Справа № 2-а-439/2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    16 грудня 2010 року  Снігурівський районний суд Миколаївської області

 у складі: головуючого   -     судді  Лисенко М.Є.,

при секретарі   -    Попукайло В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування і стягнення щомісячної недоплати соціальної державної допомоги за статусом "Діти війни",

В С Т А Н О В И В:

    07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. В заяві послалася на те, що належить до соціальної категорії  громадян за статусом "Діти війни" та має право на соціальні пільги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон).

    Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, позивачка просила зобов'язати відповідача провести нарахування недоплаченої їй як дитині війни щомісячної державної допомоги  за період з 01.09.2008 р по 31.12.2008 року; з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 року; з 01.01.2010 р. по 30.11.2010 року з урахуванням здійснених виплат та поновити строк для звернення до суду

    Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала письмову заяву про слухання справи за її відсутності та підтримання позовних вимог  в повному обсязі.  

    Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надіслав заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність з урахуванням наданих письмових заперечень, пославшись на відсутність порядку визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», а також фінансового незабезпечення із Державного бюджету Пенсійного фонду по згаданим виплатам.

Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.

    Як свідчить пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_1 за НОМЕР_1, позивачка відноситься до соціальної категорії "Діти війни" і має право користуватися пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 року (далі Закон).

    Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тому в цій частині суд залишає позовні вимоги позивача без задоволення.    

Дійсно рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007, від 09.07.2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані зупинення дії ст.6 Закону №2195- ІV у 2007 році, зміни її редакції у 2008 році визнані неконституційними, а тому відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, положення Законів України  №489-V/2006, №107-VІ/2007 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Але як вбачається з матеріалів цивільної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1, а саме довідки архіваріусу Снігурівського районного суду позивачка вже  зверталася до суду за захистом порушених прав з проханням зобов'язати УПФУ в Снігурівському районі Миколаївської області здійснити нарахування і донарахування пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Відповідно до статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року №835-У1 було надано право Кабінету Міністрів України  у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які  відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної плати, в абсолютних  сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії  "діти війни".

На 2009 рік є діючою стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача у запереченні про те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", а також на відсутність бюджетних коштів для забезпечення доплат до пенсії "дітям війни" не є переконливими і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою не виконання зобов'язань покладених  на УПФ законодавством, а величина мінімального розміру пенсії за віком встановлена частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, так як чинним законодавством не встановлено іншого.

Що стосується вимог позивачки щодо періоду здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», суд враховує нормативні положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

У відповідності до ст.94 КАС України суд постановляє про відшкодування позивачці судових витрат, розмір яких підтверджено наданою квитанцією про оплату судового збору (а.с.1).      

Приймаючи до уваги, що вид платежу, такий як підвищення до пенсії "дітям війни", є регулярною соціальною виплатою, про розмір якої позивачка повинна дізнатися, отримуючи що місячно пенсію, а також  що позивачка раніше зверталася до суду за захистом порушених прав, а з даним позовом до суду звернулася 07 грудня 2010 року, суд вважає що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду за період з 01 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року з урахуванням фактично нарахованої та виплаченої за цей період доплати. А в задоволенні решти позовних вимог відмовляє.  

Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163,167 КАС України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд  -

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі  Миколаївської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 за 2010 рік підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", - неправомірними.

    Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Снігурівському районі  Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2010 рік, за період з 01 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року, включно з урахуванням нарахованої та виплаченої за цей період доплати.

    Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 1 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

    В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Снігурівський районний суд протягом 10-ти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ