Справа 22ц-8577/10 Головуючий у першій інстанції – Гречана С.І.
Категорія – 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Калашниковій А.М.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Матвєєнка І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( далі – УкрСиббанк)
про визнання договору недійсним
У С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до УкрСиббанку про визнання договору недійсним.
Позивач зазначав, що 22 серпня 2008 року між ним та УкрСиббанком укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11386799000, за умовами якого він отримав 42 600 доларів США строком до 21 серпня 2029 року за сплатою 13,5 % річних, а також договір іпотеки, умовою якого є забезпечення основного зобов’язання передачею в іпотеку будинку АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що укладення договору в іноземній валюті суперечить приписам цивільного законодавства, а умови договору є несправедливими внаслідок дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін, ОСОБА_2 просив визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсними.
Відповідач позов заперечував, посилаючись на дотримання вимог діючого законодавства при укладенні кредитного договору та договору іпотеки.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 5 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянти посилались на те, що суд дав невірну оцінку зібраним доказам, порушив норми Конституції України і цивільного законодавства щодо використання національної та іноземної валюти, не дав оцінку нечесній підприємницькій практиці, якою є приховання інформації та введення в оману позичальників, а також порушенню принципу рівності сторін договору.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2008 року між УкрСиббанком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11386799000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав та зобов’язався належним чином використати і повернути кредитні кошти у розмірі 42600 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, передбачених у договорі (а.с.15).
Того ж числа між сторонами укладено договір іпотеки, за яким позивач передав в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.22).
Однією з підстав недійсності договору ОСОБА_2 зазначав те, що визначення грошових зобов’язань за кредитним договором в іноземній валюті суперечить приписам Конституції України та цивільного законодавства.
Разом з тим, хоча статтею 99 Конституції України і встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, але Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, а обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі, здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За правилами підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ одержання індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті необхідно, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Отже, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
При видачі ОСОБА_2 кредиту в доларах США банк мав всі необхідні на той час документи, а саме Банківську ліцензію №75, видану Національним банком України 24 грудня 2001 року ( а.с.54) та письмовий дозвіл Національного банку України №75-2 від 24 грудня 2001 року ( а.с.55) з додатком №75-2 від 19 листопада 2002 року (а.с.56).
Не встановлено судом першої інстанції і порушень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору.
За змістом статей 1046 та 1054 ЦК відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК від кредитного ризику залежить і розмір процентної ставки.
Укладаючи кредитний договір на таких умовах (покладення кредитного ризику на позичальника), ОСОБА_2 мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в країні та враховуючи динаміку зміни курсів гривні та її девальвації. Обравши кредит в іноземній валюті з меншої процентною ставкою, ніж в гривні, позивач на той час вважав ці умови для себе більш вигідними та справедливими.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень норм цивільного законодавства, зокрема банківського права та законодавства щодо захисту прав споживачів, при укладенні кредитного договору та договору іпотеки, а тому і підстав для визнання їх недійсними.
Не можуть бути підставою для задоволення позову і посилання апелянта на порушення УкрСибБанком вимог статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки за змістом пункту 7.4 кредитного договору позичальникк був ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та тарифами банку. Всі відомості, передбачені цим законом, є умовами спірного договору.
До того в суді першої інстанції такої підстави недійсності угод ОСОБА_2 не зазначав.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 308,315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді:
Ў Справа 22ц-8577/10 Головуючий у першій інстанції – Гречана С.І.
Категорія – 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Калашниковій А.М.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( далі – УкрСиббанк)
про визнання договору недійсним
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: