Справа №2-613/2010р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року    Богородчанський районний суд  Івано-Франківської області

                                           в складі головуючого-судді        Битківського Л.М.

                                           секретар                                        Пилипонюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, понесених на поховання спадкодавця та стягнення заподіяної моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому поставила питання про стягнення в її користь грошових коштів в сумі 13300 грн., які являються спадковим майном і самовільно використані відповідачкою без її згоди. Крім того, поставила питання про стягнення 5000 грн. заподіяної моральної шкоди.  

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Богородчанах померла її тітка ОСОБА_4. Вона являється спадкоємцем за законом. 11.12.2009 року державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До переліку спадкового майна увійшли всі грошові кошти, належні спадкодавцю на день смерті. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунку НОМЕР_1, який був відкритий у Богородчанському відділенні Івано-Франківської обласної дирекції «ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» і належав покійній залишок коштів становив 13232,43 грн. Однак, стало відомо, що відповідачка з допомогою банківської картки 16-17 квітня 2009 року без відома спадкоємців зняла з рахунку 13300 грн., які відмовляється повернути. Внаслідок неправомірних дій відповідачки зазнали моральної шкоди, яку оцінює в 5000 грн.

ОСОБА_3 в ході судового розгляду звернулась до суду із зустрічним позовом у якому поставила питання про стягнення з ОСОБА_1, як спадкоємця 13300 грн. понесених витрат на поховання покійної ОСОБА_4 та заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала з викладених в заяві підстав, вказала, що ОСОБА_3 самовільно, без погодження із спадкоємцями зняла за належного покійній карткового рахунку в банку 13300 грн. вже після смерті останньої. Даний факт приховала і в подальшому відмовилась повернути незаконно одержані кошти. Заявлений позов в частині стягнення 13300 грн. просила задовольнити покликаючись на ст.387, 1008 ЦК України. Заявлені ОСОБА_3 вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві представник не визнала. Вказала, що ОСОБА_3 ніхто не уповноважував на здійснення дій по організації похорону ОСОБА_4 Вказані дії вона робила з власної ініціативи, оскільки у свій час одержала від покійної у дар належну їй квартиру в Богородчанах.

ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений ОСОБА_1 позов не визнала, вказала, що жодних неправомірних дій не вчиняла. Протягом більше  як 14 років була знайома з покійною, постійно її навідувала, дбала про неї, допомагала по господарству, організувала та провела поховання її покійного чоловіка. ОСОБА_1, яка приходилась їй племінницею, лише раз за 14 років навідала ОСОБА_4 Тому, ОСОБА_4 повністю покладалась на неї і на випадок своє смерті розпорядилась організувати її похорон. Необхідні для цього кошти зберігались на пенсійному картковому рахунку, яким вона мала скористатись у такому випадку. Дізнавшись про смерть ОСОБА_4 вона відразу ж повідомила ОСОБА_1, яка повідомила, що постарається приїхати, однак турботи по організації похорону просила взяти на себе. Пізніше, ОСОБА_1 повідомила, що на поховання приїхати не встигає, тому похорон було проведено без неї. Зняті нею з карткового рахунку кошти були використані на виконання волі покійної для організації похорону. Так, на придбання домовини, хреста, свічок, вінків, корзин, надмогильної таблички було використано 2128 грн. Продукти харчування для проведення поминального обіду придбані на суму 1560 грн. 5000 грн. було оплачено як завдаток за виготовлення та встановлення надмогильного пам‘ятника. Вказані витрати підтверджені квитанціями та товарними чеками. Крім того, нею було оплачено послуги судово-медичного експерта, копання гробу, перевезення тіла до кладовища, священика та інші послуги, пов‘язані із похованням. Загалом нею було витрачено більше 10000 грн. Решту коштів, вона використала на організацію поминальних заходів на 40 днів та річницю, а також для доплати за виготовлення пам‘ятника. Загалом, нею було використано вказані кошти в сумі 13300 грн. повністю. Жодних неправомірних дій не допустила, виконала волю покійної. Однак, внаслідок необґрунтованих претензій ОСОБА_1 їй завдана моральна шкода, змушена була оправдовуватись  перед сусідами та знайомими, давати пояснення в міліції.    

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 До складу спадкового майна увійшли грошові кошти на пенсійному картковому рахунку НОМЕР_1 в ІФ ОД «Райффайзен Банк Аваль» та на двох депозитних рахунках в цьому ж банку. Залишок коштів на пенсійному картковому рахунку станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - на день смерті спадкодавця, відповідно до довідки начальника Богородчанського відділення ІФ ОД «Райффайзен банк Аваль» становив 13232,43 грн. (а.с.10) Згідно виписки по рахунку протягом 16.04.-17.04.2009 року з карткового рахунку було знято кошти в сумі 13300 грн. (а.с.9) Вказані кошти були зняті ОСОБА_3, що остання не заперечує, вказуючи, що зняла кошти за дорученням ОСОБА_4 Відповідно до ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється крім іншого у випадку смерті довірителя. Таким чином, формальних підстав для  використання коштів

позивач та відповідачка, як подружжя, отримали 26.04.2010 року в якості весільних подарунків близько 50000 грн., що визнається обома сторонами. Точна сума коштів судом не встановлена, оскільки достовірних доказів з цього приводу сторонами суду не представлено. Одночасно, позивачем визнано той факт, що значна сума коштів витрачалась подружжям на спільні потреби, зокрема на оплату навчання дружини, понесені витрати на наймання житла, подарунки на урочисті події членам родини, тощо.

У відповідності до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім‘ї.

Позивачем на обґрунтування заявлених вимог не подано жодного доказу того, що кошти, які є предметом спору перебувають у відповідачки і не витрачені подружжям на власні потреби за період спільного проживання, як про це стверджує відповідачка. Посилання позивача на ту обставину, що частина коштів, що належали їм як подружжю були передані батькові відповідачки в якості позика є голослівними, не підтверджені належними доказами.  

Відповідно до ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя  вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Тому, позивач,  який за його твердженням знав про існування такого договору з січня 2010 року, вправі був поставити питання про визнання такого договору недійсним, оскільки він був укладений без його згоди. Однак, з таким позовом позивач до суду не звертався.

Тому, виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача не доведеними.

На підставі наведеного, ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення з позивачки в його користь 28580,55 грн. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку  до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення, шляхом подання апеляційної скарги.  

Головуючий