
ОСОБА_2 наносячи удари ножем в життєво важливий орган потерпілого усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки - смерть потерпілого та бажав настання таких наслідків.
Вчинення ОСОБА_2 і дій з необережності, як стверджує він сам, його захисник та потерпіла, чи заподіяння тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, не знаходять свого підтвердження.
Тому, наведеними обставинами спростовуються їх доводи про відсутність умислу на вбивство та стверджується висновок суду першої інстанції щодо правильності встановлених обставин події та вірної кваліфікації дії ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України.
Посилання апелянтів на пояснення в суді свідка ОСОБА_6, який нібито підтвердив, що загиблий сам впав на ніж є надуманими, так як він це заперечив. Пояснив суду, що не був безпосереднім свідком подій і про обставини смерті ОСОБА_8 фактично довідався від слідчої (т. 2 а. с. 138).
З висновку судово-психіатрічної експертизи № 495 від 08 жовтня 2008 року видно, що ОСОБА_2 в період подій не перебував у стані фізіологічного ефекту і є осудним (т. 1 а. с. 126).
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, відсутність судимості, відсутність обставин, які пом’якшують покарання, наявність малолітньої дитини, думку потерпілої, та призначив покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, мінімальним терміном.
Колегія суддів погоджується з прийнятим рішенням і вважає, що воно у даному випадку відповідає вимогам ст. 65 КК України, а призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Перевіркою справи колегія суддів не встановила порушень, які можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду з мотивів зазначених в апеляціях.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду -
ухвалила:
апеляції державного обвинувача Копишинської О.В., адвоката ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського районного суду від 13 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Судді апеляційного суду
Житомирської області: