Справа 2-51/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 листопада 2010 року м. Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, Бондар С.О., Плотнікової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Розівської загальноосвітньої школи, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки,
встановив:
25 травня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки, мотивуючи свої вимоги наступним. 18 вересня 2007 року близько 14 годин 30 хвилин ОСОБА_6, керуючі належним йому на праві власності автомобілем, здійснюючи рух в населеному пункті с. Шевченки зі швидкістю 84-86,5 км/год на автодорозі м. Жданівка – м. Кіровське в напрямку м. Кіровське в районі автобусної зупинки № 2 по вул. Шевченко, біля якої стояв шкільний автобус, що здійснював висадку школярів, під час наближення до нього та при його об’їзді зліва не приділив належної уваги до можливої зміни дорожньої обстановки у вигляді того, що не врахував висадки з цього автобусу дітей, проявив злочинну недбалість і самовпевненість, не вибрав безпечну швидкість руху, не знизивши швидкість руху при приближенні до шкільного автобусу, чим позбавив себе технічної можливості в подальшому контролювати швидкісний режим та в екстреному гальмуванні, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зійшов з цього автобусу та спереду автобусу без супроводу шкільного керівника здійснював перехід дороги справа наліво відносно руху автобусу, смертельно травмувавши його на місці дорожньо-транспортної пригоди. Досудовим слідством було винесено постанову про закриття кримінальної справи по ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, однак це не позбавляє позивачку права звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає у витратах на поховання в розмірі 4 000 грн. та витрати на надання юридичної допомоги в сумі 1 500 грн. Позивачка втратила єдиного сина, понесла тяжку життєву втрату, внаслідок чого переносить душевні страждання, позивачка постійно нервує, не бажає спілкуватися із людьми, звертається за медичною допомогою. Моральну шкоду оцінює в 200 000 грн. Просила стягнути зазначені суми у відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 30 червня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Розівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Шахтарської районної ради.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2009 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо».
Позивачка в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Під час розгляду позивачкою були змінені позовні вимоги. Враховуючи той факт, що відповідачем ОСОБА_6 на користь позивачки було сплачено суму у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 500 грн., та тому, що позивачкою заявляються вимоги про відшкодування шкоди з інших відповідачів, просила стягнути з ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. В зв’язку із тим, що в обставинах, що склалися під час ДТП є очевидна вина школи, яка не забезпечила належний супровід сина позивачки з автобусу та через проїжджу частину дороги, просила стягнути з Розівської загальноосвітньої школи у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. На підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просила стягнути з ТДВ СК «Кредо» у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх наступним. Всі відповідачі по справі повинні нести цивільно-правову відповідальність, суми, які вимагає стягнути позивачка, є розумними. Матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують вину школи – школа винна в тому, що коли автобус зупинився не в установленому місці, дитина повинна була вийти в супроводі дорослої особи, тобто школа не забезпечила безпечності обстановки, тому повинна нести цивільно-правову відповідальність. Страхова компанія несе відповідальність, яка передбачена договором страхування. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги визнав частково та пояснив наступне. Відповідно до матеріалів кримінальної справи в даній дорожньо-транспортній пригоді порушення відповідачем ОСОБА_6 Правил дорожнього руху не вбачається. Водій застосував всі заходи для запобігання ДТП, але не міг її попередити, проте, в діях малолітнього ОСОБА_3 була груба необережність. Грошову суму у відшкодування матеріальної шкоди відповідач сплати в повному обсязі. Виходячи із змінених позовних вимог, позивач визнає вимогу про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 450 грн. Відповідно до Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія за рішенням суду повинна відшкодовувати 5 % від суми встановленого ліміту, в даному випадку - 2 550 грн.
Представники Розівської загальноосвітньої школи із заявленими вимогами не погодились, мотивуючи свої заперечення наступним. Школа взагалі не є суб’єктом, до якого в даному випадку можуть бути заявлені вимоги – шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, повинна бути відшкодована особою, яка володіє цим джерелом. На даний час відсутні будь-які нормативні акти, що регулюють правила перевозки учнів та обов’язки навчального закладу. Дитина в даному випадку самостійно вискочила з автобусу, не виконавши розпорядження вчителя, тобто в даній дорожньо-транспортній пригоді є значна вина саме потерпілого, що може в повному обсязі виключити відповідальність. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник ТДВ СК «Кредо» в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
18 вересня 2007 року близько 14 годин 30 хвилин ОСОБА_6, керуючі належним йому на праві власності автомобілем, здійснюючи рух в населеному пункті с. Шевченки зі швидкістю 84-86,5 км/год на автодорозі м. Жданівка – м. Кіровське в напрямку м. Кіровське в районі автобусної зупинки № 2 по вул. Шевченко, біля якої стояв шкільний автобус, що здійснював висадку школярів, під час наближення до нього та при його об’їзді зліва здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зійшов з цього автобусу та спереду автобусу без супроводу шкільного керівника здійснював перехід дороги справа наліво відносно руху автобусу, смертельно травмувавши його на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Комісією, створеною Розівською загальноосвітньою школою, було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3, про що складено відповідний акт спеціального розслідування.
Згідно із ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності із постановою про закриття кримінальної справи від 22 квітня 2008 року кримінальна справа № 81-966, порушена за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керувала транспортним засобом, яке заподіяло смерть ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, провадження по даній справі було закрито в зв’язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого вказаною статтею.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Смертю сина позивачці було завдано значну моральну шкоду – вона втратила близьку людину, що спричинило їй глибокі моральні переживання, нервовий стрес.
За таких умов позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_6 грошової суми у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.
Згідно із квитанцією про поштове переведення, 22 червня 2009 року відповідачем ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 було сплачено грошову суму у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 600 грн., що включило в себе витрати, понесені позивачкою на поховання сина, а також витрати на послуги адвоката. Даний факт представником позивачки не спростовується. Таким чином, сума у відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_6 сплачена в повному обсязі.
Постановою про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях складу злочину від 05 липня 2008 року відносно ОСОБА_4, вчителя початкових класів Розівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Шахтарської районної ради Донецької області, за ст. 137 ч. КК України провадження по даній кримінальній справі було закрито в зв’язку із відсутністю в діях складу злочину.
Позивачкою та її представником не доведено вини школи, події ДТП відбувались не під час навчального процесу, під час якого учбовий заклад відповідно до Закону України «Про освіту» несе відповідальність за життя та здоров’я дитини, школа не є джерелом підвищеної небезпеки. Враховуючи зазначене, вимоги ОСОБА_5 про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. з Розівської загальноосвітньої школи задоволенню не підлягають.
Згідно з Полісом № ВА/5202043 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв з 31.03.2007 р. по 30.03.2008 р., тобто на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована ТДВ СК «Кредо». Ліміт відповідальності за даним Полісом складає 51 000 грн., що відповідає п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У відповідності із п 22.3 ст. 22 вищезазначеного Закону, потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону.
З урахуванням вищевикладеного, вимога позивачки про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди з ТДВ СК «Кредо» підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 550 грн. (51 000 грн. х 5 %).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1201, 1167, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 61, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Розівської загальноосвітньої школи, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 грошову суму у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_5 грошову суму у відшкодування моральної шкоди 2 550 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М.Вірченко