Судове рішення 22ц-8308/10 від 30.12.2010

Судове рішення #12801753

Справа 22ц-8308/10 Головуючий у перші істанції-Притуляк О.І.

Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі Поліщук Ю.В.,

за участю представника ВДВС – Городецької Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - Заводського ВДВС )

на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 серпня 2010 року

за скаргою ОСОБА_2

на дії державного виконавця

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Заявниця зазначала, що постановою державного виконавця Заводського ВДВС від 12 листопада 2009 року на неї накладено штраф в розмірі 340 грн. за повторне невиконання без поважних причин судового рішення, яким на неї покладено зобов’язання не чинити ОСОБА_3 перешкоди у відновленні каналізаційної труби, що прокладена на її ділянці, за умови дотримання останньою вимог СніП.

Посилаючись на відсутність передбачених законом підстав та порушення державним виконавцем порядку притягнення її до відповідальності, ОСОБА_2 просила поновити строк оскарження дій державного виконавця, визнати рішення неправомірним та скасувати постанову від 12 листопада 2009 року.

Представник Заводського ВДВС вимог ОСОБА_2 не визнав, наголошуючи на дотримання державним виконавцем правил частини 3 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 серпня 2010 року строк оскарження дій державного виконавця поновлено, дії визнані неправомірними, а постанову від 12 листопада 2009 року скасовано.

В апеляційній скарзі представник Заводського ВДВС посилаючись на доведеність ухилення скаржниці від виконання судового рішення та підстав для притягнення її до відповідальності, просив ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк виконання.

За правилами частини 3 статті 87 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

Отже, умовами застосування правил частини 3 статті 87 Закону є невиконання боржником таких дій, які може виконати лише він; попереднє застосування до боржника штрафних санкцій за невиконання рішення та призначення нового строку виконання, про що останній має бути повідомлений; наступне невиконання рішення без поважних причин у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що за судовим рішенням від 28 березня 2008 року на ОСОБА_2 було покладено обов’язок не чинити перешкоди у відновленні ОСОБА_3 каналізаційної труби, що виходить з її домоволодіння та проходить по території домоволодіння ОСОБА_2 за адресою перетин вулиць Лягіна та Защука, № 36 за умови виконання ОСОБА_3 вимог СніП.

Фактичні обставини свідчать про те, що частина загального двору АДРЕСА_1, яка примикає до квартири №7, огороджено заявником ОСОБА_2 Тому відновлення каналізаційних труб ОСОБА_3 на цій території можливо лише за умови забезпечення вільного входу. Таким і є зміст покладеного на ОСОБА_2 обов’язку.

Виконавче провадження відкрито 29 вересня 2008 року.

Постановою державного виконавця від 2 жовтня 2009 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 170 грн. за невиконання державним виконавцем судового рішення без поважних причин.

23 жовтня 2009 року державним виконавцем складено акт про те, що постанова від 2 жовтня 2009 року боржнику не вручено по причині відсутності її вдома, чоловік відмовився від отримання документів, які залишені в почтовій скрині.

2 листопада 2009 року державним виконавцем складено акт про те, що ОСОБА_2 повідомлена про необхідність виконання судового рішення у строк до 12 листопада 2009 року ( а.с.20). При цьому акт не містить обставин, за яких таке повідомлення було здійснено.

Цього ж числа ОСОБА_2 звернулась до Заводського ВДВС з клопотанням про перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог Сніп та залучення для вирішення цього питання спеціаліста –експерта ( а.с.7). Відповіді на клопотання заявниця вчасно не отримала.

3 листопада 2009 року державним виконавцем складено письмову вимогу про добровільне виконання судового рішення та визначено строк перевірки – 12 листопада 2009 року 16 годин ( а.с.21). Відомості про надіслання цієї вимоги відсутні.

11 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського ВДВС з повторною скаргою на дії державного виконавця та перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог Сніп ( а.с.8-9).

12 листопада 2009 року державним виконавцем складено акт про те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у виконанні судового рішення (а.с.19).

З пояснень державного виконавця слідує, що підставою такого висновку став той факт, що ОСОБА_2 взагалі не допускає ОСОБА_3 на свою територію ( а.с.38).

Постановою державного виконавця від 12 листопада 2009 року на ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 340 грн. за повторне невиконання судового рішення ( а.с.12).

Скарги ОСОБА_2 розглянуті органом державного виконання 1 грудня 2009 року ( а.с.22-24).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиконання заявницею судового рішення у період розгляду її скарг на дії державного виконавця не можна вважати вчиненими без поважних причин.

До того ж, встановивши всі дії виконавчого провадження в хронологічній послідовності, виявивши суперечності в датах, проаналізувавши зміст вимог та докази, якими підтверджується вчинення перешкод, колегія суддів вважає, що підставою притягнення ОСОБА_2 до відповідальності стали не конкретні дії заявниці, які б дійсно перешкоджали виконанню рішення в певний час, а її загальне ставлення до виконання судового рішення протягом тривалого часу.

Отже, основний висновок суду про недоведеність умов, за яких ОСОБА_2 може бути притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 87 Закону, відповідає обставинам справи та вимогам виконавчого законодавства.

Доводи апелянта про дотримання вимог статті 76 та 87 Закону спростовуються вищенаведеними доказами та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 серпня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа 22ц-8308/10 Головуючий у перші істанції-Притуляк О.І.